У програмі — авторські твори київського бандуриста та композитора Володимира Войта, імпровізації та твори композиторів з України та США, йдеться в анонсі концерту.
«Володимир Войт є одним з небагатьох українських музикантів, який володіє технікою гри на харківській бандурі, котру започаткував Гнат Хоткевич», — зазначають організатори.
Концерт розпочнеться о 18:00 в Art Area ДК (вул. Чернишевська, 13).
Вхід за пожертву від 200 грн.
Модератор та співорганізатор — харківський видавець Олександр Савчук.
«Харківська бандура: шлях додому»
Видавець Олександр Савчук відкрив у Харкові «КнигоУкриття»: місію видавництва називає «повернення з небуття золотих імен української науки, культури та мистецтва». Серед інших, йдеться про Леся Курбаса, Григорія Сковороду, Стефана Таранушенка, Юрія Шевельова та інших представників української культури.
Виставку відкриють 18 листопада о 16:00, повідомилаМуніципальна галерея.
«В живописі я втілюю те, що мені здається красивим. Мені щиро подобається відшукувати кольорові плями у нагромадженні рекламних вивісок, у купі незаконно побудованих кіосків, у кольорових торгових центрах, або годинами малювати безкрайню Салтівку, намагаючись графічними рисочками і точками відділити один будинок від іншого, — розповідає Оксана Бойко.
Виставку можна побачити до 16 грудня.
Час роботи галереї:
13:00 — 18:00 з середи по неділю.
Фото: Іnstagram/Оксана Бойко
Оксана Бойко — випускниця 2022 року Харківської державної академії дизайну та мистецтв (кафедра книжкової графіки). Основними напрямки творчості — живопис, графіка та ілюстрація.
Історія воєнної весни підходить для сімейного перегляду, нагадують у театрі.
«Відстороненість сюжету від сучасності, притчева природа твору дали можливість створити виставу, яка розкриває болісні теми, але не травмує глядача. Звісно, історія Жирафа Монса — це погляд на війну очима дитини, яка по-своєму сприймає світ, переживає страх та самотність. Але це дуже делікатна розмова, яка адресована і дітям, і дорослим. Про війну, про співчуття та підтримку», — йдеться в анонсі.
Вистави покажуть 19 листопада о 12:00 та 15:00.
Квитки можна придбати онлайн або на місці (на вході — в обмеженій кількості, за наявності вільних місць).
Фото: Театр ляльок ім. Афанасьєва
Прем’єрні покази вистави «Жираф Монс» відбулися 27 та 28 травня у Харківському театрі ляльок імені Афанасьєва. Казка про жирафеня, покинуте у зоопарку під час бомбардувань міста, у поєднанні з міською легендою про жирафу, який ховався у під’їзді будинку під час німецької окупації, написана драматургом Олегом Михайловим навесні 2022 року.
«79 Кут» на вулиці Пушкінській, 79/1 — нова мистецька локація Харкова. Артпростір, що відкрили навесні 2023-го, включає кав’ярню та галерею. Тут можна пригоститися та придбати копії авторських робіт.
«У нас є зона з кав’ярнею і сценою. Є зона для проведення майстер-класів і окрема галерея близько 60 квадратних метрів з професійним освітленням — це так звані білі куби», — показує кураторка виставки, мисткиня Ірина Водолажченко.
З 11 листопада тут працює виставка художника Івана Шульгіна «Не забувай своє коріння». Він народився в Сімферополі та понад 10 років живе у Харкові.
Формат виставки кураторка та мисткиня Ірина Водолажченко називає незвичним: важливо було показати не тільки роботи, а й творчий шлях митця. Він розпочинається з кримських малюнків, «капустяно-місячної» серії та редизайну доларових банкнот.
Загалом на виставці — близько сотні робіт
Поруч — Харків з вікна майстерні, кімната художника та коріння імбиру. Ця робота відкрила серію «Не забувай своє коріння».
