Тема: ДОМИ

«Куточок Куп’янська» у Високому: як родина з Куп’янщини отримала житло за програмою «єВідновлення»

«Схоже на Канцедалівку»

У дворі нового будинку Щуковських квітне «куточок Куп’янська». Усюди навколо садові фігурки, привезені з дому. Будинок у Канцедалівці, де мешкали син з дружиною і дитиною, був поруч із річкою. 

«Це мальовниче місце з виходом на річку, дуже гарне, навесні там гніздяться лебеді. Фігурки ми привезли, як спогад за домівкою, — розповідає Олена. — Вони трохи пошкоджені після обстрілів, полущились. Квітник дістався у спадок від господарів. Ялинку теж привезли, це мені донька колись дарувала у горщику, забрали сюди». 

У листопаді через сервіс «Дія» Щуковські отримали сертифікат. Коли дізналися суму компенсації, кілька місяців шукали будинок. Оселилися на новому місці у березні. 

Новий дім з ділянкою вирішили обирати через агентство нерухомості — довірилися юристам за окрему плату, щоб придбати перевірене житло. Власним коштом також оплачували послуги нотаріуса, оформлення витягів тощо.  

«Ми об’їхали багато. Там, де сподобалось, було не по кишені. Було по-різному: було без ремонту, без ділянок. Тут ми перший раз приїхали і будинок дуже сподобався, але через те, що місцевість бугриста, я спочатку засумнівалась. А потім пошукали-пошукали і повернулись до цього будинку», — каже Олена. 

Після бронювання суми і до купівлі житла минуло пару тижнів. 

Пережили окупацію, рятувалися з-під авіанальотів

Подружжя, їхні діти й онуки опинилися в окупації з перших днів повномасштабного російського вторгнення. 

«Всі пережили окупацію. Тільки ми були у Куп’янську-Вузловому по один бік річки, а вони з боку Куп’янська по інший бік річки. Син працював на залізниці. Звали на роботу, він не пішов до окупантів. Виживали як могли», — продовжує Олена.

Коли восени 2022 року Канцедалівку звільнили, російський агресор почав знищувати село, згадує Микола: 

«Це була помста росіян за те, що знищили російських десантників. Був бій на Канцедалівці, коли українські хлопці знищили російських десантників разом з БМП. Прилетів [російський] вертоліт К-52, поклали й вертоліт, у болото впав. І після цього прилітав літак і всю вулицю зніс. Просто розбомбив, спалив усе, що можна було».

Він ходив за лінію фронту, щоб врятувати сина з дружиною та онука:

«Зараз би, може, не зробив, а тоді… Онук там, все горить, палає, вулиці немає. Він (літак — ред.) залітає, бомбить і бомбить. Душа не на місці. Зібрався і поїхав туди на велосипеді».

Після того, як Микола забрав родину, у будинок сина влучила російська авіабомба, дім згорів. 

Подружжя шукає у телефоні світлини рідного будинку — їх робили для фіксації злочину. На фото обвуглені залишки стін та фундаменту. 

Наслідки обстрілу Канцедалівки, Куп'янський район
Наслідки обстрілу Канцедалівки, Куп'янський район

«Дев’ять разів літак російський прилітав, по три бомби скидав. Там нічого немає в районі канцедалівського мосту. Одні фундаменти. Стеля впала, вікон немає, дверей немає, шиферу, даху, а стіни ще стояли. Він ще залітав по кілька разів. І тоді я їх вже забрав, вони у лісі ховалися. А потім з Куп’янська-Вузлового спостерігали, як вони добивали ту вулицю, як усе горіло, будинки горіли. А що відчуваєш у той момент? Злість, що можна ще відчувати… Старалися все життя, тягнулися…», — каже Микола.

Фото: t4pua.org/Харківська правозахисна група
Фото: t4pua.org/Харківська правозахисна група

Наслідки пожежі зафіксували рятувальники, розповідає Олена: 

«Рятувальники приїхали, зафіксували, що згоріло саме при влучанні. Температура була така, що оплавилось все. І металеві тумби, я вже не кажу про холодильник, пральну машинку — не залишилось нічого. Навіть, чавунний котел і той розплавився. Від будинку залишився один фундамент. І один кут, як насмішка — супутникова антенна».

