«Безбар’єрність — це не лише пандус»: у Харкові випустили перших експертів з доступності

Семеро архітекторів та інженерів-будівельників завершили 60-годинну програму підвищення кваліфікації в Харківському національному університеті міського господарства імені Бекетова і отримали сертифікати фахівців із фізичної безбар’єрності. Виш став одним з дванадцяти в Україні, де цьогоріч започаткували таке навчання. Випускники можуть оцінювати доступність будівель, громадських просторів і маршрутів у громадах. У Міністерстві розвитку громад та територій розраховують, що з часом щонайменше один такий експерт працюватиме в кожній громаді України.

«На перший погляд може здатися, що все доступно»

Однією з перших випускниць програми стала заступниця директора з навчальної та наукової роботи Інституту архітектури, містобудування та дизайну, кандидатка архітектури Анна Кононенко. За її словами, бажання пройти навчання з’явилося через роздуми про майбутню відбудову України.

«Ми розуміємо, що попереду масштабне відновлення країни. Для мене, як для архітекторки, важливо не просто проєктувати чи відновити зруйноване, а створити сучасне середовище, яке буде доступним, безпечним і комфортним для всіх», — говорить вона.

Після навчання, каже архітекторка, вона інакше дивиться на міський простір.

«Безбар’єрність — це не лише пандус чи окремий елемент доступності, як усі думають. Це комплексний підхід: як людина потрапляє до будівлі, як пересувається всередині, чи може самостійно й безпечно користуватися всіма приміщеннями», — пояснює Анна Кононенко.

x

Слухачі навчалися не лише працювати з державними будівельними нормами, а й проводити практичне обстеження об’єктів, для якого  використовуються спеціальні чек-листи, робиться фотофіксація та необхідні вимірювання.

«На перший погляд може здатися, що все облаштовано правильно: широкий вхід, рівна доріжка, пандус. Але коли починаєш послідовно перевіряти кожен критерій, бачиш зовсім іншу картину. Недостатньо просто побачити пандус — потрібно перевірити його ухил, ширину, поручні та інші параметри. Якщо оцінюємо пішохідну доріжку, звертаємо увагу на її ширину, поздовжній і поперечний ухили, стан покриття, перепади висоти. Усе це фіксується в картці обстеження», — каже архітекторка.

 «Попит на експертів із безбар’єрності виник ще до запуску програми»

Програму підготовки розробили Харківський національний університет міського господарства імені Бекетова спільно з Міністерством розвитку громад та територій. Як розповідає завідувач кафедри міського будівництва та територіального планування, професор Олександр Завальний, вона стала основою для аналогічних курсів в інших українських вишах. Її побудували так, щоб випускники могли оцінювати доступність не лише будівель, а й усього міського середовища.

«Ми визначили чотири основні напрями підготовки. Перший — законодавча база. Другий — робота з будівлями та спорудами різного призначення. Третій — транспорт. До речі, це єдина програма підготовки фахівців із фізичної безбар’єрності, яка приділяє окрему увагу транспортним проблемам. Четвертий напрям — охорона праці та вимоги до спеціальних приміщень», — розповідає Олександр Завальний.

За його словами, потреба в таких спеціалістах існувала ще до запуску програми. До університету зверталися банки, медичні заклади та інші установи, щоб отримати експертний висновок щодо доступності своїх будівель.

«Ми проводили обстеження, визначали, що потрібно змінити, аби об’єкти відповідали вимогам доступності, а потім ці об’єкти приймали до експлуатації з точки зору мобільності», — каже науковець.

Наступні групи слухачів в університеті планують набирати регулярно — залежно від кількості охочих та запитів громад.

«Не окремий пандус, а весь маршрут»

Завдання нових фахівців — оцінювати, наскільки доступним є середовище для всіх людей, виявляти бар’єри та пропонувати рішення для їх усунення, пояснює керівниця проєктного офісу «Рух без бар’єрів» Міністерства розвитку громади і територій Анна Куценко.

«Ідеться не про відірвані об’єкти і не про окремі пандуси чи підйомники. Людина повинна мати можливість без бар’єрів отримати послугу по всьому маршруту свого слідування — від порога квартири до банку, поліклініки, кафе чи кінотеатру», — пояснює Анна Куценко.

За її словами, нині в Україні сертифікати отримали близько 30 експертів, тоді як лише громад, які вже працюють над створенням безбар’єрного середовища, — понад 800. На думку Анни Куценко, щонайменше один такий фахівець має працювати в кожній громаді, а загальна потреба перевищує тисячу спеціалістів.

 «Сьогодні безбар’єрність — це вже нова норма відбудови в Україні. Ми не говоримо про те, що перебудовуємо міста. Ми говоримо про те, що одразу будуємо їх доступними для кожного. Адже навіть за найпростішими підрахунками переобладнання вже готових об’єктів збільшує кошторис приблизно на 30%. Тому ми бачимо потребу в тому, щоб одразу це робити», — каже вона.

Наразі програма навчання реалізується на базі університетів за підтримки міжнародних донорів і партнерів. Контакти сертифікованих експертів публікують в окремому розділі на сайті Міністерства розвитку громад та територій, щоб громади та установи могли залучати їх до оцінки доступності об’єктів.