«Вона їхала туди, де була потрібна»: друзі й колеги згадують харківську волонтерку Тіну Пір

Вона вивозила людей із прифронтових територій, доставляла гуманітарну допомогу, допомагала після обстрілів, рятувала тварин і не любила говорити про себе. 4 червня стало відомо про смерть харківської волонтерки та співзасновниці громадської організації «Пʼятихатки-БАМ» Тіни Пір — Валентини Пироженко. Причиною стала онкологічна хвороба. Ще за кілька тижнів до цього Тіна їздила на евакуації. Колеги, друзі — ті, хто працював поруч із нею з перших днів повномасштабної війни, згадують її як людину, яка постійно була там, де була потрібна. Про те, якою була Тіна і що залишила після себе, вони розповіли «МедіаПорту».  

«Вона була з тих людей, які мало говорять і багато роблять»

Голова благодійної організації «Координаційний гуманітарний центр» Євген Коляда розповідає, новина про хворобу Тіни стала для нього шоком:

«Для мене було шоком дізнатися про її стан здоров’я. Коли мені подзвонили у вихідний день і сказали, що у неї онкологія вже четвертої стадії — я дізнався про це тільки тоді. І вже було пізно щось робити. Але якщо повертатися назад — Тіна була справжньою волонтеркою. Вона з перших днів допомагала людям, військовим, усім, хто був у біді».

Спочатку була гуманітарна допомога, потім — евакуації, виїзди після ударів, підтримка лікарень.

«Найбільше мені вона запам’яталася як людина, яка мало говорить, але багато робить. Дуже мало від неї було тексту навіть у робочих чатах. Вона не любила фотографуватися, не любила виставляти себе напоказ і свою роботу теж. Просто робила те, що могла робити», — розповів Євген Коляда.

За його словами, команда «Пʼятихатки-БАМ» регулярно евакуйовувала людей з прифронтових громад Харківщини та Донеччини:

«Це не був виїзд раз на тиждень. Вони постійно працювали. Забирали людей за заявками. І все трималося не на великих бюджетах — а на бажанні допомогти. Вона була дуже скромною людиною, але робила величезну роботу. Іноді критикувала — але конструктивно. Нам це допомагало ставати кращими. Не одну сотню людей вони вивезли. Думаю, навіть не одну тисячу».

x

Пʼятихатки без води, світла і зв’язку — і люди, які не поїхали

Голова правління громадської організації «Інформаційний центр “Майдан Моніторинг”» Наталія Зубар познайомилася з Тіною у 2022 році. За словами жінки, тоді Пʼятихатки переживали один із найважчих періодів з початку повномасштабної війни.

«Про це мало знають навіть у Харкові, але навесні 2022 року у Пʼятихатках 43 дні не було води, електрики, тепла і зв’язку. Це був реальний повний блекаут. І люди, включно з Тіною, об’єдналися, щоб допомагати тим небагатьом мешканцям, які залишилися. Потім вони оформили організацію «Пʼятихатки-БАМ», але фактично працювали ще до цього».

Наталія згадує, що Тіна була скромною лідеркою. 

«Я тільки минулого року дізналася, що саме вона очолює організацію. До того думала, що це робить хтось інший. Вона була дуже скромною. Таким лідером, який бере на себе комунікацію, організацію, але не висуває себе вперед. Абсолютно безстрашна людина».

x

Тіна також вивозила і рятувала тварин з небезпечних територій.

«Вона страшенно любила тварин. Майже завжди поруч була її собака Кора. Вони не просто вивозили людей із прифронтових територій — вони евакуювали тварин і потім ще шукали їм нові домівки».

«Все почалося з мікрохвильовки»

Євген Коляда поділився однією з історій, яка запам’яталася йому найбільше.

Волонтери привезли людей до транзитного центру. Машина була настільки завантажена речами, що здавалося — там помістився цілий будинок, згадує Євген.

«Я підходжу і кажу: «Тіна, ви що, вивезли цілий населений пункт? А вона сидить на сходинці, курить і каже: «Все почалося з мікрохвильовки. Бабуся сказала: «Я без мікрохвильовки не поїду». Потім — без холодильника. Потім ще без чогось. Ну і понеслося. Вони забрали все. Але головне — вивезли бабусю».

Після загибелі коханого — не зупинилася

Директор Харківської школи №62 Олександр Гряник згадує Валентину ще ученицею.

«Вона була дуже помітною дівчиною. Спортивна, активна, більше дружила з хлопцями. Але головне — до неї завжди ставилися з повагою».

На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році у школі облаштували укриття, пункт допомоги. Тоді почала працювати команда «Пʼятихатки-БАМ».

Гряник також згадує Сергія Шалигіна — волонтера і цивільного чоловіка Тіни. Він загинув під час евакуації фактично на очах Тіни.

«Вони були дуже сильною парою. Не показували якихось демонстративних емоцій, але було видно — підтримують одне одного. Коли його не стало, вона переживала дуже важко. Але ніхто не бачив її сліз. Вона просто зібрала себе і продовжила працювати».

x

«Вона попросила лише три речі»

Коли Євген Коляда приїхав провідати Тіну вже після того, як дізнався її діагноз, вони говорили недовго.

«Важка розмова була, звісно. Але вона трималася, мужньо трималася. Поговорили ми буквально 15 хвилин з нею. Я запитав, що потрібно. Вона попросила три речі. Перше — поховати. Друге — підтримати доньку. Третє — зберегти пам’ять про неї. Більше нічого. Вона захотіла пройти через кремацію, і ми чекаємо прах. Вона буде похована на 18 кладовищі».

Тіні було 48 років. У неї залишилася 21-річна донька.

За словами Євгена Коляди, зараз волонтери підтримують родину. Для доньки відкрили збір допомоги. Також у Координаційному гуманітарному центрі розглядають можливість запропонувати їй роботу — щоб підтримати та, можливо, дати можливість продовжити справу матері.

• Картка для допомоги доньці Тіни:
  4874 0700 2531 7155

Євген говорить, пам’ять про Тіну також планують зберегти в меморіальних проєктах і документальних історіях про волонтерський рух:

«Поки я живий — пам’ять буде жити. Це я точно можу гарантувати».