Поліція кваліфікувала обстріл як воєнний злочин. У січні 2023 року Олена та Микола виїхали до Харкова як переселенці, на «єВідновлення» спочатку подалися через ЦНАП, пізніше, коли програма житлових сертифікатів запрацювала, усі документи з’явилися у сервісі «Дія». 

«Створили комісію у Куп’янську, були на місці пожежі, все подивились. Будинок потрапляє під категорію повністю зруйнованого житла. Прорахували нам вартість сертифіката. На відновлення ми не потрапляли, коли відкрилась програма восени в «Дії», всі документи підтягнулись, у листопаді 2023 прийшло повідомлення про сертифікат з номером і сумою», — розповідає Олена. 

Для оформлення заявки на сертифікат необхідно мати довідку, де зафіксовано, що будинок зруйнований внаслідок воєнних дій, а також підтвердити, що будинок є у державному Реєстрі майнових прав. 

«Ми були одними з перших, у нас вийшло. Забронювали в «Дії» кошти. І у нас через два дні прийшли гроші. Нам треба було доробити деякі довідки. У нотаріуса підготувати витяги, що у нас будинок у єдиному Реєстрі майнових прав. Нотаріус старе житло виводить з реєстру, а нове вносить. Особливих проблем не було, протягом місяця треба укласти угоду. Якщо не виходить, через те, що передумали покупці або продавці — ці кошти повертаються до фонду, але коли ви знову знайдете житло, ви можете знову їх замовити. Вони не пропадають», — пояснює процедуру Олена.

«Дуже багато людей не вірить. Були у Куп’янську на ринку, нам казали: «Вам будинок дали». Нам ніхто нічого не дав! Держава дала сертифікат. Грошей на руки нам ніхто не давав. Звісно, хай люди займаються. Це все по-справжньому. Це все працює. Ви ж бачите», — додає Микола і показує будинок. 

Поряд з домом у Високому проходить залізниця. Впродовж дня чути, як ходять електрички. Спочатку боялися, каже Олена, нині вже звикли. 

«Хай краще так, ніж звуки вибухів» 

Подружжя обробляє город. Олена показує полуницю, яку садив ще попередній господар. Яблуню й грушу перевезли з Куп’янщини. Картоплю загортали по-своєму — так, як робили вдома. 

Попереду — облаштування кімнат. 

Кімнати дуже просторі, є де побігати і пограти в хованки, радіє онук Олени та Миколи
Кімнати дуже просторі, є де побігати і пограти в хованки, радіє онук Олени та Миколи

«Син житиме тут зі своєю родиною», — планують Щуковські.

А поки подружжя обживається і знайомиться з сусідами — у Високому, за словами Миколи, їх прийняли добре. Серед сусідів навіть є земляки. 

Читайте також: Як отримати житловий сертифікат: пояснює Харківська ОВА

«Живу на «автоматі»: як переселенці з Липців облаштовуються у Харкові

«У голові ще нічого не склалося»

У холі гуртожитку — коробки з речами, посуд, іграшки. Поряд — дитячі візки, крісла колісні, милиці.

Жителька Липців Ольга Познякова, їй 53 роки, запрошує до кімнати. Дорогою розповідає, що виїхала з Липців 15 травня разом з рідним братом. Олексію 56. Він переніс два інсульти та не ходить. Ольга доглядає за ним кілька років і попри посилення обстрілів не хотіла виїжджати з Липців.

«У мене на руках було двоє людей з інвалідністю [мати та брат]. Я і цей раз не хотіла виїжджати. Олексій у мене кремезний, я не можу його миттєво вивезти, у мене такої сили немає. Куди я могла поїхати? Навіть зараз, якби мати була жива, я б залишилась з ними там, і хай мене там би вбили», — каже Ольга. 

Мати Ольги померла 27 квітня. 

Такі масовані обстріли Липців, як у травні, Ольга не пам’ятає від початку повномасштабної війни. 

«Наш провулок у центрі Липців, але трохи відокремлений. Ми після кожного обстрілу, коли притихало — вибігали й дивились, чи всі живі. У нас весь провулок виїхав. І тоді побачили нас і вивезли. Я навіть елементарних речей не взяла. Треба якось наживати», — розповідає Ольга. 