Окрім лімітованого тиражу шовкодруків, на стінах галереї розмістили листки зі скетчбука Івана — оригінали робіт не продаються. По закінченні виставки їх знову зберуть у скетчбук. Ірина називає його артефактом.
«Ми подумали, що буде дуже цікаво подивитися на процес створення робіт. Вийшло, що кожен зал розповідає історію. Коли ви заходите в перший зал, можете побачити, що крок за кроком відбувалось у житті Івана, і що привело до створення цієї серії в основному залі», — розповіла Ірина.
У галереї представили й інші артефакти, пов’язані з темою виставки та життям художника.
Наприклад, фрагмент керамічної плитки з написом «Харьков», який Іван знайшов у Криму і повернув до Харкова. Художник вважає це символом повернення до свого коріння.
«Не забувай своє коріння»
Тема коріння зацікавила Шульгіна у 2017 році, коли він зробив скетч «Коріння імбіру».
«З часом я задумався, що мене підсвідомо підштовхнуло до створення саме такої серії? І я зрозумів, що це мої спогади дитинства. Коли приїжджаєш до бабусі з дідусем, особливо влітку, це пов’язано з городом. Спостерігаєш, як вони ґаздують, якось допомагаєш, спостерігаєш за природою. І це спогади дуже теплі, особливо зараз», — пояснює Іван Шульгін.
У 2010 році Іван переїхав до Харкова та вступив до Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Приблизно з третього курсу впевнено відчув себе харків’янином. Митець називає це своїм «сучасним корінням». Але спогади дитинства належать Сімферополю.
«Крим для мене дуже рідне місце, за яким я дуже сумую», — говорить Іван.
Центральна серія виставки — «Не забувай своє коріння» складається з дев’яти картин, на кожній картині з яких по дев’ять коренів.
«Ця серія була з самого початку задумана в кінцевому вигляді як лімітований тираж шовкодруків. Але створював я її спочатку відмальовуючи кожен елемент як скетч у скетчбуці лінером. Потім сканував, дороблював на iPad, і готові композиції вже надрукував лімітованим тиражем», — описує процес створення робіт Іван Шульгін.
Ірина впізнає роботи Шульгіна за авторським стилем. Рослинні мотиви, живі, гнучкі лінії коренів в роботах Івана контрастують з геометричними, урбаністичними гранями картини.
«Мені в своїх композиціях завжди подобається поєднувати вільні форми, але компонувати їх в більш геометричні форми. Зазвичай це квадрат або коло. Це майже як зібраний врожай. Викопав — і воно вперемішку. А тут вже відсортоване, кожне по своєму ящику», — розмірковує Іван.
«Соледарська сіль»
Одна з найновіших робіт митця, створена у 2023 році, — «Соледарська сіль». За вже визначеним стилем Івана вона представляє дев’ять елементів, скомбінованих у чіткий квадрат. Робота створена під впливом попарту, адже дизайн пачки «Артемсіль» не менш впізнаваний для українців, ніж дизайн банки супу Campbell для американців. З початком російського повномасштабного вторгнення та окупацією українських міст пачка солі набула символічного значення.
«Ця робота була для мене рефлексією на події, які на той момент відбувалися, в ще не окупованих Соледарі та Бахмуті, але все до цього йшло… Коли кажеш «сіль», то багато господарок згадують насамперед саму цю канонічну пачку кам’яної солі з Соледара», — каже художник.
Іван проводить паралель між пачкою солі, що закінчується, і містами, що кожен день руйнуються від російської навали.
Після створення цієї роботи в диджитал-версії українська співачка родом із Бахмута Дар’я Суворова запропонувала Івану колаборацію. Разом вони створили мурал «Соледарська сіль» на будинку в напівзруйнованому росією на початку вторгнення Ірпені під Києвом.
«Під час створення цього муралу, до мене підходили декілька разів люди, якраз з Соледара та Бахмута, і дякували. Відчувалось, наскільки для них згадка про рідні міста дуже важлива. Вона гріла душу. І це, дійсно, для них згадка про їхнє коріння», — каже Іван.
