Вівторок, 15 вересня 2026
Публікації

Медики-добровольці на фронті: як працює стабпункт на Лиманському напрямку — фото

Куп'янсько-Лиманський напрямок залишається одним з найзапекліших на фронті. За інформацією Східного угруповання військ станом на кінець серпня, росія зосередила на Куп'янському напрямку близько 45 тисяч окупантів, на Лиманському — близько 48 тисяч. Напередодні в Міноборони України повідомили, що на Куп'янському напрямку російська армія створює мінно-вибухові загородження вздовж кордону та постійно намагається прорвати оборону ЗСУ. Кульові та мінні поранення, контузії, кровотечі — те, з чим регулярно стикаються бойові медики у стабілізаційних пунктах поблизу лінії фронту. Як рятують життя українських захисників на Лиманському напрямку — у фоторепортажі Сашка Бринзи.

Одним зі стабпунктів на Лиманському напрямку керує Олег Токарчук — у мирному житті був заступником мера Коломиї. Коли почалося повномасштабне вторгнення, перші кілька днів працював з переселенцями, облаштовував бомбосховища, а потім — пішов до війська

Своє місце роботи військові медики називають «сакральним»

У стабпункті розповідають: якщо раніше до них привозили бійців здебільшого з мінно-вибуховими пораненнями, то зараз — з кульовими. Це свідчить про те, що бої стали ближніми

За потреби бійцю можуть перелити кров, провести інші маніпуляції, щоб врятувати життя.

До стабпункту часто потрапляють бійці з контузіями

Бували й дуже «тяжкі» пацієнти, без кінцівок — складно було навіть підключити апаратуру, щоб з’ясувати стан.

До протишокової палати лише на очах Олега Токарчука привозили з пів сотні бійців у стані клінічної смерті. Шістьох з них не вдалося врятувати

Кіт — «частина екіпажу»

Володимир з позивним «Війт» — водій і фельдшер, доброволець Першого добровольчого медичного шпиталю ім. Пирогова. У цивільному житті — голова однієї громад на Прикарпатті

 

Медики постійно працюють в небезпеці, під обстрілами. Володимир описує свою службу так: «Тут все чітко». Мовляв, бачиш ворога, бачиш побратимів, робиш свою справу. А вдома, каже, «люди забули, що таке війна»

Олена з позивним «Таро» — лікарка-інтерн, кардіологиня, також доброволиця ПДМШ ім. Пирогова. Розповідає: найтяжче — працювати з молоддю, 18-19 років. Їй самій — 24

Слухайте також: Цивільні, які вивчають такмед, роблять Харків безпечнішим — Даніїл Жмуйдов