«Чуємо, дзижчить»: як живуть П’ятихатки, куди почали долітати FPV-дрони Фото

Ранок, північно-західна околиця Харкова, мікрорайон П’ятихатки. Літнє сонце заливає сквер, де в затінку відпочивають люди. Поруч — черга до автомата з водою, у крамницях купують продукти, а вздовж пішохідної зони місцеві торгують свіжою городиною. Чути гуркіт техніки — комунальники міняють труби, біля будівлі ліцею прибирають на клумбах. Цей район, що від перших днів повномасштабного вторгнення тримає удар, зіткнувся з новим викликом: сюди почали залітати російські FPV-дрони на оптоволокні. 19 червня один із таких безпілотників поцілив у цивільний автомобіль просто на проспекті. Внаслідок удару загинув 48-річний чоловік, 38-річна жінка дістала поранення. Як віддалений район Харкова адаптується до прицільної загрози з неба?

«Від цього дрона не втечеш». Нова зброя та старий досвід

Якщо до звуків важкої артилерії чи свисту ракет у П’ятихатках за понад чотири роки вже звикли, то поява безпілотників, які керуються через тонкий кабель і не реагують на звичні засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), змушує людей аналізувати кожен крок. Особливо тих, хто щодня виїжджає з району до центру міста.

Житель П’ятихаток Іван Бакуменко виріс і залишається тут від початку повномасштабної війни. Інтенсивність обстрілів змінювалася неодноразово, але теперішня ситуація специфічна.

«З одного боку стало більш-менш тихіше, але стало більше прильотів FPV-дронів. Це напружує, м’яко кажучи. Особливо для людей, які їздять на транспорті до міста — чи приватним, чи міським. Це не дуже безпечно, але що робити? Я до цієї ситуації ставлюся так, що від цього дрону ти не втечеш. Я розумію, що вчиняю не дуже правильно, та на повітряні тривоги я не дуже сильно реагую. Якщо я на роботі, так, я спускаюсь у бомбосховище, спеціально обладнане. А ось коли на вулиці — куди тут ховатись?» — ділиться думками Іван.

Про атаку на цивільну автівку він дізнався від колег по роботі. Попри небезпеку, Іван продовжує користуватися безкоштовними міськими автобусами і щиро дякує водіям, які не відмовляються виходити на маршрути.

x

«Уже якось у звичку увійшло»

Наталя Без’язична щодня приїздить у П’ятихатки з Черкаської Лозової. Разом із родиною привозить на ринок овочі зі свого городу. Поки ми розмовляємо з Наталею, чутно роботу протиповітряної оборони. Рефлекторно здригаються плечі, та Наталя заспокоює:

«Ви от (лякаєтесь — ред.), а нам вже якось звично. У звичку ввійшло, що тривога. Чуємо, як летить, чуємо, як дзижчить, чуємо, як наші військові збивають, якщо є змога».

В укриття, каже, ховаються рідко:

«Можемо забігти у під’їзд чи підвал, якщо вони відкриті».

Дорогою до П’ятихаток Наталя помітила посилення заходів безпеки.

«Там є така ділянка, і сьогодні бачимо, що будуть натягувати захисну сітку, трохи далі туди, в бік Черкаської Лозової. І на кільцевій там уже натягнуто, роботи продовжуються».

Про смертельний удар FPV-дрона жінка теж знає:

«Читали. Це ж виставляли після останнього прильоту на трасі. Влучило у цивільну машину, загинув чоловік. Сестра і брат їхали якраз із Черкаської Лозової. Приїхали в гості з Києва до батьківської хати».

У соцмережах люди діляться порадами, як діяти під час атаки таких дронів.

«Викладають, що треба вискочити з машини і за можливості сховатись чи під дерево, чи за ріг будинку, якщо чуєш чи бачиш. А так… Хіба від нього можна сховатись, якщо він летить, наздоганяє і у нього є ціль? Мабуть, неможливо», — зітхає Наталя.

«Сиджу і молюсь»

На автобусній зупинці збираються люди. 80-річна Ольга Федорівна не виїздила з мікрорайону майже пів року — усю зиму та весну. Тепер наважилася дістатися середмістя, щоб отримати пенсію, яку вона не бачила три місяці, та сплатити за комірне. Пані Олена каже, що залишатися на зупинці, коли збирається натовп, моторошно, адже є відчуття, що ворог може вдарити по людях.

«Як же безпечно, якщо я весь час сиджу і молюсь? От за ці 10 хвилин, що я тут стою, вже кілька разів бахнуло. Щодня я це чую. Я виїжджала з Харкова на вісім місяців, але там мені було ще гірше. Ні, їхати звідси більше не хочу. Усе, що треба з їжі — якісь овочі, фрукти, хліб — я купую тут поруч. А в укриття… не ходжу. Трушусь вдома, цілу ніч не сплю, але в укриття не спускаюся. Вже, що Бог дасть», — тихо каже жінка.