«Ми часто не пам’ятаємо про наше коріння»
Побачити роботи Івана Шульгіна і поспілкуватися з автором прийшли кількадесят людей. Дотримуючись теми виставки, на відкритті організатори пригощали відвідувачів імбирним чаєм та овочевими закусками — морквою та селерою.
Харків’янка Оксана Кулабухова прийшла на виставку з друзями: каже, що тема коріння їй дуже близька. Вона й сама нещодавно була на бабусиному городі.
«Ми тільки обговорювали з подругою, що ми часто не звертаємо уваги на коріння на бурячках, пастернаку. Не звертаємо, а це дуже важливо, бо це корисно для нашого здоров’я. І також ми часто не пам’ятаємо про наше коріння в більш широкому сенсі. Це дуже важливо. Мені подобається, що зараз на це взагалі більше уваги звертається. І дуже подобається техніка роботи художника», — поділилась Оксана.
Артпростір «79 Кут» відкритий для співпраці як з митцями, так і з артистами, стендап-коміками, музикантами, каже Ірина Водолажченко. Тут проводять благодійні заходи на підтримку ЗСУ.
Зазвичай вхід на виставки безкоштовний лише в день відкриття. В інші дні, поки триває виставка, потрібно зробити вільний чи фіксований благодійний внесок. Кошти йдуть на благодійність, розвиток галереї та підтримку митця.
30% зібраних коштів на виставці «Не забувай своє коріння» направлять на проєкт із розмінування України «Нам тут жити» від благодійного фонду «Повернись живим». Тема збору концептуально пов’язана з темою виставки та життям Івана Шульгіна.
«Коріння» як метафізичний образ, пошук ідентичності, ментальна прив’язка до місця, де народився та зростав і, на жаль, розірваний фізичний зв’язок з рідною землею з власним корінням для мільйонів людей через війну. На цей момент в Україні заміновано близько 30% територій: це міста та ліси, річки та луги, поля та городи», — зазначає Іван.
З відкриття виставки «Не забувай своє коріння» артпростір «79 Кут» виручив близько п’яти тисяч гривень. Відвідати її та долучитись до збору можна до 2 грудня з 10:00 до 20:00 (з вівторка по неділю). Підтримати галерею можна і онлайн.
Про це повідомили у пресслужбі Харківського національного університету імені Каразіна.
За словами організаторів показу, серед героїв фільму «Повернення до української мови» — «люди, які спілкуються, творять українською, безмежно люблять і поширюють її»:
музиканти Фагот і Фоззі з гурту ТНМК;
популяризатор української мови Андрій Шимановський;
акторка і співачка Марічка Штирбулова;
комікеса Настя Зухвала.
«Після перегляду фільму на учасників чекатиме нетворкінг із запрошеними експертами. Зокрема поговоримо про унікальність і трансформації української мови, про те, чому нині як ніколи важливо вивчати її та розмовляти нею», — йдеться в анонсі.
Показ відбудеться 16 листопада в «ЄрміловЦентрі» (площа Свободи, 4), початок о 17:00.
Вхід — за вільною пожертвою на благодійну організацію Kharkiv Karazin University Foundation.
Організатори просять заздалегідь зареєструватися за посиланням:
Показ відбудеться 16 листопада в «ЄрміловЦентрі»
Офлайн-прем’єри пройдуть у шести містах України — Києві, Одесі, Харкові, Львові, Запоріжжі та Чернігові, додає команда проєкту Ukrainer.
«У стрічці пригадуємо, який шлях пройшла українська мова від здобуття Україною незалежності до сьогодні і як пережиті події змінювали мову й ставлення до неї», — зазначають автори фільму.
«Гра — стан, коли можна спостерігати за різними ситуаціями, змінювати реакції і приміряти ролі інших персонажів, щоб зрозуміти їхню мотивацію. У грі можна виходити за свої власні рамки і пробувати нове. Що буде відбуватись? Одна зустріч — одна гра — один твір з української літератури. Чекаємо на тих хто любить грати, легко імпровізує і має творчу іскру», — йдеться в анонсі події в Харкові.
