Подружжя з Вовчанська перепрошує за брудні руки та одяг. Три доби вони провели у погребі з пораненими російськими військовими. Жінку змушували бинтувати їм рани. Коли вранці 13 травня окупанти виносили своїх, подружжю вдалося втекти. Хата і сарай з худобою згоріли. У погребах під контролем росіян, за словами подружжя, ще є люди.
«Ми голодні»
Світлана та Володимир розгублені. Все, що вони змогли забрати з Вовчанська — одяг, в якому були, та частково документи. Російські окупанти зайшли на їхню вулицю на околиці міста три дні тому і зайняли хати. Світлана каже — військові держави-агресора прийшли «з-за гори». Це горбиста місцевість, 5 кілометрів від державного кордону.
«Вони [російські військові — ред.] там досі. Ми з ними в погребі сиділи. Ми втекли... Ми розгублені. У нас усе погоріло там: і хати, і сарай, і худоба», — каже Світлана.
Володимир кличе її вбік. Треба обійти усі волонтерські намети. В евакуаційному пункті громадські організації та міжнародні фонди видають ковдри, продукти, їжу. Овочевий салат, капуста з морквою та м'ясом — перше, що вони їдять за три дні.
«Ми голодні... Вони нас не випускали, ми у погребах з пораненими мужиками-військовими сиділи. Вони мене змушували ноги їм заматувати бинтами, рани. А сьогодні ми вдрали, втекли», — продовжує жінка.
«Йшли в інший кінець 10 км пішки… Бігом, бігом! Кажуть [окупанти]: день-два і мають захопити Вовчанськ. Ми не знаємо, може, хотіли нас разом з пораненими забрати. Ми дивом утекли. А, може, й розстріляли б нас», — говорить вона.
У погребах під контролем росіян ще залишаються цивільні, серед них, за словами Світлани, є 18-річний хлопець.
У подружжя забрали гроші, у Володимира — ще й телефон. Сьогодні вони намагалися оформити грошові виплати, без телефона і SMS-підтвердження Володимиру не вдалося, спробують пізніше. Де тепер житимуть, не знають. Світлана каже, можливо, їх забере син. Щоб зв'язатися з ним, має підзарядити телефон і знайти контакти.
«Слідом — зеки, церемонитися не будуть»
Російські окупанти, за словами подружжя, заходили кількома хвилями. Перші були схожі на азіатів, потім — бєлгородські та губкінські, «вєжліві», далі, як розповіли цивільним самі окупанти, очікували мобілізованих з в'язниць.
«Перші — як корейці [Світлана має на увазі неслов'янський тип зовнішності]. Страшне», — говорить жінка.
«Другий ешелон зайшли — з Бєлгорода, Губкіна, не ображали. Попередили, що слідом йде зачистка — зеки. Ті, кажуть, з вами церемонитися не будуть. «Підете в розхід», — згадує слова окупантів Володимир.
За повідомленням Генерального штабу Збройних сил України, кількість бойових зіткнень на Харківському напрямку збільшилася до 12.
«Наші підрозділи нанесли вогневе ураження по противнику, потіснили його та проводять заходи зачистки на північній околиці населеного пункту Вовчанськ», — інформує Генштаб.
Почалися бої в районі Стариці.
Евакуація триває
Евакуація відбувається цілодобово. Частину людей вивезли з-під обстрілів уночі, розповідає волонтерка Координаційного гуманітарного центру Катерина Макарова.
«Зареєстровано [станом на 11:00] 152 евакуйованих, враховуючи тих, хто приїхав вночі. Люди дуже стурбовані, налякані, розгублені. Не мають розуміння, що буде далі. Не знають, куди йти, що кому казати. Але ми допомагаємо психологічно, з розселенням, пояснюємо, які їхні наступні дії», — каже Катерина.
У Вовчанську, населення якого до початку російського наступу 10 травня складало близько 3 тисяч людей, нині залишилося близько 200.
На північній околиці міста, звідки сьогодні вирвалися Світлана та Володимир, йдуть стрілецькі бої, повідомив начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов. Крім боєзіткнень на Вовчанському напрямку, українська армія б'ється за Лук'янці Липецької громади. За словами Синєгубова, там «незначне просування ворожих військ, проте наші бійці ведуть інтенсивну боротьбу, аби втримати цей населений пункт».
Чому окупантам вдалося швидко просунутися і в якому стані були фортифікації на прикордонні, голова обласної адміністрації доручив розібратися своєму заступнику. Для цього обіцяють зібрати учасників будівництва і прозвітувати публічно.
Новини за темою
