У Вовчанську погіршилася безпекова ситуація через збільшення російських дронів у повітрі. Евакуацією жителів міста займаються поліцейські та військові, далі людей передають волонтерам.
Про це у подкасті «Герої Харкова», що виходить на радіо «Накипіло», розповів патрульний поліцейський з Вовчанська Олексій Харківський.
Знаємо, що у вас мало часу. Тому одразу спитаємо, як обстановка? Чи вдається вам ще вивозити людей з Вовчанська?
Поки що вивозимо людей з Вовчанська, намагаємося проскочити. Та ситуація трішки погіршилася, бо збільшилася кількість FPV-дронів, які заважають нам заїжджати до міста Вовчанська. Постійно екіпажі потрапляють під обстріл. Сьогодні поряд з місцем, де ми забирали людей, був приліт буквально в 50-70 метрах. Все важче і важче евакуювати людей. Добре, що вже маленька кількість [людей залишилася у місті]. Ми вивозимо максимум чоловік 25-30 за останні пару діб. [У попередні дні це були сотні людей, загалом евакуйованих з півночі Харківщини з 10 травня — близько 10 тисяч — ред.]
Пане Олексію, ми читаємо і слухаємо ваші звернення до людей, щоб вони виходили, хто як може, на зв'язок із вами. Люди відгукуються на ваші прохання?
Відгукуються. Багато хто пише на воротах «евакуація», «допомога». Переважно, «евакуація» пишуть крейдою. І ми під'їжджаємо, вже бачимо, що необхідно до цього будинку. Деякі люди без зв'язку сидять у підвалі. На південних вулицях, де ми часто проїжджаємо, пишуть на воротах, якщо залишились люди, і ми забираємо їх звідти.
Ви закликаєте виходити до громадських місць, так?
Вовчанськ розділено річкою. По правому берегу вже перебувати небезпечно, бо там проривається ворог. Ворожі ДРГ ходять по тій стороні, по вулицях. І ми закликаємо, щоб люди тихенько проскакували на лівий берег річки. З цього лівого берега, суспільно відомих місць, там укриття є, ми забираємо людей.
Відома взагалі інформація про лежачих людей? Як багато їх ще там? Я бачив відео, де жінка, соціальна працівниця, плакала, переживала, як вивезуть тих, ким вона опікувалася.
Частину людей ми вивезли вже, і лежачих, і інших людей з інвалідністю. Якась частина залишилася. Точної кількості зараз ніхто не може сказати.
Немає списків, так? Не були готові до цього органи опіки?
Наступ почався раптово, ніхто не думав, що буде саме 10 числа наступ. Списки були у цієї жінки [керівниця соцзахисту], але вони в неї залишилися на роботі, вона не змогла піти на роботу... І така якась ситуація вийшла.
20 травня у телемарафоні заступник голови облдержадміністрації Роман Семенуха сказав, що 60% Вовчанська — під контролем Збройних сил України. Це так? Можна зробити висновок, що ситуація погіршується, що росіяни більше захоплюють території?
Ні, декілька днів в одній порі це все. Як він сказав, так приблизно є.
Бої йдуть на вулицях?
На північних околицях Вовчанська намагається ворог заходити, ворожі ДРГ, групи заходять з цього боку.
FPV-дрони почали частіше полювати за нами, влучати по наших автомобілях, намагатися влучити скидом.
Якось протидіяти, окрім стрілецької зброї, подавити можна чи зараз неможливо це?
Можливо, РЕБами якимись подавити, але у нас такого немає обладнання.
Вам інколи доводиться і на бронемашинах виїжджати за людьми?
Ми забираємо їх на Duster’ах. Якщо уважно дивитесь мої відео, там видно, на яких ми машинах забираємо.
Це звичайні машини, вони нічим не захищені.
Нічим не захищені, немає там ніякої броні, ми на звичайних машинах потрапляємо під обстріл.
Щось відомо про людей, які намагалися виїхати, а їх взяли [російські окупанти] в полон, 35-40 людей?
Відомий факт, що затримували, але невідома точна кількість людей, де їх затримали і де утримують.
Олексію, ви місцевий житель, з Вовчанська?
Так.
Добре знаєте околиці, місто.. А як ваші близькі, родичі, ви евакуювали їх?
Звичайно, виїхали завчасно.
Ми бачимо по відео, що ви не втрачаєте почуття гумору. Як тримаєтеся загалом, це пекло — те, що ми бачимо на ваших відео.
Тут з розуму можна вже зійти, істеричне буває. Почуття гумору? Треба ж себе хоч якось підтримувати, своїх колег. Якщо ми будемо всі смурні із поганим настроєм, то нічого не буде. Коли настрій добрий, то хочеться працювати, більше сконцентрований. Чим ти будеш смурний, засмучений і себе накручувати, тоді неможливо працювати, сконцентрувати свою увагу.
Ви вперше стали фільмувати? Ми якраз говорили, що у вас виходять такі мікрофільми документальні про те, кого ви вивозите.
Я веду свою сторінку з початку деокупації Вовчанська з 2022 року. Але там просто кліпи ми виставляли, якісь публікації. Зараз з перших днів люди почали писати, дякувати, що хочуть бачити все. Я почав більше публікувати відео, намагатися показати, що відбувається, показати, що ми саме там. Я записую відомі факти, такі як, сьогоднішнє відео, що вчора було обстріляно «Іскандером» передмістя Харкова. Щоб не сказали, що це відео записане тиждень тому.
Прізвище Харківський — ваше справжнє? Не нік?
Який нік? Це справжнє моє прізвище — Харківський Олексій.
Що мене вражає у ваших відео, що ви більше цих старших людей підбадьорюєте, з одного боку дисциплінуєте, хоча вже здавалося, можна і розізлитися, і роздратуватися, з іншого боку, ви ставитеся до них любляче.
Та буває, так, підбадьорюю, тому що людей теж можна зрозуміти — підвали, але буває, коли потрапляєш під обстріли, доводиться, як кажуть, і висловитися, насварити, щоб швидше зібралися… Коли тягнуть ту гуманітарку, яка нах*р нікому не потрібна, ті макарони… Людей різних вистачає, а в цей час по тобі стріляє танк, лягають десь снаряди за 50-70 метрів максимум. А вони тягнуть ту гуманітарку... Звичайно, буває, нерви не витримують, приходиться її викидати.
Я кажу людям: беріть необхідні вам речі — одяг, документи, те, що дійсно необхідно для життя. Гуманітарку ту саму видадуть в Харкові… Люди переживають, що тут теж війна, теж обстріли, багато кому приходиться пояснювати, що в Харкові більш-менш цивілізація і спокійніше, і є світло, бо у Вовчанську вже більше місяця світла немає, то, звичайно, бувають проблеми.
Олексію, ваше бажання зараз — Вовчанськ вистоїть?
Дякую нашим військовим, що вони утримують місто, тримають ворога, що все в нас поки більш-менш в порядку, що ворог не просувається далі.
Будемо на це сподіватися, це вже завдання військової адміністрації, волонтерських організацій [відновити місто]. Ми разом з місцевими мешканцями теж будемо все будувати, допомагати. Головне, щоб найскоріше закінчилася війна, щоб була перемога і ми могли повернутися і працювати далі, відбудовувати місто.
Новини за темою