Гра відбудеться у Харкові 11 листопада о 12:00 у Літмузеї (вул. Багалія, 6). Орієнтовна тривалість: 1,5 години.
Про це повідомили у громадській організації Український ПЕН.
Перший наклад книги «Я перетворююсь… Щоденник окупації» — 1500 примірників — розкупили за три тижні.
«Другий наклад у 2600 примірників наразі майже закінчився, тож ми готуємо до друку третій, найбільший — 3100 примірників», — прокоментувала генеральна директорка видавництва Vivat Юлія Орлова.
«Я перетворююсь... Щоденник окупації»
Орлова називає книгу Володимира Вакуленка «символом боротьби українців за свободу всупереч усім обставинам».
«Володимир міг залишити Капитолівку (село на Ізюмщині), яка згодом була окупована, і врятуватися. Але вирішив, що не покине дім, не буде ховатися чи коритися ворогові. Свого часу так само вчинили митці Розстріляного відродження — Лесь Курбас, Микола Хвильовий, Микола Куліш», — зазначила видавчиня в колонці для «Громадського».
За її словами, письменник знав, що на нього чекає.
«Активний учасник Революції гідності, проукраїнський письменник, який мріяв, щоб усі спілкувалися державною. Він був надто помітним для окупантів. Тому незадовго до того, як його викрали росіяни, закопав у батьківському саду під вишнею свій окупаційний щоденник, сказавши татові: «Коли наші прийдуть — віддаси». Через пів року після цієї розмови батько разом з письменницею Вікторією Амеліною відкопав той щоденник. Саме тоді, коли Володимира знайшли мертвим», — згадує Юлія Орлова.
Щоденник Володимира Вакуленка
Ініціатори видання окупаційного щоденника хотіли, по-перше, зберегти пам’ять про Вакуленка — «як про сміливого й талановитого українського митця, якого закатували росіяни».
Друга мета — закликати українців долучитися до допомоги його Вакуленка. За словами Орлової, всі гроші з продажу першого накладу віддали його родині, від усіх наступних передаватимуть 15%.
У письменника залишився син, який має інвалідність, і літні батьки.
Під час окупації Ізюмщини Володимир Вакуленко вів щоденник. 24 березня 2022 року його забрали російські військові. Після звільнення Ізюма тіло письменника знайшли у масовому похованні на околиці міста.
Одна з ініціаторок видання «Щоденника», письменниця Вікторія Амеліна загинула внаслідок російського ракетного удару по Краматорську Донецької області, що був 27 червня. Вона зазнала важких поранень і 1 липня померла в лікарні.
Поетичну збірку «Відчаєспинне» Наталки Маринчак презентували влітку 2023. Це «потужні ліки проти відчаю, розчарування, безнадії» — так описана книжка, яка вийшла друком у видавництві Олександра Савчука.
«Це поетичний щоденник війни. Щоденник того, що ми з вами всі переживали перші 365 днів дев’ятирічної війни, яка триває вже майже 400 років», — каже актор, культурний менеджер та продюсер проєкту Кирило Лукаш.
Аудіокнигу «Відчаєспинне: голоси» створили, щоб розширити аудиторію збірки. Кирило Лукаш розповів, що отримував запити від військових, яким слухати зручніше, ніж читати.
Від початку повномасштабного російського вторгнення Наталці Маринчак довелося заново «вчитися» читати, каже поетеса. На її думку, аудіокнига допоможе тим, хто теж зіткнувся з такою проблемою.
Наталка сама начитувала свої вірші для аудіокниги. На тлі її голосу звучать музика Івана Кондратова і звуки воєнного Харкова. Бонусним треком до аудіокниги увійшла пісня харківської групи «Лютий Квітень» за текстом Маринчак «Колискова для ворога».
Для тих, хто слухатиме аудіокнигу в YouTube, дизайнерка Надія Величко створила відео на основі графіки художника та скульптора Костянтина Зоркіна.
