Марія Тахтаулова

29 липня в Театральному сквері Харкова відкриється вулична виставка, присвячена перейменуванню вулиць.

«Не забудемо, не пробачимо!» — говоримо ми, дізнавшись про загибель на фронті близького друга, когось ледь знайомого або зовсім невідомої раніше людини. «Не забудемо, не пробачимо!» — обіцяємо подумки чи вголос, коли від ворожих ракет і снарядів гинуть цивільні, від кількамісячного немовля до колишнього в’язня концтабору. «Не забудемо, не пробачимо!» — повторюємо, як закляття, коли окупанти закатовують до смерті або влаштовують показову розправу над українськими воїнами. Але як насправді зберегти пам'ять про тих, хто віддав життя за Україну, і безневинно загиблих? Як не дати новим смертям стерти спогади про попередні? Як не обрости слонячою шкірою і не перетворити вшанування на механічний бездушний ритуал? Як має виглядати формула пам’яті про цю війну? Про все це ми говорили з начальницею Північно-Східного відділу Українського інституту національної пам'яті Марією Тахтауловою.