Книжкова галузь під вогнем: що втратили українські видавці та як держава планує їх підтримати
Російські удари по складах і логістичних центрах знищують мільйони українських книжок, а разом із ними — гроші на нові видання. Видавці говорять про необхідність страхування, доступних кредитів і державних закупівель для бібліотек. Уряд обіцяє відновити закупівлю книжок для бібліотек, розширювати програми підтримки та шукати міжнародне фінансування. Чи достатньо цього, щоб український книжковий ринок вистояв під час війни?
Про це говорили 28 серпня у Харкові під час панельної дискусії «Книжкова галузь під вогнем: як створити систему спільного відновлення», що відбулася в межах фестивалю «Літературний ярмарок».
У дискусії брали участь видавці з Харкова — представники «Ранку», «Фоліо», «VIVAT» та інших видавничих проєктів, а також віцепрем’єрміністерка з гуманітарної політики Тетяна Бережна, представники обласної влади та міжнародних партнерів.
Йшлося про книжкову галузь у широкому сенсі — від створення і друку паперових книжок до їхньої дистрибуції, бібліотек і книгарень. Водночас видавничі програми держави охоплюють і електронні видання: у бюджеті на 2026 рік окремо передбачені кошти на підготовку, видання та доставку книжкових видань, зокрема електронних.
Мільйони знищених книжок — і втрати майбутніх видань
Одна з головних спільних позицій учасників дискусії — збитки галузі не можна рахувати лише за кількістю знищених примірників.
Віцепрем’єрміністерка Тетяна Бережна повідомила, що сукупні збитки книжкової галузі внаслідок російських ударів оцінюються в 1,2 млрд гривень.
Для видавців проблема ширша: знищені тиражі означають втрату коштів, які мали повернутися в обіг і піти на друк нових книжок.
«Ми втрачаємо вже не тільки те, що зроблено, а й те, що видавництва могли би зробити. Немає навіть усвідомлення, що саме і скільки часу потрібно нам на те, щоб відновити потужності. Але вже зараз ми усвідомлюємо, через те, що ми втрачаємо книжки, через те, що ми втрачаємо зараз можливість з ними йти до українського читача, нам доводиться і доведеться менше друкувати нових перекладів важливих і цікавих бестселерів… Нам доведеться менше друкувати українських авторів», — говорить шеф-редакторка «VIVAT» Олена Рибка.
Вона зазначає, що минулого року видавництво збільшило кількість книжок саме українських авторів і цьогоріч розраховувало друкувати їх ще більше, особливо книжок українських військових, але через обстріли змушене суттєво коригувати ці плани.
-
-
Олександр Красовицький, генеральний директор «Фоліо», оцінює ситуацію ще песимістичніше.
«Сьогодні ворог полює на склади видавництв. Сьогодні галузь, саме сьогодні (28 серпня) за один день втратила фактично піврічний обсяг виробництва. На жаль, загалом ми можемо говорити про 15-16 мільйонів книжок, які втратила наша галузь. Ми вже бачимо, що більшість видавництв зіштовхуються з абсолютною відсутністю грошей на подальшу діяльність просто через те, що нема чого продавати», — каже Красовицький.
Одним з найболючіших ударів по галузі стала атака 1 серпня по логістичному центру корпорації «Ранок» у Харкові, де зберігалася не тільки її продукція, але й книжки інших видавців та підручники, які мали бути доставлені до шкіл перед початком навчального року. Площа пожежі становила близько 10 тисяч квадратних метрів.
За уточненими даними, вогонь знищив близько 8 млн примірників (28 тисяч назв книжок), у тому числі 600 тисяч підручників. Попередні збитки, каже генеральний директор видавництва «Ранок» Віктор Круглов, оціниються у 1 млрд грн.
Для «Ранку» це означає не лише втрату готової продукції. Видавництву доведеться роками відновлювати втрачені потужності, не кажучи вже про друк такої кількості асортименту книжок, говорить генеральний директор видавництва.
