Хто і навіщо блокує залізницю на Донбасі

Наприкінці січня колишні бійці добровольчих батальйонів оголосили «блокаду торгівлі з окупантом» на Донбасі. Люди у військовій формі заблокували собою рух вантажних поїздів — спочатку в одному з міст Луганської області, згодом — ще в двох населених пунктах Донеччини. Аби зрозуміти, навіщо це потрібно, як ставляться до блокади місцеві і хто опинився в заручниках ситуації, «МедіаПорт» вирушив до Бахмута. 

Хто блокує

На південь від Бахмута — окуповані міста Донецької області: Горлівка, Вуглегірськ, Ясинувата… Тут, на околиці міста, менш ніж за сорок кілометрів від лінії зіткнення, люди в камуфляжі влаштували укріплення — заблокували залізничний переїзд. Ділянку залізниці перегородили дошками й колючим дротом. 

«Нас тут не п’ять бомжів, як каже Аброськін, — роздратовано цитує начальника Головного управління поліції в Донецькій області учасник блокади Ігор, який гріє воду біля вогнища. — Хоча, в принципі, я — бомж. Мій дім у Макіївці. Родину одразу вивіз, а сам пішов у батальйон «Донбас». Тепер ветеран АТО. Тут ми для того, аби зупинити торгівлю з окупантом».

Товариш Ігоря Руслан на розмови не відволікається — на місце шевронів чіпляє заплетені червоно-чорні стрічки. А з коміру його бронежилету стирчить пір’я.

«Ми з ними торгуємо, а вони за наш кошт із нами воюють? — раптом приєднується Руслан. — Якщо коротко, ми вимагаємо закінчити торгівлю з окупантом і визволити наших побратимів з полону. Чи багато виграє держава від торгівлі з окупантом? Ці гроші варті того, щоби гинули наші брати?»

За задумом ініціаторів акції, саморобні перепони мають стримати завантажені вугіллям потяги, що йдуть з захопленої бойовиками території в бік підконтрольних Україні міст. Екс-військові хваляться результатом: до початку блокади тут проходило близько 300 вагонів на день, нині — нема дороги жодному. 

«А от у Горському наші хлопці зупинили потяг із 57 вагонів! — пишається колегами Ігор. — А ще місцеві партизани допомогли — взяли різак та розрізали шматок рейки. Тепер потягу взагалі нікуди подітися».

      

Колишній боєць «Правого сектору» Ганна — єдина жінка у команді блокувальників. «Повернутися до мирного життя не вдається, — пояснює вона власні підстави для протесту. — Є таке поняття, як посттравматичний синдром. Це треба лікувати. Ми всі бунтарі. І поки не буде ладу в країні, не заспокоїмося».

       

Коло намету зупиняється автомобіль. З пасажирського вікна визирає собака. Лунає водійський сигнал — і блокувальники хутко вигрібають з багажника легковика дрова. Паливо і їжу, запевняють протестувальники, підвозять волонтери і небайдужі мешканці міста.

   

Є тут і хлопець, який представляється журналістом із Харкова, щоправда, не уточнює, для якого видання готує матеріал. На моє здивування, чому він у камуфляжі, відповідає: «Просто купив найтепліший одяг».

Хто підтримує

Перш, ніж зайти до намету, треба посунути товстий шар ковдр. Усередині тепло — працює «буржуйка», і гучно — від увімкненого телевізора. Один до одного приставлені ліжка з дерев’яних піддонів та матраців. Поруч звалені коробки з їжею.

«Чи їли ви колись дрогобицьку ковбасу?» — питає координатор блокади Анатолій Виногродський і нарізає бутерброди. — Якщо ви не заперечуєте, я все ж таки це з’їм».

Він згадує, що блокаду почали планувати ще в грудні.

«Перш ніж блокувати, ми звернулися до різних ветеранських організацій, закликали об’єднатися. Зараз іде активний етап. Ми перекриємо усі залізничні шляхи до окупованих територій», — наголошує координатор акції. 

Такої ж думки й начальник штабу блокади Сергій Акімович, колишній підполковник батальйону «Донбас». Зустрічаємо його на виході з намету. «Мета — перекрити всюди. Зараз ми збираємо сили. Треба бочок, дров, їжі. Влада не реагує на наші вимоги. Вона перелякана», — певен Акімович. 

