У Харкові нагородили лауреатів Стипендії імені Едуарда Зуба: фото, відео

Захисник, історик, котолюб. 12 листопада у Харкові згадували Едуарда Зуба — цього дня нагородили лауреатів стипендії його імені. У 2026 році перемогу здобули Світлана Павленко та Ірина Споденець, окремі відзнаки отримали Христина Семерин та Олександр Пасічняк. MediaPort публікує фоторепортаж і відео, підготовлене спеціально до церемонії.

«Котопрапор», тільник, рукописи

Окуляри історика, його нотатки, книги, фотографії — частина експозиції мінімузею, яку Український інститут національної пам’яті підготував до церемонії нагородження стипендіатів.

На стіні «ЄрміловЦентру» цього вечора — «котопрапор» у державних кольорах, який був із Едуардом Зубом на фронті. А ще — статуетки з котами, улюбленцями історика.

На світлинах з домашнього архіву коти супроводжували Зуба завжди: поки він досліджував чергову підшивку старих газет чи матеріали справ з архіву.

«Якщо ми говоримо в контексті дослідницьких пошуків пана Едуарда, то йдеться про журнали і газети різного періоду, наша бібліотека містить класну добірку архівних матеріалів, зокрема газет і журналів впродовж ХІХ та ХХ століття», — розповідає історикиня Марія Тахтаулова, колега Едуарда Зуба.

Багато годин історик проводив у бібліотеці Короленка.

«Приходиш як на роботу, замовляєш каталоги… І така атмосфера, вдихаєш пил старих книжок, часом пожовклих, часом нерозбірливих, але в цьому є свій певний шарм, своя атмосфера. Так виглядає дослідницька лабораторія історика. Бібліотека і архів — це наші місця, де ми досліджуємо, доводимо або спростовуємо свої гіпотези», — каже Тахтаулова.

Стипендію на честь Едуарда Зуба заснували його батьки Іван та Олександра. Ідея належить матері.

«Мало зовсім його речей залишилось. У перший день війни він пішов в оборону — я і зараз перераховую трохи допомоги «Фрайкору» і «Холодному Яру», де він теж був», — розповідає Олександра Зуб.

За час війни двоє близьких з родини Зубів зникли безвісти — крім Едуарда, на фронті пропав його племінник.

«І те місце, де Едик зник — під ворогом, і де онучок — Вербове, Запорізька область — під ворогом. Чекаємо, сподіваємося», — говорить Олександра Зуб.

Досвід перших лауреатів

Організацією премії опікується Український інститут національної пам’яті, де в останні роки перед повномасштабним вторгненням працював Едуард Зуб. Партнери ініціативи — Благодійний фонд Алчевських-Бекетових та Харківський національний університет ім. Каразіна, Програма «Партнерство за сильну Україну».

Першими здобувачами стипендії у 2025 році стали Юлія Єременко та Дмитро Деркач.

Завдяки стипендії Юлія, аспірантка історичного факультету ХНУ ім. Каразіна, змогла кілька разів відвідати Київ, де працювала у бібліотеках та архіві.

«Робота в самому архіві безкоштовна, але, по-перше, треба туди доїхати і треба там десь жити. Поїхати в Київ на один день, щоб опрацювати умовно 10 справ — це не дуже продуктивно, але це все одно певні кошти, і саме завдяки цій стипендії я мала змогу неодноразово їздити в архів на кілька днів, продовжувати розвиватися як науковиця», — каже Юлія Єременко.

«Я змогла значно розширити своє дисертаційне дослідження і зазирнути в ті сторінки, в які до цього ще ніхто не зазирав», — додає вона.

Студент магістратури університету «Києво-Могилянська академія» і блогер Дмитро Деркач каже, що здобута стипендія допомогла йому пережити важку зиму в Києві та посилитися технічно.

«Я веду YouTube та TikTok і вирішив частину тих грошей вкластися в техніку — зокрема придбав «петличку», штатив і навушники. Але крім матеріального боку, я хочу відзначити символічний: для мене як для молодого історика і блогера важливо розуміти, що все, що я роблю, є правильним, важливо мати впевненість у своїх силах. І ця стипендія, її вручення насправді мені дала таку впевненість. Я почав записувати ще більше відео», — коментує Деркач.

