Про це йдеться у зведенніГенерального штабу ЗСУ на 10:30 23 травня.
«На Харківському напрямку наші воїни відбивають атаку ворога в напрямку Муром — Стариця. Українські підрозділи докладають максимум зусиль для посилення оборонних рубежів», — зазначили у штабі.
За уточненою інформацією, минулої доби окупанти втратили на Харківському напрямку більш ніж 180 бійців, а також понад 50 одиниць озброєння і військової техніки.
Сили оборони знищили:
дві артилерійські системи (ще п’ять — підбили);
14 дронів;
11 автомобілів (ще 17 пошкоджені);
склад з боєприпасами;
також підбиті танк і засіб ППО.
На Куп’янському напрямку військові рф зранку чотири рази намагалися наступати в районах Стельмахівки та Греківки. Один штурм ЗСУ відбили. Ще три зіткнення на 10:30 ще тривали.
«Ситуація контрольована. Наші захисники проводять заходи з посилення позицій переднього краю оборони, на окремих напрямках — дії для покращення тактичного положення», — йдеться в повідомленні Генштабу.
Вчора російська армія втратила на цьому напрямку понад 100 бійців. Українські захисники пошкодили танк, знищили дві БМП, два бронетранспортери, 18 дронів і дві автівки.
На Лиманському напрямку Сили оборони відбивали атаку в районі села Терни.
Про це повідомив начальник Головного управління Національної поліції в Харківській області Володимир Тимошко.
«Важка втрата в лавах поліції Харківщини. Сьогодні загинув майор поліції Андрій Ладика. Він займався евакуацією у Вовчанську, там, де пекло, яке влаштувала росія. Поліцейські не встигли доїхати — у службовий автомобіль влучив російський FPV-дрон», — написав Тимошко у Facebook.
Майор поліції загинув на місці. Тяжко поранений 27-річний старший лейтенант Дмитро Можаровський.
У Андрія Ладики залишилися син, дочка, дружина та мати.
Попри ризики поліцейські продовжуватимуть евакуацію людей з Вовчанська.
«Більше ніхто не може цього робити. Заявки надходять», — сказали «МедіаПорту» у пресслужбі обласної поліції.
Правоохоронці мають обмежену кількість броньованих машин, які теж потрапляли під обстріли, та продовжують евакуювати цивільних здебільшого на звичайних службових авто, пояснили в управлінні.
Про це повідомив міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко.
«У Вовчанську росія обстріляла автомобіль поліції під час евакуації. Один поліцейський загинув, ще один поранений. По евакуаційному автомобілю окупанти вдарили FPV-дроном», — йдеться у повідомленні.
У машині перебували двоє працівників поліції, вони їхали за цивільними.
«Ворожі безпілотники кружляють постійно. Небезпека для евакуаційних груп поліції залишається стабільно високою. Але поліцейські продовжують вивозити людей з-під обстрілів. Рятують попри ризики для власного життя та здоровʼя. Цю самопожертву потрібно памʼятати завжди», — сказав міністр.
21 травня російський дрон атакував екіпаж вовчанської поліції, працівника контузило.
За його інформацією, на Харківському напрямку російські військові сьогодні двічі намагалися атакувати район села Липці під Харковом.
«Втрат позицій не допущено», — стверджують у штабі.
За уточненими даними, минулої доби окупанти втратили на Харківському напрямку понад 220 бійців, 32 одиниці озброєння і техніки. Серед іншого, Сили оборони знищили танк, броньовану машину, чотири гармати та міномети, дев’ять дронів і шість автомобілів.
На Куп’янському напрямку, за даними на 10:30, тривали п’ять боїв — у районах Синьківки, Берестового, Невського та Макіївки.
«Ситуація контрольована. Ворог зазнає втрат. Неподалік Берестового знищено бойову машину піхоти та три бронетранспортери окупантів», — додали у Генштабі.
Бійці 82 бригади розповіли про відбиття російського наступу у Вовчанську: за словами, окупанти «лізуть з кожного кутка».
Чільне фото (ілюстративне): Генеральний штаб/Facebook
Відео з дрона із нерухомою людиною у кріслі з’явилося в мережі 17 травня.
Того ж дня Харківська обласна прокуратура відкрила кримінальне провадження.
21 травня прокуратура опублікувала допит чоловіка вбитої, який зміг дістатися українських військових. Свідок злочину сказав, що його 72-річну дружину розстріляли росіяни із захопленої п’ятиповерхівки.
Що розповів свідок — пряма мова
«Ми чотири дні сиділи вдома у зв’язку з обстрілами. Вона [дружина] хвора, не ходить. Ну, кажу: «Галю, давай щось вирішувати, вже неможливо тут сидіти». Вона каже: «Я не дійду, давай тут». Я кажу: «Я тоді буду з тобою сидіти».
