Публікації

У восьмому епізоді «Герої Харкова» Таня Федоркова та Володимир Носков обговорюють наслідки російських обстрілів по об'єктах енергетики Харківщини. Фахівці «Харківобленерго» та «Укренерго» відновлюють розбиті підстанції, трансформатори, лінії електропередач на неокупованих та звільнених територіях області. Про втрати та енергетичну міць Харкова говоримо з одним з фахівців «Укренерго».
Два цвинтарі. Один стихійний, другий офіційний. Один залишили по собі окупанти, інший функціонує у місті, яке ворогу не вдалося окупувати. До одного прикута увага світової спільноти, інший майже невідомий за межами Харкова. Один згадує у своїх зверненнях і інтерв’ю президент Зеленський та інші високопосадовці, про другий навіть міська влада говорить неохоче. Але і на одному, і на другому поховані жертви цієї війни. Поховані неналежним чином і ті, чиї імена відомі, і безіменні.
Це була ніч 18 серпня, коли в колишній гуртожиток трамвайного депо, де жив 13-річний Яша, вдарили дві російські ракети. Після першого удару будинок здригнувся. «Кажу, Яшенька вставай. Він дитина слухняна, одразу до мене підскочив, злякався, бідненький», — згадує мати Яші Катерина Череватенко. Тікаючи, вони намагалися схопити телефони, але не встигли. Друга ракета стала смертельною для хлопчика і ще п'ятьох мешканців. Катерину дістали з-під завалів з численними пораненнями. На лікарняному ліжку вона подумки згадує рокову ніч і шкодує, що не вивезла сина.
Прикордоння повертається під контроль української влади після контрнаступу ЗСУ. Але пів року окупації залишили сліди: катівні, понівечені будинки та автомобілі, «автографи» російських загарбників на стінах, отвори від куль і вирви від снарядів. Що залишили після себе окупанти в Козачій Лопані, Великих і Малих Проходах під Харковом — у фоторепортажі «МедіаПорта».
Після того, як українська армія звільнила понад 380 населених пунктів на Харківщині, стали відомі численні факти про жертв російського вторгнення, вбивства, катування українських громадян — як цивільних, так і військових. У сьомому випуску подкасту слухайте репортаж з Ізюма, де у ці дні на території масового поховання у лісі працюють експерти, слідчі, а також розмову із директором Харківської правозахисної групи Євгеном Захаровим. 
Душа бажала звільнень. Звільнень і Перемоги. Звільнення вже почалися і тривають другий тиждень — дякувати ЗСУ. Перемога ще попереду. А на шляху до неї — нові випробування: зимою, ракетами, правдою та ейфорією.
Російські війська захопили Ізюм у квітні, а доти били по ньому і з землі, і з неба. Представники влади називають місто «другою Бучею»: скільки мирних мешканців загинули під обстрілами та авіаударами, померли від голоду та ненадання медичної допомоги, були закатовані — ще доведеться з'ясувати. Як виглядає місто після звільнення — фоторепортаж «МедіаПорта».
22-річна Дар'я, яка переїхала до Харкова з Сєвєродонецька, у перші дні повномасштабної агресії РФ доєдналася до тероборони. Спочатку працювала на кухні, потім — взяла в руки автомат. У цивільному житті Дар'я займається активізмом — відстоює права жінок та ЛГБТ+ спільноти. Про ставлення до військовослужбовиць на фронті — у матеріалі «МедіаПорта». 
Збройні сили України продовжують контрнаступ на території Харківської області. Лише за перші 10 днів вересня українські бійці звільнили понад 40 населених пунктів, повернули під контроль України більш ніж 3000 квадратних кілометрів території. 
Українська влада повертається до сіл, селищ та міст, деокупованих внаслідок контрнаступу Збройних сил України у Харківській області. В селі Гракове Чугуївського району після звільнення провели ексгумацію тіл двох невідомих, вбитих під час окупації. За словами жителів села, це немісцеві, закатовані росіянами навесні 2022 року. Як виглядає село після пів року окупації — фоторепортаж.
Орфографическая ошибка в тексте:
Чтобы сообщить об ошибке автору, нажмите кнопку "Отправить сообщение об ошибке". Вы также можете отправить свой комментарий.