«Убили пів села — і бути непокараним?»: що вимагають потерпілі у справі про удар по Грозі

Індустріальний районний суд Харкова 6 листопада почав розгляд справи про російський обстріл кафе в селі Гроза Шевченківської громади Харківської області. Розслідування ракетного удару, що забрав життя 59 цивільних жителів під час поминок полеглого військового Андрія Козиря, тривало близько трьох років. У справі — 60 потерпілих. Як минуло перше засідання і що очікують від процесу потерпілі — в матеріалі MediaPort.

«Це був цілеспрямований удар»

68-річна жителька Грози Тетяна Зімбровська — одна із семи потерпілих у справі, які цього дня прийшли до суду. Російський удар по кафе убив її 59-річного брата Валерія Андрусовича. Він товаришував з Андрієм Козирем, якого після перепоховання 5 жовтня 2023 року поминали в кафе «Супутник» майже всім селом.

«І робили разом, і по шабашках ходили… А тоді ж він [Валерій] у барі робив», — розповідає Тетяна.

У суді пані Тетяну супроводжує родичка Олена Баранова. У момент обстрілу Грози Олена була в сусідньому селі та чула вибух.

«Була в іншому селі з дітьми, ми почули звук, а потім почала дзвонити тітці, вона трубки не бере, чоловік мій на роботі був. Я йому додзвонилася, він каже: “Я їду на Грозу, там прилетіло в кафе”. Я знала, що там буде дядько», — згадує Олена.

Експерти встановили, що росія завдала удару по Грозі балістичною ракетою «Іскандер-М», каже прокурор у справі Спартак Борисенко. У Харківській обласній прокуратурі він очолює управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, і за час повномасштабної війни бачив наслідки сотень обстрілів Харкова та області. Утім, такої кількості жертв від одного удару на Харківщині ще не було.

«Це був цілеспрямований удар з метою знищення якомога більшої кількості цивільних. Він був підступним, стався безпосередньо під час поминальних заходів у кафе, коли там зібралися виключно цивільні особи, які не становили жодної загрози для військових рф. За кількістю цивільних, загиблих унаслідок одного удару, це один із найбільших ударів в Україні», — коментує Спартак Борисенко.

Серед загиблих — по кілька родинних поколінь. У 2024 році MediaPort розповідав історію сім’ї Валентини Козир, яка в один момент утратила чоловіка, сина, доньку й 8-річного онука.

Кого обвинувачують у злочині

Справу розглядатимуть заочно. Усі обвинувачені, як установила прокуратура, перебувають на території рф. Окрім п’яти російських високопосадовців, серед обвинувачених — двоє односельців потерпілих.

«Під час досудового розслідування було встановлено п’ятьох генералів російської федерації, які організували, забезпечили й віддали наказ завдати удару по селу Гроза. Також було встановлено двох громадян України, які сприяли вчиненню цього злочину: надали координати та інформацію про поминальний захід у кафе “Супутник” у селі Гроза, пов’язаний з перепохованням захисника України», — пояснює прокурор Спартак Борисенко.

Вихідці з села Гроза Дмитро та Володимир Мамони, за інформацією  слідства, під час окупації Грози співпрацювали з росіянами. Про це говорять і місцеві.

«Брати на нашій вулиці жили, я їх змалку знаю. Старший цей, Вовка, — так, він такий був. Ображав людей. У поліції робив. А за Димку — навіть не сказала б», — говорить Тетяна Зімбровська.

Під час окупації, за словами Тетяни, Володимир допомагав росіянам.

«Хто був в АТО, хлопців — у підвал, били, знущалися. Він цим займався», — каже Зімбровська.

З дитинства Володимира пам’ятає і Олександр Муховатий, ще один потерпілий у справі, який унаслідок удару по кафе втратив матір і брата з дружиною. Йому тяжко згадувати близьких — миттєво навертаються сльози.