«Мені важко говорити, бо я бачив, як горять ці книжки, ми тиждень не могли загасити пожежу. Такою ціною, але я сподіваюся, що ми привернемо увагу уряду до системних дій. У нас є закони в Україні на підтримку галузі, але вони не працюють. Мінфін щось там каже — не на часі… Але я знаю, що відбувалось, коли рашисти захоплювали Ізюм або Херсон. Вони заходили в бібліотеки, в школи й викидали всі українські книжки, викидали українські підручники і завозили свій непотріб. І я вважаю, що якщо не буде українського слова, не буде української культури — не буде української ідентичності. Не буде того, що нас об’єднує», — обурюється Круглов.
-
-
Харківський фактор
Учасники дискусії окремо наголошували на тому, що війна б’є по книжковому бізнесу не випадково: значна частина української видавничої та поліграфічної інфраструктури історично пов’язана з Харковом.
«Книжковий бізнес в Україні це переважно харківський бізнес. Сьогодні 70% друку книжок — це харківські друкарні. Сьогодні 50% випуску книжок — це харківські видавництва. Сьогодні значна частина мереж книготорговельних приблизно 80% — теж пов’язана з Харковом», — наводить статистику Олександр Красовицький.
На його думку, це робить удари по Харкову не лише регіональною проблемою.
Водночас учасники дискусії говорили і про проблеми, які існували задовго до останніх атак. Серед них — слабка мережа книгарень і недостатнє оновлення бібліотечних фондів.
За словами Круглова, в Україні працює близько 400 книгарень, тоді як у Польщі — близько 3500. Видавець вважає, що книгарню варто розглядати не лише як торговельний майданчик, а як культурний простір.
«Є міста, де взагалі книгарень немає. А це ще й культурний хаб, куди люди приходять, бібліотечні клуби, письменників запрошують», — зазначає Круглов.
Ще одна проблема — бібліотеки. За оцінкою Красовицького, за роки незалежності бібліотечна система України втратила близько трьох чвертей книжкового фонду. Але це є наслідком загального стану державної системи, а не лише повномасштабної війни.
Що пропонують видавці: не лише компенсація знищеного
На думку всіх трьох видавців, для підтримки галузі одноразової компенсації за знищені книжки недостатньо.
Круглов називає три речі, необхідні для виживання галузі. Перше – це страхування і доступне кредитування.
«Ми десять разів подумаємо, відновлюватись нам чи ні, якщо ми не можемо застрахувати наше майно. Наше майно — книжки. Книжки не страхують. Банки кредит під заставу книжок не дають. Треба гарантії саме пільгових кредитів або від міжнародних інституцій, або від держави», — пропонує Круглов.
Другий напрям — повернення книжки в нормальний обіг. Видавці хочуть, щоб держава підтримувала не лише виробництво, а й книгарні та бібліотеки.
Третій — попит. Тут учасники дискусії говорили про продовження програм на кшталт «єКниги», яка дає 18-річним українцям можливість купувати паперові, електронні або аудіокнижки українською мовою.
«Коли вони досягають віку 18 років, можуть на тисячу гривень купити будь-які книжки, які вони хочуть. В легальних книгарнях, з касовими апаратами, отже, платяться податки. Цю ж програму можна розширити. В законах прописано, наприклад, для батьків новонароджених дітей, але цей закон чомусь не діє. Сподіваюсь, у цьому році запрацює. Уявіть собі, якщо б була така програма — тисячу гривень можна витратити тільки на книги для батьків всіх дітей — це буде колосальний мультиплікаційний ефект. Ці гроші повернуться податками», — каже Віктор Круглов.
У 2026 році сума допомоги за програмою «єКнига» становить 998,4 грн. За даними Міністерства культури та Українського інституту книги, станом на 1 квітня програмою скористалися 279 255 українців, а загальна сума виплат за час її дії з початку 2025 року перевищила 256 млн грн.
