Харків під російськими ударами: FPV-дрони та відчуття небезпеки Колонка
Ми живемо на півночі Харкова і чули прольоти і прильоти всього металобрухту, який росія направляє на мирні міста України. Спочатку артснаряди, ракети різних модифікацій, потім — «шахеди», інші безпілотники, далі — керовані авіаційні бомби. Майже пів року ми не чули мерзенних звуків авіабомб. Та разом із КАБами, якими росія знову б’є по Харкову цього літа, до міста почали все частіше долітати FPV-дрони.
За час повномасштабної війни ми пережили кілька значних обстрілів. Одного разу була комбінована атака всім, чим можна; тоді у нас вилетіли новенькі вікна, щойно вставлені на заміну вибитим раніше. Побило машину, але це не найгірший варіант.
У 2023 році комунальні служби засипали і покрила асфальтом величезний котлован від прильоту ракети у дворі. У 2024-му на Різдво стався масований обстріл, коли два наші будинки трусило. А у 2026 році «шахед» прямим ударом розбив дах сусіднього багатоповерхового будинку. Це вже не згадуючи всі інші «дрібні» моменти.
Тепер до ракет, КАБів, БпЛА різних типів, додалися FPV-дрони. Їх гидотне дзижчання я почула вперше нещодавно і переплутала із засобами ППО, якими наші захисники збивають ворожі БпЛА.
«Дожилися, ще цього нам не вистачало!» — подумала я. На жаль, FPV-дрони, хоч і малопотужні, але завдають великої шкоди. І якщо вони на оптоволокні, то про них ще й не попереджають (бо це неможливо). Тільки якщо почуємо, але може бути пізно.
У 2022 з нашого району практично виїхали люди. Ми також виїхали у лютому, а повернулися у вересні 2022-го року. Але зараз наші будинки повні людей. Тут багато дітей різного віку, переселенці з Харківської області.
ОСББ працює над облаштуванням території, вкотре ремонтують дахи, побиті після прильотів, вхідні групи, розвалені через постійні струси, ремонтують і покривають фарбою фасади, сусіди вставляють нові вікна. Це якийсь коловорот. Ворог б’є і знищує, наші люди ремонтують і відновлюють.
Кілька разів (здебільшого після потужних обстрілів) я малодушно розробляю «план відходу»: куди їхати, як надовго, як везти собаку, яка важко переносить поїздки. У нас завжди зібрані документи у валізі, у квартирі два вогнегасника, наведено порядок на балконі і лоджії, на випадок прильоту і пожежі. Рулон плівки напоготові, якщо доведеться закривати вікна. Машина заправлена, ми не допускаємо, щоб палива було менше половини баку.
Життя в нашому районі можна назвати більш-менш стерпним, бо ми навчилися орієнтуватися. Ми слідкуємо за моніторинговими Telegram-каналами. Бачимо, що і звідки летить і вчасно переходимо до коридору «між двома стінами». Цей коридор — наш острівець безпеки.
Коли ми взяли квартиру в іпотеку, мені подобалося буквально все: і ліс навколо, і тиша, свіже повітря, чудова світла квартира, але цей величезний довгий коридор мене вибішував. І от виявилося, що це єдине, що може врятувати під час обстрілів. І вже не раз рятувало.
Ми прибрали з коридору все зайве і облаштували там укриття. Маємо там два повноцінних спальних місця, де вночі спимо ми з мамою. Чоловік спить у кімнаті сина, вікна якої виходять на так званий «безпечний бік будинку».
FPV-дрони додали проблем, особливо із відчуттям безпеки. Нещодавно ми заправлялися, почалася тривога, якраз на наш район летів FPV і на заправку заїхав бензовоз. Не можу передати ці відчуття, коли ти нічого не можеш зробити. Єдине, про що я думала: та ну ні, ми пережили вже все, і ракети, і КАБи, і «шахеди» поряд. Буде дуже сумно померти від цієї малої гидоти.
Але що робити, я упевнена, що наші героїчні захисники знайдуть спосіб подолати і це. А задача кожного з нас, хто не у війську, — їм допомагати і робити для цього все можливе на своєму місці.
