Колумбійці на українському фронті: фільм про захисників Харківщини номінували на премію Gabo

Фонд Gabo оголосив список із 50 номінантів на 14 премію Gabo — одну з найпрестижніших журналістських нагород для матеріалів іспанською та португальською мовами. Серед номінантів — стрічка «За лаштунками війни» (Detrás de la guerra) колумбійської режисерки Каталіни Гомес, знята в Україні. Фільм розповідає про іноземних добровольців, зокрема колумбійців, які воюють у складі українських підрозділів. Над стрічкою працювали українська операторка, журналістка LB.ua Інна Варениця та іспанський фотограф Рікардо Гарсіа Вілянова. Українськими продюсерами стали Ілля Дідик і фотографка LB.ua Зоряна Стельмах. Про роботу над фільмом, героїв стрічки і складні зйомки на фронті Інна Варениця розповіла «МедіаПорту».

Від окопів до прифронтових сіл: як знімали колумбійських добровольців

Зйомки фільму почалися у травні 2024 року. Одним із головних викликів, за словами Варениці, був саме доступ до іноземних добровольців, які здебільшого служили піхотинцями.

«Звісно, це було питання доступу, складне питання доступу, оскільки колумбійці це переважно піхотинці. На той момент, коли ми почали знімати, уже на позиції піхоти саме колумбійців неможливо було дійти, бо тоді був контрнаступ в Харківській області, якісь окремі операції. І кожен їхній вихід, він був уже дуже небезпечним, і нам безпосередньо до них в окоп не вдалося потрапити»

x

Тому знімальна група працювала поруч із військовими в місцях їхнього базування.

«Ми були з ними в селі, де вони базувались, але це теж фронтове село. Тобто вони жили там, де були бойові позиції артилеристів. Сказати, що вони жили у безпечному місці, це — важко. Тому небезпека була навіть під час зйомок, коли вони вже начебто були на умовно безпечній території».

Окремим викликом стала мовна бар’єрність: частина героїв спілкувалася іспанською, якою Варениця майже не володіла.

«Щодо складнощів, для мене особливо викликом було те, що вони іспаномовні. Я знаю окремі фрази іспанською. Звісно, є головна режисерка, і це її задум, і вона з Колумбії, і вона як людина з їхньої країни. Це інакший рівень довіри, інакше спілкування. Це набагато ближче. І тим це і цінно. Мені це дуже сподобалося, оскільки не було ефекту туриста, який приїхав на якийсь час».

Найважча сцена і загибель побратима

Однією з ключових сцен фільму стала поїздка добровольців до Києва після загибелі їхнього побратима Рохо. 

«Після цього 24 серпня його побратими Тілін, Легенда. Хлопці приїхали тоді до Києва, щоб встановити прапор на Майдані Незалежності в пам’ять про їхнього побратима […] там була така сцена, коли вони поставили прапор, і вони розмовляли зі своїм побратимом, слухали пісню, плакали дуже багато. І це дуже важко було зняти фізично ще й тому, що треба було тримати кадр, я знімала з рук десь пів години», — розповіла Інна.

«Рохо» загинув під час одного з наступів, забрати його з поля бою поки так і не вдалося. «Тілін» наступив  на міну і втратив ногу, але після встановлення протеза, реабілітації він продовжує свою службу в «Хартії».

Іноземні добровольці, втрати і дорослішання на війні

Фільм охоплює історії не лише колумбійців, а й інших іноземців — зокрема аргентинців та італійця. Частина матеріалу була знята самими бійцями на GoPro та телефони.

За словами Інни Варениці, герої стрічки стикалися не лише з бойовими ризиками, а й із побутовими проблемами — від логістики до виплат і лікування після поранень:

«Уявіть собі, для того, щоб потрапити на лінію фронту в Україну, їм потрібно самим за себе заплатити — за квиток з іншого континенту. А це одна-дві тисячі доларів. І щоб потрапити на війну в Україну, цілі родини іноді збирали кошти».

Нині ситуація поступово змінюється, додає жінка:

«Зараз ситуація трішки краще стає […] будуть зміни з боку Міноборони для того, щоб цим добровольцям оплачувати квитки».

Номінація Gabo і ширший контекст війни

Премія Gabo передбачає два етапи відбору: зі 50 номінантів оберуть фіналістів, а переможців оголосять у липні 2026 року.

Для команди фільму сама номінація вже є важливим результатом — не лише як професійне визнання, а і як спосіб розповісти про війну в Україні ширшій іспаномовній аудиторії.

«Мені хочеться, щоб цей фільм якомога більше глядачів побачили […]
І якщо в Колумбії зараз буде більше показів, то насамперед мені важливо, щоб люди зрозуміли як те, що відбувається в Україні, так і своїх же громадян: чому і як вони їдуть в іншу країну».

x

Інна Варениця — операторка, журналістка, працює з українськими та міжнародними медіа. Починала журналістську кар’єру в Харкові, зокрема в редакції «МедіаПорт», працює у LB.ua. Після початку війни на сході України перейшла до візуальної журналістики — поєднання фото, відео та репортажної роботи. З 2015 року співпрацює з міжнародними агентствами, зокрема Associated Press, і працює як в Україні, так і з іноземними редакціями.