загиблі у гуртожитках

Сусіди та родичі дев'ятнадцяти загиблих внаслідок російського ракетного удару по гуртожитку на Салтівці рік тому згадують своїх близьких і друзів. Фоторепортаж.

17 серпня 2023 року — роковини загибелі 19 людей внаслідок російського ракетного удару по колишньому гуртожитку на Салтівці. Продовжуючи серію матеріалів пам'яті вбитих росією харків'ян, «МедіаПорт» розповідає історію Василя Макаренка, який того вечора втратив дружину Лідію. Жінка отримала тяжкі поранення і померла у медиків на руках. 

Внаслідок обстрілу 17 серпня 2022 року Сніжана Самець втратила матір. У гуртожиток на Салтівці, де жила Тетяна Сокірко, влучила російська ракета. Разом з нею загинуло 19 людей. Про найріднішу людину та близьких, які не пережили втрати, Сніжана розповіла «МедіаПорту». Вона погоджується поговорити зараз, майже за рік після обстрілу і, як багато інших рідних загиблих, досі оговтується — від спогадів про матір плаче. 

«МедіаПорт» продовжує серію матеріалів в пам'ять про вбитих росією харків'ян. 26-річний Олександр Шевченко — один з 19 загиблих внаслідок ракетного удару по колишньому гуртожитку на Салтівці у серпні 2022 року. 

Катерина Бабійчук в одну мить втратила двох близьких — матір та брата. Разом з братом загинула його дівчина Ольга. У гуртожиток на Салтівці, де жила родина, 17 серпня влучила російська ракета. Катерина з нареченим Олександром уціліли. Як пережила ту ніч і як почувається зараз, вона розповіла «МедіаПорту».

Харків'янин Андрій Мочалов увечері 17 серпня втратив матір. У гуртожиток, де вона жила, влучила російська ракета. Разом з Анною Медведєвою загинули 19 мешканців. Андрій з родиною живуть у сусідньому будинку — удар стався на їхніх очах. 

52-річна Світлана Оксененко — одна з 19 загиблих під завалами гуртожитку на вулиці Ахієзерів у Харкові, куди у серпні влучила російська ракета. Якою була мати і чому відмовилася евакуюватися, «МедіаПорту» розповіла донька Світлани Маргарита Толстова. Після смерті матері у неї з сестрою не залишилося близьких родичів. 

17 серпня Наталія Ушакова втратила батька. 83-річний Борис Шпілька загинув внаслідок російського ракетного удару по гуртожитку на Салтівці. Чоловіка дістали з-під завалів одним з останніх — на третю добу. Разом з ним загинули 19 мешканців. «МедіаПорт» продовжує серію матеріалів про загиблих, поранених та уцілілих у двох харківських гуртожитках, що зруйнувала Росія. 

Олена Бруцька з родиною мешкала у гуртожитку, куди 18 серпня влучили дві російські ракети. Їхня знайома Надія опинилася в епіцентрі удару і стала шостою жертвою російського обстрілу. Про втрату і наслідки атаки для ще однієї харківської сім'ї — матеріал «МедіаПорта».

Ракета, якою Росія вдарила по гуртожитку на Салтівці 17 серпня, спричинила не лише масову загибель людей, а й зруйнувала все, що люди зводили роками. Родина Анастасії — одна з тих, хто втратив друзів-сусідів і в кого ракетний удар забрав усе нажите. Того дня Анастасії та її батьків не було вдома, і це врятувало їм життя.

У ніч на 18 серпня під завалами Юрій і дві його сестри втратили маму. Одна за одною дві російські ракети розтрощили кімнати гуртожитку трамвайного депо. Тетяні Табашник був 61 рік, вона майже все життя прожила там і померла у своїй кімнаті. 

18 серпня дві російські ракети влучили у гуртожиток трамвайного депо у Слобідському районі Харкова, де мешкали Юлія та Сергій Галушка. Подружжя прокинулося від першого вибуху, двері заклинило. Слідом за першим пролунав другий вибух, шість квартир разом із їхньою, обвалилися. В цей час син Юлії та Сергія Олександр разом із дівчиною тікали від смерті поверхом нижче.

Це була ніч 18 серпня, коли в колишній гуртожиток трамвайного депо, де жив 13-річний Яша, вдарили дві російські ракети. Після першого удару будинок здригнувся. «Кажу, Яшенька вставай. Він дитина слухняна, одразу до мене підскочив, злякався, бідненький», — згадує мати Яші Катерина Череватенко. Тікаючи, вони намагалися схопити телефони, але не встигли. Друга ракета стала смертельною для хлопчика і ще п'ятьох мешканців. Катерину дістали з-під завалів з численними пораненнями. На лікарняному ліжку вона подумки згадує рокову ніч і шкодує, що не вивезла сина.