Я вийшов на ґанок, кричу: «Люди, люди!» Може, хтось залишився, ми живемо у центрі міста. Відгукнувся чоловічий голос. Я з ним перегукнувся: я прийду до тебе, бо ми там поруч. Я побачив, що у них у підвалі стоїть інвалідний візок [крісло колісне].
Ми взяли возик рано-вранці, при тому в нас у два ночі обстріл такий був… Бомби летіли чи гранати, я не знаю, взагалі, кинули з безпілотників, напевно, тому що вогонь і вгору летів, скло летіло. Я кажу: «Галочко, ми вже не витримаємо. Спробуймо».
Ми тоді одягнулися, хтозна-як, взяли документи і пішли.
Звичайна курточка на ній біла і червона курточка, шапка.
Візок застряг. Я нахилився, я йшов, ручки тягнув, повернувся праворуч, праворуч колесо з мого боку потрапило на гілку, тому що поспішаєш… І воно встало отак — і не їде. Я нахилився — і тут автоматна черга.
— Звідки? — З боку 5-поверхівки.
— Звідки я знав, що вони там в засаді сидять? — Ви зараз про кого кажете? — Про росіян.
Я одразу кричу, що ж ви робите, ми цивільні! І повертаюся: лежить хлопець цей, з відкритими очима і моя дружина отак [нахилила голову]. Я до неї — дивлюсь, а в неї на потилиці отвір і мозок видно… Плакати, кричати. Ну а що робити? Треба вивозити — мало, що подумають — скажуть, кинув, а сам змився. Я розгорнув крісло на 180 градусів і волоком тягнув.
Коли я дотягнув до цієї 5-поверхівки, тут у нас приймальний покій, метрів 30 я не дійшов, 20, з вікна вистрибнув чоловік, цивільний, у цивільному одязі. Ні каски на ньому, ні, бронежилета, нічого.
Я кажу: «Допоможи її трохи підняти, щоб вища вона була, щоб мені ноги не під коляску… Я її як-небудь вивезу». Крикнули: «Кидай, йди до нас».
Я матом вилаявся, дотягнув її трохи до кладки… Будинок і нижче трохи, метрів 200. Виявляється, кладка та затоплена водою, через річку.
І я прийняв рішення — ну що — залишити її, а самому йти. Зателефонував родичам, ще телефон у мене був заряджений.
Вони сказали: Сашо, ти зробив, що міг, йди. І вона залишилась так у візку».
З початком російського наступу на півночі Харківщини 10 травня правоохоронці фіксують нові злочини російських окупантів у Вовчанську. Крім посилених обстрілів міста, вбивства волонтерів, атак на поліцейських, вони утримують людей у підвалах, змушують цивільних надавати медичну допомогу своїм пораненим. Двом жителям Вовчанська вдалося від них утекти.
Про це повідомив начальник Головного управління Нацполіції в Харківській області Володимир Тимошко.
«Працівник Вовчанського відділу поліції сьогодні, 21 травня, їхав забирати людей, які чекали евакуації. Не доїхав. FPV ворога атакував авто поліції. Поліцейський живий, отримав акубаротравму. Людей все одно евакуювали», — написав Тимошко.
Як повідомляєпресслужба Поліції Харківської області, триває евакуація і з Липецького напрямку. 21 травня працівники поліції вивезли до безпечнішого району 15 людей.
Заступник начальника відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 Віктор Єна закликає жителів не зволікати.
«Цивільні страждають від ворожих обстрілів, але чекають. А потім виїжджають. Приходиться по 5 кілометрів пішки йти, щоб з ними поговорити. Добре, коли вони погоджуються, але часто відмовляються. І тоді все марно. Поговоріть зі своїми родичами та вмовте їх зараз виїхати, перечекати», — говорить Єна.
«На Харківському напрямку Сили оборони стабілізували ситуацію та не дають ворогу просуватися далі. Вовчанськ став один з епіцентрів активного наступу росіян, але загарбники отримали гідну відсіч», — коментує опубліковане відео Управління стратегічних комунікацій Збройних сил України.
Військовослужбовці 82-ої окремої десантно-штурмової бригади, які перебувають у Вовчанську, називають ситуацію непростою, але контрольованою.
Тактика окупаційних військ на цьому напрямку — атаки маленькими групами.
«Задача була — стримати ворога та за можливості його відкинути. Група відреагувала дуже швидко, закріпилися на позиції і виконали завдання. Складність у тому, що дуже б’є артилерія, і ворог заходить маленькими групами в різний час. Але правильно були виставлені наші позиції, відбили і відкинули їх трішечки назад. Але ворог лізе постійно, з кожного кутка. Не зводиш очей, тримаєш сектор. Нема часу розслабитися», — розповіли представники бригади.
