Харківщина як лідер захворюваності з COVID і боротьба відповідальності
У боротьбі з коронавірусом в Харкові влада почала мірятися відповідальністю. За відсутності міського голови Геннадія Кернеса голова Харківської облдержадміністрації Олексій Кучер проголосив себе єдиним, хто взяв ситуацію під контроль. Перший заступник Кернеса Ігор Терехов сказав, що відповідальність бере місто, звинувативши в обставинах, що склалися в медицині, реформаторів часів Уляни Супрун. Все це відбувається на фоні виборів, де кожен, хто б’є себе в груди «за місто», насправді — сам за себе, а добрі гасла й наміри сприймаються як передвиборчі.
На початку епідемії, коли Україна перебувала у жорсткому карантині, Харківська облдержадміністрація, на відміну від міськради, демонструвала більшу зацікавленість у підготовці системи охорони здоров’я до невідомої досі загрози. Голова Харківської ОДА Олексій Кучер спробував позиціонувати себе як рятівник, допоки не стало зрозуміло, що жорсткі заходи карантину невигідні для рейтингу. Скандалом завершилася і кооперація керівника ОДА з Олександром Ярославським та Геннадієм Кернесом — цій компанії Кучер був не потрібен.
Міська влада з одного боку показувала турботу про харків’ян — купувала одноразові маски, приймала обладнання від благодійників, виділяла кошти на закупівлю авто для мобільних бригад та ШВЛ (частину з яких врешті-решт перерозподілили на маски). З іншого боку — попри офіційну статистику, не визнавала наявність хворих серед містян. Чиновники з мерії як нехтували карантином, так і продовжують робити це досі. Чого тільки коштує прийом до Дня міста, після якого Геннадій Кернес вже не з’являвся на публіці, або концерт Олі Полякової — якщо не організований, то легалізований присутністю очільників району та Терехова.
Тривалий час основне навантаження з прийому пацієнтів лягало виключно на лікарні районного та обласного підпорядкування. На початку боротьби з COVID місто фактично відсторонилось від надання стаціонарної допомоги. Хоча ще у квітні в обласній інфекційній лікарні попереджали про ризики й просили про допомогу: «Ми не ділимо пацієнтів на жителів міста та області».
Що говорив тоді міський голова? «В місті Харкові інфекційних лікарень немає». Формально — так, перші опорні лікарні підпорядковані області. Втім, сам посил насторожував — Кернес дав зрозуміти вже тоді: це не наш клопіт.
Лінії, яку задав міський голова, його підлеглі трималися кілька місяців. Чиновники розповідали журналістам, чому визначені опорними міські лікарні не можуть лікувати COVID-хворих, а тільки приймати «на долікування» пацієнтів з негативним ПЛР-тестом: вказували на специфіку коронавірусу, відсутність інфекціоністів й «відповідної ліцензії».
Тоді як світ намагається мінімізувати наслідки пандемії, шукає і навчає персонал, міська влада чекала «ліцензії» й до останнього вірила, що пронесе. Що ця пандемія пройде повз, як пройшли свинячий та пташиний грипи. Що COVID — гарний привід для піару, особливо перед виборами.
Приклад посадовців з мерії наслідували рівнями нижче — якщо карантину не дотримуються можновладці, чому засобами захисту користуватимуться водії тролейбусів, трамваїв чи маршруток?
З обладміністрації у бік міськради звучали то боязкі докори (недопрацювання первинної допомоги; нещільна наповнюваність міських лікарень), то констатація взаєморозуміння. В обласному департаменті немов «захищали» міські опорні заклади: не можна «розпорошувати» пацієнтів з COVID, говорив заступник директора обласного департаменту охорони здоров’я Геннадій Бондарчук.
Коли на горизонті замайоріла передвиборча кампанія, боротьба з COVID в обладміністрації відійшла на другий план. Олексій Кучер відправився у турне заводами і не втрачав будь-якого інформприводу для заяв. Публічних висловів щодо рівня підготовки Харкова до можливого спалаху — конкретних, змістовних й чітких — з його боку не звучало. Напевно, керівник обладміністрації умисно цього уникав. Тим більше, як з’ясувалося, Кучер вважає Кернеса добрим мером, своїм вчителем і «тренером».
Тепер, коли Кернес в Берліні, а вибори ближче, його конкурент Кучер щонайменше двічі наголосив: «Міська влада не вірила в СOVID». Але… «я закликаю об’єднатися, тоді переможемо».
Що маємо нині? Харківщина — в лідерах за кількістю випадків COVID. Лікарні міста повні. Червоний рівень, хоча б за показником заповненості ліжок, вже не здається нереальним. Шукають нові місця. Облаштовують кисень. Уряд просить надати перелік приміщень для розгортання шпиталей.
У мерії заговорили про страхування медиків й вчителів. Міські посадовці визнали, що первинна ланка не справляється, «треба перемістити центр зусиль на амбулаторну допомогу». Але одразу перевели стрілки… «винна медична реформа» (читай — Супрун).
За час епідемії ми стали свідками багатьох повчальних історій. Про дезорганізацію надання допомоги — згадайте, як тяжкохворих пацієнтів возили з однієї лікарні в іншу. Про не/компетентність керівництва лікарень та чиновників — кваліфікованого посадовця на місце директора профільного департаменту в обладміністрації за пів року так і не знайшли. Нова історія, політична, стає в один ряд з попередніми. Очевидно, що можновладці, що міряються відповідальністю, насправді виявилися не здатними — не те, що спрацювати на випередження у боротьбі з COVID, але й відповісти на вже існуючі виклики.