Разом з братом Ольгу розмістили на першому поверсі. Нині переселенка облаштовує побут. 

«Нас прийняли тут прекрасно. Геннадіївна (Вікторія — комендантка гуртожитку) — «золота» людина. Вона у нас, як мамочка. Кожного з нас відразу відчула, що кому потрібні. Але, зрозумійте, у закритому просторі…», — говорить Ольга, порівнюючи кімнату із приватним будинком у Липцях.

Брат Ольги Олексій переніс два інсульти
Брат Ольги Олексій переніс два інсульти

У кімнаті — два ліжка, стіл, кілька тумбочок з полицями. Біля ліжка брата — його крісло. Ще не всі сумки з речами розібрані. Ольга каже, збиралися поспіхом, встигла прихопити братові ліки.

«Що ще? Рушники. Що з краю було. Фен, яким я не користуюсь, плойку і праску», — показує Ольга. 

На підвіконні — старий телевізор, який час від часу дивиться Олексій. Сама жінка за новинами не стежить, не має часу. Каже, про те, що відбувається у її рідних Липцях, знає з переказів. Ольга має роботу, працює молодшою медичною сестрою у відділенні психіатрії в одній з харківських лікарень.

«Я ще не зрозуміла, я живу ще на «автоматі». Я не знаю, що далі. Я тільки розумію, які побутові речі мені потрібно. А далі — у мене у голові ще нічого не склалося. Мені ж не 17 років, не 20, що можна все раз і повернути, і змінити», — говорить Ольга. 

У гуртожитку дозволяють тримати тварин
У гуртожитку дозволяють тримати тварин

Ольга радо повідомляє братові, що комендантка гуртожитку дозволяє жити з тваринами. Ольга та Олексій забрали з Липців двох собак:

«Даночка маленька. Коли брата несли на ношах, то цю собаку кинула йому. Вона дуже потерпала, у неї шок був. Була дуже перелякана. Олексій її на руках тримав. А Тузика я під пахвою везла».

Собак довелося віддати у притулок, та комендантка запропонувала відвезти Ольгу туди особисто та забрати улюбленців.

Пережили окупацію

На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну родина Ольги пережила окупацію Липців.

«По-перше, неможливо було виїхати у бік Харкова. А, по-друге, брат після інсульту. І у мене була мати з деменцією та цукровим діабетом. Майже не ходила. Куди я поїду?» — згадує той період Ольга.  

Щоб відволіктися, займала себе городом, доглядом за близькими людьми, хатніми справами:

«Постійно потрібно було пекти хліб. У мене на вулиці не всі вміли пекти хліб. Готувала. Доглядала за хатами людей і друзів, які виїхали. Робила на городі, консервувала. Тримала у тонусі й маму, і брата. Як всі… У мене голова боліла за те, щоб вижили мої рідні. Мені потрібні були ліки, пральний порошок, елементарна хлорка… Якщо чесно, то я була вся в них. Може я не права, але мені треба було виживати і їх забезпечувати елементарними речами. Тому я вставала о четвертій, лягала опівночі».

Що опиниться в окупації, до останнього не очікувала:

«Це якась образа була і шок. Тому що ніхто нічого не чекав. Вірніше, ми не чекали. Ми думали, що ми захищені… Ми ж теж дивилися новини. Нас запевняли — одні казали, що буде, інші, що не буде…».

Сумує за домом

Ольга сумує за рідною домівкою. Коли розповідає про Липці, на її очах з’являються сльози. Переселенка ділиться спогадами про сусідську дружбу:

«На нас завжди казали «держава у державі». У нас у провулку було 10 дворів. Завжди на Трійцю чистили колодязь, ловили рибу, варили кашу. Усім провулком збирались. Навіть, перед тим, як виїхати, перед обстрілами на Красну гірку я насмажила пиріжки, треба було щось робити, бо й світла вже не було, наробили салатів, цибуля вже наросла, яйця наварили. І ми сиділи просто як родина».

«Мені важкувато без двору, без моїх квітів. У мене дуже багато було квітів [плаче]. У мене дуже гарний город, завжди солов’ї співали. В кінці городу — терен і кожного року два солов’ї співали. Я сумую по кваканню своїх жаб в річці в кінці городу, сумую за лелеками… Я за всім сумую», — говорить Ольга. 