У боях десантникам вдалося знищити військовослужбовців рф і затрофеїти зброю, яку вони використали проти окупантів, додали в бригаді.
За інформацієюГенштабу Збройних сил України на 14:00 20 травня, на Харківському напрямку російські війська двічі атакували в районі Липців.
На Куп’янському напрямку протягом доби відбувалося шість бойових зіткнень.
«Сили оборони стали на заваді штурмовим діям російських загарбників поблизу населених пунктів Іванівка та Берестове. В районі Синьківки бій триває. Авіаційних ударів противник завдавав біля Новоплатонівки (КАБ), а також Сергіївки та Макіївки (некеровані ракети)», — розповіли у Генштабі.
Чільне фото: скриншот відео 82-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ
Про це повідомив Генеральний штаб Збройних сил України у вечірньому зведенні 20 травня.
На Харківському напрямку кількість сьогоднішніх бойових зіткнень зросла до чотирьох. Цієї доби ворог двічі атакував поблизу Вовчанська та по одному разу — у напрямках сіл Стариця та Липці. Ситуація контрольована.
Починаючи з 10 травня і станом на цей час, на Харківському напрямку російські загарбники вже втратили вбитими та пораненими 1974 особи в живій силі та 342 одиниці озброєння і військової техніки.
На Куп’янському напрямку наразі точаться три бойових зіткнення, в районах Стельмахівки та Синьківки. Загалом цієї доби ворог вже 11 разів намагався прорвати тут нашу оборону.
Вдень 20 травня Генштаб повідомляв, що російські війська відбивали штурми у напрямках Стариці та Липців.
Село обстріляли близько 04:00, повідомилаХарківська обласна прокуратура.
Пораненого доправили до лікарні. Є пошкоджені будинки.
Допомогу надають ще п’ятьом пораненим з Вовчанська, повідомилаХарківська ОВА.
13 травня дістав поранення 63-річний житель, 16 травня — вибухове поранення 58-річна жінка. 17 травня у Вовчанську дістав поранень обличчя, тулуба, передпліччя та ніг 56-річний чоловік, 18 травня — ще двоє жінок.
Про це у подкасті «Герої Харкова», що виходить на радіо «Накипіло», розповів патрульний поліцейський з Вовчанська Олексій Харківський.
public://2024-05/20-05-2024-heroes.mp3
Знаємо, що у вас мало часу. Тому одразу спитаємо, як обстановка? Чи вдається вам ще вивозити людей з Вовчанська?
Поки що вивозимо людей з Вовчанська, намагаємося проскочити. Та ситуація трішки погіршилася, бо збільшилася кількість FPV-дронів, які заважають нам заїжджати до міста Вовчанська. Постійно екіпажі потрапляють під обстріл. Сьогодні поряд з місцем, де ми забирали людей, був приліт буквально в 50-70 метрах. Все важче і важче евакуювати людей. Добре, що вже маленька кількість [людей залишилася у місті]. Ми вивозимо максимум чоловік 25-30 за останні пару діб. [У попередні дні це були сотні людей, загалом евакуйованих з півночі Харківщини з 10 травня — близько 10 тисяч — ред.]
Пане Олексію, ми читаємо і слухаємо ваші звернення до людей, щоб вони виходили, хто як може, на зв’язок із вами. Люди відгукуються на ваші прохання?
Відгукуються. Багато хто пише на воротах «евакуація», «допомога». Переважно, «евакуація» пишуть крейдою. І ми під’їжджаємо, вже бачимо, що необхідно до цього будинку. Деякі люди без зв’язку сидять у підвалі. На південних вулицях, де ми часто проїжджаємо, пишуть на воротах, якщо залишились люди, і ми забираємо їх звідти.
Ви закликаєте виходити до громадських місць, так?
Вовчанськ розділено річкою. По правому берегу вже перебувати небезпечно, бо там проривається ворог. Ворожі ДРГ ходять по тій стороні, по вулицях. І ми закликаємо, щоб люди тихенько проскакували на лівий берег річки. З цього лівого берега, суспільно відомих місць, там укриття є, ми забираємо людей.
Відома взагалі інформація про лежачих людей? Як багато їх ще там? Я бачив відео, де жінка, соціальна працівниця, плакала, переживала, як вивезуть тих, ким вона опікувалася.
Частину людей ми вивезли вже, і лежачих, і інших людей з інвалідністю. Якась частина залишилася. Точної кількості зараз ніхто не може сказати.
Немає списків, так? Не були готові до цього органи опіки?