Тобто держава вже має інструмент стимулювання попиту. Питання, яке ставлять видавці, — чи достатньо його для відновлення ринку після масштабних втрат.
Що готова робити держава
Чотири напрямки державної підтримки, які називає Тетяна Бережна, частково співпадають з пропозиціями Круглова: подолання наслідків атак, стимулювання попиту, залучення міжнародних партнерів і підтримка людей, які працюють у книжковій галузі.
Віцепрем’єрміністерка визнає проблему з кредитуванням, але підкреслює, що для друкарень, на відміну від видавництв, вже є і працюють інструменти доступу до грошей на обладнання:
«Видавництва та друкарні не завжди можуть скористатися кредитними програмами через відсутність застави. Водночас уже існує програма грантів на обладнання: підприємство поліграфічної галузі, яке постраждало від війни, може отримати до 16 млн грн на відшкодування втраченого обладнання».
За словами Бережної, Міністерство планує обговорити з Європейським банком реконструкції та розвитку можливість створення заставного фонду для підприємств, які не мають достатнього майна.
Окрім того, каже віцепрем’єрка, планується відновити державну програму закупівлі книжок для публічних бібліотек, призупинену після початку повномасштабного вторгнення.
«Як це буде відбуватись: Український інститут книги буде збирати інформацію з бібліотек всієї України і робити замовлення книг. Тут важливо, що не всі бібліотеки зможуть запрацювати. Йдеться про ті, які дійсно функціонують і фінансуються з місцевих бюджетів», — говорить Тетяна Бережна.
У 2026 році на програму Українського інституту книги в державному бюджеті передбачено 284,9 млн грн. Із них 25,35 млн грн — на підготовку, видання та доставку книжкових видань, зокрема електронних, а 200 млн грн — на державну допомогу громадянам на придбання книжок. Окремо під час формування держбюджету для УІК передбачили додаткові 6,3 млн грн на підтримку книговидання та промоцію української літератури у світі.
Для видавців це важливо не лише як культурна програма. На їхню думку, державні закупівлі можуть створити гарантований попит у ситуації, коли комерційні продажі та запаси різко скоротились.
Електронна книга не замінить знищений склад
Водночас сама дискусія показала, що говорити про відновлення галузі лише через відбудову друкарень і складів недостатньо.
Електронні та аудіокнижки можуть частково зменшити залежність від фізичної логістики. Саме тому «VIVAT», за словами Рибки, розвиває напрямок аудіоверсій своїх видань.
Але цифровий формат не вирішує всіх проблем, зазначає вона. Паперова книжка залишається основою значної частини українського ринку, а бібліотеки, книгарні та друкарні формують фізичну інфраструктуру, без якої видавничий бізнес не може повноцінно працювати. Отже, треба переходити від підтримки окремої ланки до підтримки всієї системи: видавництво — друкарня — склад — книгарня — бібліотека — читач.
Видавцям потрібні не тільки гроші на відновлення вже знищеного, а й умови, за яких компанії зможуть пережити період між втратою запасів і появою нових тиражів.
Саме тут виникає головна розбіжність між потребами бізнесу і наявними державними інструментами: грант на обладнання допомагає відновити виробництво, але не повертає мільйони знищених книжок і не компенсує втрачений оборот.
Тому видавці говорять про комплексну модель — страхування, кредитні гарантії, закупівлі для бібліотек, підтримку книгарень і програми стимулювання читання.
Паралельно галузь намагається пристосуватися сама: релокує склади, зменшує тиражі, розподіляє книжки між різними місцями зберігання, скорочує час перебування продукції на складах і розвиває аудіоформати.
У підсумку для українського книжкового ринку питання вже не лише в тому, скільки примірників можна буде надрукувати після завершення війни. Йдеться про те, чи зможе галузь зберегти авторів, видавництва, книгарні, бібліотеки та читача зараз — коли частина її інфраструктури продовжує бути мішенню російських ударів.
