Квартира в мініатюрі для реабілітації після поранень і травм: як відновлюються ветерани у Харкові

На кухонному столі — звичайна картоплина. Поряд — дошка із металевими шипами, спеціальний ніж на присосці та інші пристрої, які допомагають утримати овоч однією рукою. Для більшості людей почистити картоплю — справа кількох хвилин. Для тих, хто втратив рухливість руки після поранення чи інсульту, — це ще один крок до повернення незалежності.

У відділенні реабілітації однієї з харківських міських лікарень пацієнтів навчають не лише відновлювати силу м’язів чи ходити після травм. Тут допомагають знову навчитися виконувати звичайні побутові справи: приготувати їжу, відкрити кран, розігріти обід у мікрохвильовій печі, почистити овочі чи навіть підстригти нігті, сходити до вбиральні, помити голову і почистити зуби.

Реабілітацію проходять як військові після поранень, так і цивільні — після інсультів, черепно-мозкових травм та інших захворювань.

«Думав, що руку ампутують»

46-річний харків’янин Андрій Куценко до повномасштабної війни працював столяром — виготовляв двері та вікна. У 2023 році його мобілізували. Служив гранатометником. Спочатку була ротація у Серебрянському лісі.

«Там побули й без жертв вийшли. А у Кліщіївці вже було добряче, вже й дронів стало багато. Ситуація така собі», — згадує він.

x

Наприкінці 2023 року у Кліщіївці на Донеччині Андрій дістав поранення. Того дня його підрозділ евакуйовував пораненого побратима, розповідає ветеран:

«Ми виносили “трьохсотого”. Там була людина важка, кілограмів 150. Нам довелося увісьмох його нести. Та й йти пару кілометрів. От ми йшли — і нас “зрізали”. Це все вночі було».

Після вибуху майже нічого не пам’ятає, каже Андрій:

«Товариш накинув турнікети. Мене “вимкнуло”. Отямився вже у лікарні у Дніпрі».

Лікарям вдалося врятувати руку, хоча сам чоловік був упевнений, що її доведеться ампутувати.

«Мене прооперували, кілька операцій зробили. Кисть так і не працює, але думаю, у подальшому запрацює. Тут лікарі чудові взагалі. У мене рука теліпалась, а зараз я підіймати можу. Багато чого можу тут робити», — радіє ветеран.

Минуло вже два роки після поранення, але відновлення триває.

«Я просто її розминаю. Не те, щоб вчуся — я нічого не забув. Просто щоб вона у мене працювала».

У спеціально облаштованій навчальній кухні Андрій показує, як чистить картоплю. На столі закріплений спеціальний пристрій на присосках, який утримує овоч.

«На присосках стоїть — це для тих, у кого одна рука робоча, а інша — ні. Берете картоплю — і чистите», — демонструє Андрій.

Поруч — ще одна дошка із металевими шипами. Чоловік пояснює, як нею користуватись:

«З огірками теж можу зробити. Тут із шипами — накололи і все. Порізали скільки вам треба».

На кухні реабілітологи продумали десятки подібних дрібниць. Є ножі та овочечистки, що кріпляться до столу, спеціальні дошки для нарізання, пристрої для догляду за нігтями. Для розвитку дрібної моторики використовується й ліплення.

Відкрити кран — частина лікування

Асистент фізичного терапевта та ерготерапевта Олег Благий пояснює: фізична терапія й ерготерапія доповнюють одна одну. Спочатку пацієнтові повертають силу та рух. 

«Перш за все фізична терапія — це дати людині силу, щоб вона могла щось підняти, зробити. А вже ерготерапія застосовується після фізичної терапії. Ерготерапевт навчає пацієнта, щоб він зміг себе у побуті сам обслуговувати», — говорить Олег. 

Саме тому у відділенні створили квартиру у мініатюрі. Відкрити воду, помити руки, витерти їх рушником, поставити тарілку в мікрохвильову піч, дістати її назад — звичні рухи, які здорова людина навіть не помічає, після важкого поранення або операції можуть перетворитися на справжнє випробування.