Хто переміг у 2026

У 2026 році конкурсна комісія визначила переможців серед 16 претендентів з різних регіонів України. Цьогоріч географія конкурсантів розширилася і охоплює всю Україну, говорить Марія Тахтаулова.

«Ми свідомі того, що просимо доволі вузькі теми для висвітлення у проєктах. Водночас ми залишаємося вірними нашій візії, що це мають бути саме ті теми, які досліджував Едуард Зуб. Ми налаштовані на те, щоб молоді дослідники, популяризатори історії продовжували дослідження у сфері локальної пам’яті: про українську революцію, церковну історію за часів комуністично-тоталітарного режиму, діяльність органів каральної комуністично-тоталітарної влади, а також історію Харкова», — говорить Марія Тахтаулова.

Стипендії в розмірі 40 тис. грн у 2026 році здобули Ірина Споденець та Світлана Павленко.

Музейниця, керівниця музейного сектору Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» Ірина Споденець досліджує історію будинку на вулиці Семенка (раніше — Чайковській), в якому проживали науковці, репресовані за часів комуністичного тоталітарного режиму.

«Проєкт пані Ірини полягає в тому, щоб створити локальну екскурсію, висвітлювати цю тему, адже у нас у Харкові вже є успішний кейс популяризації будинку «Слово», і Фізико-технічний інститут теж сьогодні викликає зацікавлення і має великий потенціал для розробки цієї теми і репрезентації її в харківському публічному просторі», — коментує Марія Тахтаулова.

Дослідниця Світлана Павленко досліджує діяльність репресивних органів часів тоталітаризму.

«Вона досліджує, як радянські шпигуни почувалися в японському консульстві в Одесі в 30-х роках. Це цікавий кейс. Пан Едуард дуже полюбляв шпигунські історії. Він їх дуже майстерно препарував, зіставляючи джерела, які йому були відомі, чиїсь спогади, матеріали з газет, архівні матеріали. І часто ловив на брехні, розбіжностях», — розповідає Марія Тахтаулова.

Окремі відзнаки отримали Олександр Пасічняк та Христина Семерин.

Олександр Пасічняк зосереджений на дослідженні історії Голодомору в центральній Україні, працює в архівах Кіровоградщини та Херсонщини.

«Це надзвичайно актуально в умовах повномасштабного вторгнення, коли наші архіви перебувають під загрозою. Це дуже цінно, тому що пласт подій часів Голодомору потребує свого дослідника. Це фіксація архівних документів, їх збереження. Він пропонує публікацію збірки архівних матеріалів про перебіг Голодомору в центральній Україні», — говорить Марія Тахтаулова.

Христина Семерин запропонувала тему з гендерним аспектом — її проєкт пов’язаний із жінками у визвольному русі. Відзнаку учасниці присвоїв Фонд Алчевських-Бекетових, погляди Семерин суголосні з поглядами Христини Алчевської.

«Є багато сімей, які вкладаються в підрозділи своїх дітей. І нам сьогодні потрібно, щоб такі приклади вшанування пам’яті, як Стипендія імені Едуарда Зуба, були в багатьох містах. Харків показує гідний приклад для всієї України… Це демонстрація нашої єдності та солідарності», — сказав під час церемонії керівник УІНП Олександр Алфьоров.

Пам’ять живе

Едуард Зуб став на захист України із перших днів повномасштабної війни — спочатку у складі добровольчого формування «Фрайкор», з яким брав участь в обороні Харківщини. Згодом — у лавах 93-ї ОМБр «Холодний Яр». Захисник із позивним «Історик» зник безвісти в боях під Бахмутом 14 листопада 2022 року.

Близькі й друзі Зуба сподіваються, що він живий і може перебувати в полоні.

Завдяки стипендії пам’ять і надія на повернення історика живуть, кажуть батьки історика.

«Просто хочу, щоб пам’ять залишилася, так як він старався від душі. Щоб діти зрозуміли і теж продовжили. Пам’ять дуже дорога», — говорить Олександра Зуб.