Фото Ольги Познякової
Фото Ольги Познякової

Російський агресор зруйнував інфраструктуру Липців і останнім часом нищив житло. 

Вперше від початку наступу можна буде відвідати дім

Найближчим часом у Ольги та інших переселенців буде можливість короткострокового відвідування Липців. 

10 червня Липецька селищна адміністрація повідомила, що невдовзі почнеться прийом заявок на проїзд до Липців, Слобожанського та Борщової. 

Небезпека обстрілів зберігається, тому перебувати на території громади можна буде не довше двох годин. 

Дивіться також: Масова евакуація на Харківщині: у Харкові приймають людей з Липецької громади

«єВідновлення» на Харківщині: в ОВА розповіли, кому відмовляють у компенсації

Про це 4 червня на пресконференції у Харкові розповів директор Департаменту містобудування та архітектури Харківської ОВА Антон Коротовських.

«Щодо нецільового використання коштів [за пошкоджене житло]: наприклад, прописано зробити вікна, покрівлю, а на ці кошти, замість покрівлі, зробили вхідні двері, яких не було в акті. Це стало дуже частим явищем, коли людина використовує кошти, які були спрямовані на компенсацію пошкодженого житла, тому такі заяви призупиняються», — сказав Коротовських.

Компенсації за знищене майно не змогли отримати 1940 заявників.

«Основна причина відмови від компенсації — це відсутність витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Найбільше житла зведено до 2013 року, документи мали старий зразок. А для того, щоб отримати компенсацію, необхідно підтвердити дані та внести до цього реєстру відповідні документи. Це займає певний час. Люди спочатку подають заявку, але без документів, вже в процесі приводять їх до ладу», — каже Антон Коротовських.

Ще однією підставою може бути відсутність заявника.

«Залишають ключі сусідам, знайомим. Головне правило: заявник власник повинен бути присутнім під час огляду комісією», — пояснює він.

Скільком людям вже надали компенсації

За статистикою департаменту, від початку дії програми «єВідновлення» на компенсацію ремонту пошкодженого житла на Харківщині подали 34409 заяв; 19148 заявників отримали гроші. Найбільше заяв — з Ізюмського, Харківського, Чугуївського районів та Харкова.

На компенсацію за знищене житло отримали 5864 заяв. 5625 заявників претендують на житловий сертифікат, 149 — компенсації на будматеріали для відбудови.

«З використанням житлових сертифікатів вже придбано 484 об’єкти нерухомості на території Харківської області — це 368 квартир та 116 приватних житлових будинків. Вартість придбаного житла складає 709 млн 689 тисяч гривень», — розповів Коротовських.  

Загалом житловими сертифікатами скористалися понад 760 отримувачів з Харківщини. Майно придбали у Харкові, Ізюмі, Чугуївській громаді, на території Київської, Львівської, Дніпропетровської, Полтавської, Закарпатської областей.

Читайте також: Як отримати компенсацію за знищене житло

Дивіться MediaPort у TikTok

4,5 тисячі жителів Харківщини претендують на житло замість знищеного

Про це МедіаПорту розповіла представниця Департаменту містобудування та архітектури Харківської ОВА Анна Федорова

Компенсацію за знищене майно можна отримати двома шляхами: 

  • у вигляді сертифіката на купівлю нового дому 
  • грошової компенсації на будматеріали для відбудови знищеного. Отримати сертифікат можна, подавши заяву через «Дію». 

«Необхідно, щоб надавалося право власності. Щоб зруйнований об’єкт рухомості був внесений до Державного реєстру речових прав. Якщо дана реєстрація не відбувалася, необхідно своє право власності зареєструвати в даному реєстрі і після цього подати заявку», — пояснює Федорова. 

Далі заявку розглядає комісія, яка утворена у всіх територіальних громадах Харківської області, де відбувалися активні бойові дії. 