Читання на деокупованих територіях
Наталка Маринчак їздить зі збіркою деокупованими територіями, читає свої твори наживо. На одній зустрічі в деокупованому селі Оскіл поетка зі сльозами на очах декламувала вірш, в якому згадується однойменна річка, згадує Кирило Лукаш.
Фото: Facebook/Наталка Маринчак
Наталка Маринчак каже, що сумнівалася у доцільності туру деокупованими територіями, але тепер відчуває, що людям у звільнених від окупантів громадах потрібно чути поезію, долучатися до мистецтва. Згадує, що перед презентацією в Харкові була у двох громадах Ізюмщини, звідки привезла дві стрічки, жовту і блакитну.
«Літня жінка прийшла мене послухати. Вона не знала, на кого вона йде. Вона не знала, що вона почує. Але вона знала, що почує поезію. Взяла з собою квіти з власного городу і дбайливо загорнула цей букетик в целофановий пакет, щоб не потекло в дорозі. І прив’язала ці дві стрічки», — каже поетеса.
Маринчак розповіла про людей, яких зустріла під час презентацій: вважає, що іноді спілкування для них важливіше за саму поезію. Саме жителям деокупованих територій вона змогла розказати про свої страхи перших днів війни.
Наталка Маринчак і Кирило Лукаш наголошують: причетність до українського культурного життя дуже важлива для людей на деокупованих територіях.
«Українська культура — це наш гуманітарний щит. Якщо наш скажений ворог зробив культуру зброєю, то ми маємо зробити нашу культуру своїм щитом», — переконаний Лукаш.
Збірку «Відчаєспинне: голоси» можна послухати на YouTube-каналі та сайті медіагрупи «Накипіло».
Виставка «Незламний Харків: минуле, війна, сьогодення» відкрилася 6 листопада в центральній міській бібліотеці Оксфорда.
«В експозиції представлені роботи харківських фотографів Віталія Шульги та Василя Голосного. На світлинах зображені три періоди в житті міста: до війни, під час активних бойових дій та зараз, на етапі відновлення», — йдеться в повідомленні.
Відвідати виставку можна до 25 листопада.
У харківському «ЄрміловЦентрі» відкрилася виставка робіт українських фотографів, присвячена життю під час блекаутів.
12:00 та 16:00 11 листопада — «Стійкий олов’яний солдатик»
«Як тільки господарі будинку лягають спати, іграшки з чарівної шафи оживають і зовсім як люди починають грати у війну, ходити в гості, танцювати на балах… Вони навіть мають свій театр, де виступають ляльки-актори. І ляльки-глядачі дивляться там улюблені казки. А найбільш вражаюча з них – про кохання стійкого олов’яного Солдатика до прекрасної Балеринки. Це, повірте, дивовижна історія!» — йдеться в анонсі.
Фото: Facebook/puppettheaterkharkiv
12:00 та 16:00 19 листопада — «Жираф Монс»
«Це історія про жирафеня, покинуте у зоопарку під час бомбардувань міста. Це щира розмова про те, що сьогодні відбувається, яка дарує надію на краще і переконує, що лихо не триватиме вічно», — говорять у театрі.
12:00 26 листопада — «Цяточка»
«Це мудра та весела казка найвідомішої казкарки Нідерландів Анни Шмідт. Її уява створила світ, сповнений гумору, чудових перетворень та дивовижних таємниць. Там живуть казкові герої, які чимось нагадують батьків, друзів, сусідів, але разом із тим вони абсолютно чарівні! Зазирнемо ж у цей світ, тим більше, що зустрічі зі своїм глядачем вже чекає ще одна загадкова гостя — принцеса, яка має незрозуміле ім’я Цяточка», — описують в театрі.
Вистави гратимуть в Art Area ДК за адресою: вул. Чернишевська, 13.
7 липня Рада оборони Харківської області скасувала заборону на проведення масових та культурно-розважальних заходів. Однак — дозволила проводити їх лише у приміщеннях, які відповідають нормам безпеки, за погодженням Нацполіції, ДСНС і СБУ.