«Для нас це легко — ми кожного ранку це робимо. А для пацієнта після вибухової травми чи операції на руку вже важко», — говорить асистент лікаря.

Стіл у кімнаті регулюється за висотою, щоб ним могли користуватися люди на колісних кріслах. Після виписки реабілітологи рекомендують пацієнтам придбати додому ті пристрої, які допоможуть їм залишатися самостійними.

«Люди лежать два-три тижні, а потім виписуються. І щоб людина продовжила своє активне життя і не зупинялась на тому, що навчилась у лікарні — ми даємо рекомендації що треба придбати. Такі предмети продаються, їх можна купити або замовити через сайт. І вже використовувати, як ми навчили, або щоб діти допомагали чи батьки», — говорить Олег Благий.

«Контузило, втратив усе»

У сусідньому кабінеті займається 54-річний Сергій Майтов. Він отримав політравму під час бойового завдання.

«На бойові завдання виходили — і там нас підірвало. Там контузило і втратив усе», — повільно промовляє ветеран.

У Сергія кульове поранення руки, травма коліна, порушення слуху та логоневроз після акубаротравми.

Це вже не перший курс його реабілітації. Чоловіку й нині важко вимовити своє ім’я з першого разу. Щодня він займається з терапевткою мови та мовлення Іриною Анкудіновою. 

«Реабілітація — це процес двох»: відновлення мовлення

Ірина Анкудінова працює із пацієнтами, які мають різноманітні порушення — після бойових травм, інсультів, при розсіяному склерозі, деменції, інших неврологічних захворюваннях. З Сергієм займаються тиждень.

«Зараз це артикуляційні вправи: промовляння, дихання. І розвиток когнітивних функцій, психічних процесів і додаю ще фонацію мови. За допомогою спеціальних програм-ігор вчимось переключати увагу, поєднувати колір і слово — бачиш, промовляєш, додавали сюди спів. Ми працюємо над відновленням діафрагмального дихання і ліквідацією запинок. При проспівуванні дихання у нього вже помітно поліпшилось», — розповідає Ірина Анкудінова.

Одне заняття триває близько години. За словами терапевтки, універсальних методик не існує.

«Кожна людина і кожен її досвід — особливі. Іноді побачиш спочатку одне, а потім під час роботи розумієш, що треба щось додати. Тому кожне заняття моделюється по-іншому».

І наголошує:

«Реабілітація — це процес вдвох: спеціаліста і того, кому ми надаємо допомогу».

«Допомогаємо комплексно»

Перед початком лікування кожного пацієнта оцінюють профільні лікарі. Вони й визначають індивідуальний план реабілітації.

«У нас війна, тому багато пацієнтів після травм. Ми забираємо їх із травматологічного відділення і відновлюємо далі — за можливості за один цикл або декілька», — говорить завідувач відділення реабілітації Микола Волосатов.

Окрім занять у лікарні, пацієнтів фахівці навчають користуватися міською інфраструктурою — пересуватися вулицею, орієнтуватися у супермаркеті. Надалі, каже завідувач відділення, планують додати й тренування з користування громадським транспортом.

«Завдяки нашому обладнанню і спеціалістам різного профілю ми комплексно надаємо допомогу і працюємо на результат. Щоб пацієнт виходив задоволений. Була динаміка — який прийшов і який вийшов від нас», — каже завідувач відділення.

Спеціальні пристрої для відновлення команда відділення підбирала самостійно, говорить Микола Волосатов:

«Деякі прилади я навіть на OLX шукав. Дивився на практиці, що дійсно допомагає людям».

Для багатьох пацієнтів тутешня кухня стає місцем, де вони вперше після поранення чи інсульту знову можуть самостійно почистити картоплю, зробити чай або розігріти обід. І саме з таких, на перший погляд, буденних дій, починається повернення до звичайного життя.