Наступ почався раптово, ніхто не думав, що буде саме 10 числа наступ. Списки були у цієї жінки [керівниця соцзахисту], але вони в неї залишилися на роботі, вона не змогла піти на роботу… І така якась ситуація вийшла.
20 травня у телемарафоні заступник голови облдержадміністрації Роман Семенуха сказав, що 60% Вовчанська — під контролем Збройних сил України. Це так? Можна зробити висновок, що ситуація погіршується, що росіяни більше захоплюють території?
Ні, декілька днів в одній порі це все. Як він сказав, так приблизно є.
Бої йдуть на вулицях?
На північних околицях Вовчанська намагається ворог заходити, ворожі ДРГ, групи заходять з цього боку.
FPV-дрони почали частіше полювати за нами, влучати по наших автомобілях, намагатися влучити скидом.
Якось протидіяти, окрім стрілецької зброї, подавити можна чи зараз неможливо це?
Можливо, РЕБами якимись подавити, але у нас такого немає обладнання.
Вам інколи доводиться і на бронемашинах виїжджати за людьми?
Ми забираємо їх на Duster’ах. Якщо уважно дивитесь мої відео, там видно, на яких ми машинах забираємо.
Це звичайні машини, вони нічим не захищені.
Нічим не захищені, немає там ніякої броні, ми на звичайних машинах потрапляємо під обстріл.
Щось відомо про людей, які намагалися виїхати, а їх взяли [російські окупанти] в полон, 35-40 людей?
Відомий факт, що затримували, але невідома точна кількість людей, де їх затримали і де утримують.
Олексію, ви місцевий житель, з Вовчанська?
Так.
Добре знаєте околиці, місто.. А як ваші близькі, родичі, ви евакуювали їх?
Звичайно, виїхали завчасно.
Ми бачимо по відео, що ви не втрачаєте почуття гумору. Як тримаєтеся загалом, це пекло — те, що ми бачимо на ваших відео.
Тут з розуму можна вже зійти, істеричне буває. Почуття гумору? Треба ж себе хоч якось підтримувати, своїх колег. Якщо ми будемо всі смурні із поганим настроєм, то нічого не буде. Коли настрій добрий, то хочеться працювати, більше сконцентрований. Чим ти будеш смурний, засмучений і себе накручувати, тоді неможливо працювати, сконцентрувати свою увагу.
Ви вперше стали фільмувати? Ми якраз говорили, що у вас виходять такі мікрофільми документальні про те, кого ви вивозите.
Я веду свою сторінку з початку деокупації Вовчанська з 2022 року. Але там просто кліпи ми виставляли, якісь публікації. Зараз з перших днів люди почали писати, дякувати, що хочуть бачити все. Я почав більше публікувати відео, намагатися показати, що відбувається, показати, що ми саме там. Я записую відомі факти, такі як, сьогоднішнє відео, що вчора було обстріляно «Іскандером» передмістя Харкова. Щоб не сказали, що це відео записане тиждень тому.
Прізвище Харківський — ваше справжнє? Не нік?
Який нік? Це справжнє моє прізвище — Харківський Олексій.
Що мене вражає у ваших відео, що ви більше цих старших людей підбадьорюєте, з одного боку дисциплінуєте, хоча вже здавалося, можна і розізлитися, і роздратуватися, з іншого боку, ви ставитеся до них любляче.
Та буває, так, підбадьорюю, тому що людей теж можна зрозуміти — підвали, але буває, коли потрапляєш під обстріли, доводиться, як кажуть, і висловитися, насварити, щоб швидше зібралися… Коли тягнуть ту гуманітарку, яка нах*р нікому не потрібна, ті макарони… Людей різних вистачає, а в цей час по тобі стріляє танк, лягають десь снаряди за 50-70 метрів максимум. А вони тягнуть ту гуманітарку… Звичайно, буває, нерви не витримують, приходиться її викидати.
Я кажу людям: беріть необхідні вам речі — одяг, документи, те, що дійсно необхідно для життя. Гуманітарку ту саму видадуть в Харкові… Люди переживають, що тут теж війна, теж обстріли, багато кому приходиться пояснювати, що в Харкові більш-менш цивілізація і спокійніше, і є світло, бо у Вовчанську вже більше місяця світла немає, то, звичайно, бувають проблеми.
Олексію, ваше бажання зараз — Вовчанськ вистоїть?
Дякую нашим військовим, що вони утримують місто, тримають ворога, що все в нас поки більш-менш в порядку, що ворог не просувається далі.
Будемо на це сподіватися, це вже завдання військової адміністрації, волонтерських організацій [відновити місто]. Ми разом з місцевими мешканцями теж будемо все будувати, допомагати. Головне, щоб найскоріше закінчилася війна, щоб була перемога і ми могли повернутися і працювати далі, відбудовувати місто.