Винагородський і Акімович теж обурюються словами очільника поліції Донецької області Аброськіна. На підтвердження, що не бомжі, демонструють на камеру посвідчення учасників бойових дій.

  

Заявити про підтримку до активістів в Бахмуті прибули народні депутати Тарас Пастух і Семен Семенченко. Привезли продукти і показово сфотографувалися з учасниками блокади. 

«Ми одразу заявили, що наша акція — не політична. Але звернулися до всіх політичних сил. На сьогодні заяви про підтримку блокади зробили «УНА-УНСО», «Правий сектор», депутати Тарас Пастух, Володимир Парасюк, Павло Костенко, Єгор Соболєв, Семен Семенченко. Для чого вони нам? Вони нам для того, щоби нас не розігнали пани з поліції. Ми готові працювати з політиками, які розуміють необхідність цього заходу», — пояснює присутність нардепів Виногродський.

Що думають у місті

Думка Бахмутської міськради щодо блокади не зрозуміла. На офіційному сайті — жодних згадувань. Вільної людини, аби надати коментар, в прес-службі мерії не знайшли.

Місцеві діями активістів здебільшого невдоволені. 

«Ну яка в них ідея? — чекає на відповідь Олександр, який мешкає поряд із переїздом і ходить повз до крамниці. — Вугілля ж не буде! А від того не буде і світла, що дає ТЕС. Доброго для людей точно не буде. Поводяться, як сепаратисти».

Від того, що поруч із домом стоять люди в камуфляжі, місцева мешканка Тетяна почувається стривожено. «Не розумію, чого вони тут стоять», — розводить руками Тетяна. 

А от представник місцевої громадської організації «Бахмут Український» Сергій Гончаров блокаду підтримує.

«Давайте подивимося на цю ситуацію з іншого боку, — відповідає на аргумент Олександра Гончаров. — Вугілля йде з того боку. От візьмуть вони та й самі перекриють залізницю. І що ми робитимемо? Чому за три роки не знайшли альтернативу? Хлопці блокують залізницю тому, що ми, українці, не маємо платити за вбивство наших солдат».

   

В заручниках ситуації — локомотивна бригада, яка мала обслуговувати вантажні потяги з обох напрямків. 

«Керівництво намагалося домовитися про звільнення. Але якось не вийшло, — апатично відповідає машиніст Віктор, який разом із напарником помітно нудьгує у кабіні. — Усе, що нам кажуть, це приходити на зміну, сидіти тут 12 годин і йти додому».

Блокада в Бахмуті, на думку Віктора, даремна.

«Ми не працюємо, лише марнуємо паливо», — додає машиніст. 

Реакція влади

Україна змушена купувати вугілля з окупованої території, підкреслюють урядовці. Від нього залежить електропостачання у всій країні. 

За словами прем’єра Володимира Гройсмана, «Україна споживає 24 мільйони тонн вугілля, з яких 9 мільйонів — антрацитова група, що добувається з українських надр на тимчасово неконтрольованій території і з якої виробляється третина всієї електроенергії в країні».

«Тобто з вугілля виробляється електроенергія і тепло. Куди постачається ця електроенергія? В будинки, домівки, квартири українських громадян. Тобто мова йде про те, що блокування постачання вугілля, якому немає альтернативи, означає зупинка і віялові відключення по усій території країни. Чи потрібно доводити до цього? Я вважаю, що ні», — наводить слова Гройсмана Департамент інформації та комунікацій секретаріату КМУ.

Перевезення вугілля з окупованої території є законним та регламентується документами, в свою чергу наголошує міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик.

Збитки від блокади в «Укрзалізниці» оцінюють у понад 40 мільйонів гривень.

«Зокрема, збитки від блокування парної колії перегону Курдюмівка-Бахмут 484 кілометр,  поїзда №4852 та локомотива серії ЧМЕ3, що триває з 2 лютого, вже перевищили 33 мільйони гривень. Сума завданих збитків від дій блокувальників тепловозу і 57 порожніх вантажних вагонів на перегоні Шипилове-Світланове, що продовжуються з 25 січня, склала, станом на 7 лютого, — 8,4 мільйонів гривень», — зазначають на підтриємстві.

За час блокади не вдалося перевезти 174,5 тисяч тонн вугілля, підрахували залізничники. З проханням відкрити переїзди «УЗ» зверталася до правоохоронців.