«Знав старшого, Володимира. Він менший за мене, я його в дитинстві няньчив. Коли стала окупація, він пішов працювати на бік ворога. Людей били, забирали, гроші вимагали. Як бандюки», — каже Муховатий.

У матеріалах справи є листування Володимира з імовірно російськими кураторами, де йдеться про удар по кафе.

«Вони [Мамони] надавали інформацію представникові Федеральної служби безпеки російської федерації щодо проведення цього заходу, щодо наявності там виключно цивільних осіб, щодо дати, часу, місця проведення. І ця інформація надалі була використана з метою завдання удару по цивільному населенню», — говорить Спартак Борисенко.

Під час розслідування проводили негласні слідчі дії, залучали розвідку.

«Була співпраця органів досудового розслідування з Головним управлінням розвідки та Службою зовнішньої розвідки України, від яких було отримано певну інформацію. І всі ці документи будуть досліджені безпосередньо в судовому засіданні», — пояснює прокурор.

Інформацію про те, що брати мали спільників у селі, також перевіряли, але вона не підтвердилася.

Підготовче засідання 6 листопада відклали через відсутність захисника двох обвинувачених. У листі до суду адвокат повідомив, що бере участь в іншому процесі. За словами головуючого судді Сергія Шевченка, суд не мав змоги узгодити дату й час з усіма п’ятьма захисниками. Нову дату суд обіцяє погодити з кожним.

Скільки потерпілих у справі

Статус потерпілих у справі мають 60 людей. Близько тридцяти з них вже попросили суд проводити розгляд без їхньої участі. Таких заяв чекають і від інших. Потерпілі мають право подати цивільні позови. Матеріальну шкоду від удару за результатами експертиз оцінили в 11 млн грн.

«Надалі прокуратура, а також суд вживатимуть заходів щодо виклику потерпілих і забезпечення їхньої явки в судові засідання. Багато потерпілих виїхали за кордон, дехто воює, дехто проживає безпосередньо в селі Гроза і не зміг сьогодні приїхати на судове засідання», — говорить прокурор.

Є також і ті, з ким прокуратурі не вдалося зв’язатися.

«Близько десяти потерпілих — з ними наразі відсутній зв’язок, але ми вживаємо заходів, щоб їх встановити через родичів, встановити їхнє місцезнаходження», — коментує Борисенко.

«Продовжують вбивати український народ»

Заяву про розгляд без його участі склав і Олександр Муховатий. Він сумнівається, що винні отримають реальне покарання, хоча й сподівається на це.

«Вони продовжують далі вбивати український народ, дітей, пенсіонерів, жінок. Це, можливо, хтось із наших хлопців, або ракету туди якусь пустять і їх, як кажуть, знищать, або якийсь дрон. Це одна надія, — говорить він. — А як? Убили пів села — і бути непокараним? Усе одно покарання якесь повинно бути. Якщо вони не загинуть, усе одно їх десь упіймають. Можливо ж, їх посадять».

Установити імена справжніх винуватців і довести їхню провину важливо й для Тетяни Зімбровської.

«Найголовніше, щоб знайшли тих, хто винний. А не так — для “птички”», — каже Тетяна.

«Кожен потерпілий — син, донька, інші родичі, які вижили, — має знати, хто винен у загибелі їхніх близьких. Це копітка робота, і ми вживаємо заходів для того, щоб установити цих осіб і притягнути їх до відповідальності заради справедливості. Війна може бути завершена лише після того, як усі воєнні злочинці будуть притягнуті до кримінальної відповідальності в судах України або в Міжнародному кримінальному суді», — коментує Спартак Борисенко.

Тим часом російський агресор продовжує бити по Харківській області. Безпекова ситуація в Шевченківській громаді цьогоріч погіршилася — там триває евакуація. Виїхати з Грози довелося і Тетяні Зімбровській. Після того як у 2025 році на її подвір’я влучив російський «шахед», вона переїхала до Харкова.