Побут без сторонньої допомоги: програма підтримки для ветеранів, які втратили зір
Ветеранам та ветеранкам, які втратили зір внаслідок війни, дали змогу отримати до 95 тисяч гривень на придбання побутової техніки, допоміжних пристроїв та іншого обладнання для навчання, роботи та повсякденного життя. Програму підтримки започаткував Український Червоний Хрест спільно з Міністерством у справах ветеранів. На етапі підготовки організатори розраховували, що програмою скористаються близько 350 людей, проте вже після початку реєстрації стало зрозуміло: запит на таку підтримку перевищує початкові очікування, остаточна кількість заявників може сягати три тисячі людей.
«Усього потрібно навчатися»
Після втрати зору Олексій Томаш насамперед заново вчився користуватися телефоном. Сьогодні ветеран підрозділу «Спартан» Національної гвардії працює зі смартфоном за допомогою програм екранного озвучення. Вони читають уголос повідомлення, назви кнопок, текст на екрані та дозволяють користуватися застосунками майже так само, як це роблять зрячі люди.
«Є певні програми — скрінрідери. Я ще постійно навчаюся, вдосконалюю свої навички, але вже можу користуватися гаджетом. Ми всі розуміємо, що в наш інформаційний час без гаджета дуже важко», — говорить ветеран.
Із перших днів повномасштабної війни Олексій добровільно долучився до Сил оборони. Служив на Харківщині, Луганщині, брав участь у звільненні Козачої Лопані. Влітку 2022 року поруч із Олексієм розірвався артилерійський снаряд.
«Осколкових поранень не було, але була дуже серйозна контузія», — згадує він.
Після поранення військового доправили до госпіталю в Бахмуті, де лікували наслідки контузії. Зір на одному оці він втратив майже одразу. Втім, ще певний час залишався у строю, адже, каже, цього вимагала бойова обстановка. До Харкова, в лікарні імені Гіршмана, потрапив лише наприкінці 2022 року. Йому провели дві операції, але відновити зір уже не вдалося. Після виписки довелося фактично заново опановувати звичний побут.
«Для військовослужбовців, які певний період життя прожили зрячими, а потім втратили зір, це дуже важко. І психологічно теж. Самому це подолати складно», — говорить він.
За словами ветерана, освоїти нові навички допомогли фахівці та волонтери, які працюють із людьми, що втратили зір. Звичні побутові справи потребують нових вмінь і спеціальних пристроїв.
«Навіть налити собі чашку кави — це вже проблема. Є датчик рівня рідини, щоб не обпекти руки. Є тонометри з голосовим супроводом, побутова техніка, яка розмовляє. Усього цього потрібно навчатися», — розповідає Олексій Томаш.
Коли він дізнався про програму підтримки ветеранів із порушеннями зору, вирішив подати заявку. Говорить, спеціальна техніка допоможе швидше стати самостійнішим у побуті. Якщо заявку схвалять, планує придбати холодильник, мультиварку, смартфон і робот-пилосос.
«Кажуть, після мінімального навчання людина, яка втратила зір, може готувати. Я дуже хочу знову навчитися це робити. Найперше — приготувати український борщ», — ділиться планами Олексій.
-
-
-
«Не універсальний набір, а допомога під конкретну потребу»
Програму підтримки ветеранів із порушеннями зору в Українському Червоному Хресті (УЧХ) почали розробляти після дослідження потреб. Перед запуском команда проаналізувала, яку допомогу ветерани вже можуть отримати.
«Ми не хочемо дублювати державу. Ми дивилися, що вже покривається державними програмами, міжнародними організаціями, громадським сектором, а де залишаються прогалини», — говорить менеджер з координування ветеранських програм УЧХ Ігор Костріков.
За його словами, потреби виявилися дуже різними: комусь насамперед потрібні спеціальні асистивні засоби, іншим — звичайна побутова техніка. Тому організатори відмовилися від ідеї універсального набору допомоги. Кожен учасник самостійно обирає з переліку, що налічує понад 20 позицій, саме те, що потрібно йому, і може отримати на ці покупки до 95 тисяч гривень.
Водночас під час підготовки програми організатори зіткнулися з іншою проблемою — складністю оцінити реальну кількість потенційних учасників. Причина — у специфіці обліку: порушення зору нерідко супроводжує інші тяжкі поранення.