«6 лютого була перекрита дорога. І я віддав наказ її розблокувати. Працівниками поліції дорогу було розблоковано», — заявляв начальник Головного управління Донецької області В’ячеслав Аброськін про блокаду на прес-конференції 7 лютого.

«Ніхто не має права блокувати дорогу у військовий час. У досить складний час відволікати поліцію такими безглуздими вчинками, я вважаю, досить серйозне правопорушення, — заявив Аброськін. — Я би просив їх задуматися, бо прийде час, коли доведеться збирати каміння. Поліція буде вживати адекватних заходів».

Начальник поліції Донецької області у коментарі «МедіаПорту» підтвердив, що за фактом блокування залізниці відкриті кримінальні провадження за ч. 1 ст. 279 Кримінального кодексу України (блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод), яка передбачає до трьох років обмеженні волі.

«Особи встановлені, лишається тільки висунути їм обвинувачення, — прокоментував очільник поліції Донецької області. — Слідство дасть оцінку кожному з учасників.

Прес-офіцер Бахмутського відділення поліції Катерина Савранська запевняє, що місцева поліція «здійснює перевірки». 

На питання, чи надходили до Бахмутського відділку скарги місцевих, прес-офіцер відповідає так: «Мешканці Курахово (міста в Мар’їнському районі Донецької області — ред.) проти блокади. Ви знаєте, що вони приїздили на автобусі, аби сказати це?»

Савранська вмикає на ноутбуці відео, відзняте 6 лютого, коли блокувальники перекривали дорогу. 

Загрози

Як наслідки блокади в уряді, окрім перебоїв із постачанням електроенергії, називають втрачені робочі місця шахтарів на окупованій території, зростання ціни на вугілля, а при вимушеному використанні газу — зростання цін на тепло і електроенергію.

Координатор правових приймалень благодійного фонду «Восток-SOS» Левон Азізян стверджує, що через блокаду Україна може втратити окуповані території Донецької та Луганської областей.

«90% працюючих промислових підприємств в  ОРДЛО продовжують працювати за українським законодавством із усіма подальшими наслідками, в тому числі сплатою усіх податків, зборів та експортних мит до бюджету України. Решта — 10%  підприємств — нічого не платять Україні та знайшли незаконні схеми, як експортувати продукцію без сплати українських мит, через Росію. Заборонити експорт продукції, виробленої на підприємствах в ОРДЛО, означає добровільно передати усі ці доходи Росії, — каже Азізян. — Для прикладу, лише за 2016 рік підприємствами в ОРДЛО було сплачено 32 мільярди гривень податків до бюджету України, а також 777 мільйонів гривень військового збору».

«Неконтрольовані території Донецької та Луганської областей, крім лінії фронту на заході та півночі, яка з’єднує з контрольованими територіями Донецької та Луганської областей, мають також і протяжний кордон з Росією на сході та півдні. Блокада не може бути ефективною, якщо вона відбувається без закриття кордону з Росією, на що остання, звісно ж, не піде, — аргументує Азізян. — Тож, це є не блокадою, а лише:

• черговим розривом зв’язків з Україною,
• втратою важелів впливу на ОРДЛО,
• зменшенням залежності ОРДЛО від України,
• поштовхом для подальшого дрейфу на цей раз вже працюючих за українським законодавством підприємств ОРДЛО в напрямку Росії.

Що далі

Ввечері на заблокований бахмутський переїзд приїхав директор глиняного кар’єру Юрій Казмирський — переконувати блокувальників пропустити вагони з глиною з підконтрольних Україні Курдюмівки в бік Сіверську та Лиману. 

   

«Зі станції «Україна» він прямує на станцію «Україна», — пояснює директор кар’єру. — Аби вивезти ці вагони, був підписаний меморандум між громадськістю, блокувальниками та керівництвом кар’єру».   

Чоловік вдивляється в кожен вагон, що рухається. Здається, рахує. «Бачите вагони? Україна!» — перекрикує він стукіт колес.

Наступною до переїзду наближається електричка з Курдюмівки. Пасажири перелякано роздивляються укріплення за вікном. Потяг теж пропускають — без меморандуму. 

10 лютого учасники акції перекрили переїзд на станції Кривий Торець Донецької області — третю точку на мапі Донбасу. Ініціатори блокади планують перекрити і інші шляхи, що ведуть до непідконтрольних Україні міст.

Фото: Павло Пахоменко