Схоже ставлення до тривог і у Раїси Юдіної, яка вийшла з крамниці з покупками. Пані Раїса мешкає у П’ятихатках 65 років — із 1961 року. У 2022-му, коли район потерпав від обстрілів, вона виїжджала до Словаччини, де працює її син. Прожила там три з половиною роки, та в липні 2025-го повернулася додому. Весь наступний рік жінка витратила на ремонт власної квартири, куди у 2022 році вдарив снаряд і пробив дах під’їзду.

«Дронів цих нових я жодного разу не бачила — тільки голубів, що у нас літають. А вибухи чую постійно. От десь вибухає — чи то у лісі, чи то далі. Пострілюють, видно, що наші щось збивають. Під час тривог я нікуди не ходжу… Я абсолютно спокійно дістаюся автобусом до 28-ї лікарні в Лісопарку, їжджу в ЦНАП, у Пенсійний фонд. Нещодавно з подругою в зоопарк їздили в центр гуляти. Над нами тривоги — а людей повно, всі гуляють», — розповідає Раїса Юдіна.

Навіть ті, хто працює на відкритому просторі під час небезпеки, покладаються на власну інтуїцію та інтернет. Комунальниця Валентина, яка щодня приїздить на зміну до П’ятихаток із Руської Лозової, каже: якщо лунає сирена, але безпосередньої загрози не спостерігають — робота на вулиці триває. Ховатися під бетонні стіни або за дерева бригада починає лише тоді, коли чує характерне дзижчання безпілотників або свист снарядів.

Тим часом у патрульній поліції Харківщини, працівники якої нині тренуються, щоб збивати дрони, наголошують: FPV несуть смертельну загрозу, і шансів урятуватися поза автомобілем значно більше, ніж намагатися втекти від дрона швидкості.

«Швидкість у дрона досить висока, і він нас дожене. Ми бачили зимове відео, коли дрон наздоганяв автівку, і він її наздогнав, хоча досить велика швидкість була в автомобіля», — прокоментував Радіо «Накипіло» начальник Патрульної поліції Харківщини Віктор Левченко.

Якщо дрон застав людину на відкритій місцевості, слід негайно шукати укриття.

«Це або посадка з дерев, кущів, або, що краще, звичайна будівля, не біля дверей знаходитись, а забігти всередину, вглиб будівлі. Сенсу лягати на землю нема. Це лише полегшить оператору його задачу по вбивству. Якщо густа посадка, то краще забігти в густу посадку якомога глибше. Тому що маневрувати на такій відстані з такою котушкою, якщо ми говоримо про дрони на оптоволокні, досить проблематично», — додав Левченко.

Перебуваючи в будівлі, слід максимально віддалитися від входу та зачинити вікна.

«FPV-дрон несе невеликий об’єм вибухівки, тому навіть одна стіна може врятувати, якщо ви знаходитесь саме в будівлі і дрон здетонує за стіною. До трьох кілограмів вибухівки дрон несе на таку відстань», — підсумував начальник управління патрульної поліції Харківщини.

Напруга є, але без паніки

Новина про появу FPV-дронів викликала у місцевих занепокоєння, підтверджує директор ліцею Олександр Гряник. Утім, паніки серед мешканців він не спостерігає.

«Мешканців П’ятихаток із 2022 року вже мало чим налякати. Я не чув, щоб хтось після останніх ударів почав виїжджати із району», — коментує Гряник.

x

За його словами, транспорт працює за графіком, магазини працюють.

«Ранок розпочинається з того, що йдуть люди на автобус, у фізико-технічний інститут. Це місце роботи багатьох мешканців П’ятихаток. Єдине, що скажу вам відверто: намагаються повернутись засвітла. Остерігаються їздити у темний час. Саме тоді найчастіше бувають прильоти і польоти над районом», — говорить Гряник. 

У ліцеї продовжує працювати найпростіше укриття та пункт незламності. На початку повномасштабного вторгнення тут одночасно перебували понад сто людей.

«У 2024 році були мешканці, які приходили сюди щоночі. У них навіть були свої розкладачки. Зараз такого вже немає. Зараз під час нічних тривог ніхто не приходить, хоча наш пункт незламності відкритий цілодобово, попри офіційний дозвіл закривати його на ніч. Вдень, так, приходять. Коли вимикають воду — люди йдуть до нас, бо маємо великі запаси. Також тут діє пункт гарячого харчування, який щодня відвідує близько 600 громадян», — розповідає директор ліцею.

За словами Олександра Гряника, в районі діє лише одне укриття в ліцеї. Також є й підвали, які мешканці ще на початку війни облаштовували самотужки.

Вибухи на околиці чути регулярно. І хоча війна залишається поруч — у звуках роботи української ППО, у пошкоджених будинках і в новинах про черговий удар, який може статися зовсім поруч, — життя у П’ятихатках триває. 

Читайте також: У Харківській ОВА прогнозують збільшення атак FPV по Харкову