«Ми активно при підтримці Міністерства збирали інформацію з усіх обласних організацій щодо кількості таких людей з порушеннями зору внаслідок війни або внаслідок військової служби. Якщо військовий, наприклад, втратив кінцівку й одночасно зазнав важкого ураження очей, під час оформлення інвалідності основним діагнозом може бути саме ампутація. Через це швидко виділити окремо ветеранів із порушеннями зору складно. Ми побачили певну «темну пляму». Не лише для нас, а й загалом для системи. Бо це особисті дані. В Єдиному державному реєстрі ветеранів війни не зазначається причина, чому людина з інвалідністю отримала цей статус», — пояснює Ігор Костріков.
«Ми звичайні люди. Нам не потрібні зайві бар’єри»
До обговорення програми ще на етапі її підготовки долучилися представники спільноти ветеранів із порушеннями зору. Серед них — Богдан Шин, який у 2022 році добровільно доєднався до війська, а після важкого поранення у 2023-му повністю втратив зір. Нині він очолює об’єднання ветеранів із порушеннями зору при громадській організації «Сучасний погляд».
За його словами, під час розробки програми ветерани звертали увагу на дві основні проблеми: окремі бюрократичні моменти під час подання заявок та вимогу щодо придбання саме адаптованої техніки. Частину процедур після обговорення вдалося спростити, однак вимога щодо адаптованої техніки залишилася. Не кожному ветерану потрібні дорогі спеціалізовані моделі — у багатьох випадках звичайні побутові прилади після адаптації можуть повністю відповідати потребам людини.
«В Україні такої техніки майже немає. Ми можемо купити звичайну мікрохвильовку і промаркувати. Це можна зробити власноруч без проблем. Ми звичайні люди. Коли говорять про безбар’єрність і створюють такі бар’єри — це дивно», — говорить він.
Водночас, зазначає Богдан, є категорії обладнання, які неможливо замінити звичайними пристроями. Йдеться, зокрема, про брайлівські дисплеї, програми екранного доступу, спеціальні збільшувачі та інші тифлотехнічні засоби, які безпосередньо допомагають людям із порушеннями зору орієнтуватися в просторі, отримувати інформацію та обходитися без сторонньої допомоги.
Ще одна пропозиція ветеранів — розширити перелік техніки, яку можна придбати в межах програми. За словами Богдана, не всі ці пропозиції увійшли до фінальної версії, хоча сучасні технології стрімко розвиваються, і деякі пристрої вже сьогодні можуть суттєво змінити повсякденне життя людей із порушеннями зору.
«Наприклад, смартокуляри зі штучним інтелектом можуть читати текст, описувати навколишній простір, допомагати орієнтуватися. Але сьогодні вони не входять до переліку», — розповідає він.
Сам Богдан також подав заявку на участь у програмі. Серед техніки, яку планує придбати, — ноутбук, смартфон, смартгодинник і холодильник із механічним керуванням.
Він переконаний, що важливість програми не лише у самій допомозі, а й у тому, що ветерани отримали можливість впливати на рішення, які безпосередньо стосуються їхнього життя.
«Для нас це справа честі — знайти можливості для всіх заявників»
Програму спочатку планували приблизно для 345 ветеранів. Однак ще до завершення місячної реєстрації стало зрозуміло, що потреба значно більша: лише за перші два тижні надійшло майже дві тисячі заявок. Попри те, що кількість охочих у кілька разів перевищила початкові очікування, в Українському Червоному Хресті кажуть, що шукають можливості підтримати всіх ветеранів, які відповідають умовам програми.
«Для нас це справа честі. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб знайти фінансові можливості для покриття всіх заявників. Можливо, нам доведеться трохи розтягнути процес виплат, але ми працюємо над тим, щоб забезпечити допомогу кожному», — говорить менеджер з координування ветеранських програм Ігор Костріков.
За його словами, така кількість заявок може потребувати не лише залучення додаткових фінансових ресурсів, а й внесення змін до нормативної бази, яка регулює реалізацію програми. Остаточні рішення щодо подальших етапів виплат представники Українського Червоного Хреста ухвалюватимуть після завершення прийому заявок та узгодження з Міністерством у справах ветеранів.
«Ми бачимо, що люди з порушеннями зору, з втратою зору внаслідок війни, є активними, вони звертаються, вони потребують цієї допомоги», — говорить він.
За словами Ігоря Кострікова, ця програма є лише одним із напрямів підтримки ветеранів. Український Червоний Хрест також допомагає із психосоціальною адаптацією, професійним навчанням, облаштуванням житла, розвитком ветеранського підприємництва та створенням ветеранських просторів. У центрі цих програм — не лише компенсація втрачених можливостей, а створення умов, у яких людина може повернутися до самостійного життя.