Джерело: Міністерство відновлення
Джерело: Міністерство відновлення

Компенсація надається, якщо житло: 

  • зруйноване через бойові дії після 24 лютого 2022;
  • розміщене на території, що не була окупована до 24 лютого 2022 року;
  • не підлягає відновленню, визнане непридатним для життя після оцінки комісії; повністю знищене, без можливості ремонту;
  • має власника — заяву може подати людина, яка має право власності на житло.

Джерело: Харківська ОВА
Джерело: Харківська ОВА

До документів, які необхідно долучити до заяви на отримання компенсації, входять правоустановчі документи на об’єкт нерухомого майна, довідка про відсутність судимості проти нацбезпеки України. 

«Також, якщо у людини є документи, які посвідчують пріоритетне право на отримання компенсації, тобто це люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї», — пояснює Федорова.

Знищене житло обстежує спеціальна комісія у громаді: саме вона і розраховує суму компенсації. 

Джерело: Міністерство відновлення
Джерело: Міністерство відновлення

«Про факт обстеження свідчить акт комісійного обстеження, який отримує людина. Якщо комісійне обстеження не було проведено на момент подачі заяви на отримання компенсації, то це обстеження комісія проводить після отримання цієї заяви», — зауважує Федорова. 

За словами посадовиці, одним із документів, який може підтверджувати факт знищення, може бути технічний звіт з обстеження — його виконують фахівці, які мають сертифікат у галузі будівництва. Коли сертифікат на житло сформований, заявник отримає повідомлення у «Дії». 

«Потім отримувач компенсації має на цю суму житлового сертифіката знайти собі житло, яке він збирається придбати, і тоді подати через застосунок «Дія» повідомлення на бронювання коштів», — говорить Анна Федорова. 

Джерело: Харківська ОВА
Джерело: Харківська ОВА

Придбати домівку можна на первинному або вторинному ринку. За зруйнований приватний будинок замість сертифіката можна вибрати грошову виплату на самостійне будівництво на власній землі. 

Обробка повідомлення триватиме до п’яти днів. Нове житло необхідно придбати за місяць з моменту бронювання коштів. 

«І вже після того, як кошти заброньовані, одразу укладали договір купівлі-продажу. Якщо людина не вклалася 30 календарних днів, то їй необхідно буде заново подати повідомлення про бронювання коштів», — пояснюють в ХОВА. 

Оформити угоду купівлі-продажу можуть нотаріуси із доступом до Реєстру пошкодженого та знищеного майна. Перелік нотаріусів можна знайти на сайті renovation.gov.ua.

За умовами програми, нове житло можна придбати лише в Україні. Житловий сертифікат діє п’ять років: протягом цього часу житло не можна буде продати.

Дивіться MediaPort у TikTok

«Ви маєте боротись»: як мешканці будинку у центрі Харкова добиваються відновлення після російського удару

Знищена частина та уцілілі квартири

Російський агресор поцілив у житловий будинок на вулиці Свободи 6 вересня 2022 року. Ракета пробила центральну його частину і повністю зруйнувала щонайменше сім квартир з понад тридцяти. Масштабні наслідки удару помітніші з боку двору: гора цегли, уламки меблів й бетону.  

Без вікон, але уцілілими залишаються квартири з обох боків будинку. Двокімнатна квартира у п’ятиповерхівці в центрі міста Віталію Кузенку дісталася у спадщину від батьків. Разом з ним у темряві підіймаємося нагору. Дорогою на четвертий поверх Віталій просить бути обережними: сходи вкриті уламками, пилом, поруч — розбиті віконні рами та купа скла. 

«Спочатку ми мешкали, а потім мій син жив тут. Тут [у цій частині будинку] все у доброму стані, окрім того, що все розбито. Я маю на увазі, внутрішні стіни: штукатурка посипалася, повідлітало. А так — все ціле», — показує Віталій.

Віталій Кузенко у квартирі на вулиці Свободи
Віталій Кузенко у квартирі на вулиці Свободи

У момент вибуху у квартирі Кузенка нікого не було. Син із дружиною виїхали у березні 2022, після удару по будівлі Харківської обладміністрації, внаслідок якого загинули понад 30 людей. Сам Віталій того дня, коли росія завдала удару, був на роботі і, почувши вибух, прибіг на місце за 15 хвилин.

«Я працюю в Політехнічному інституті. Прибіг, тому що вибух був сильний, я почув. І потім, коли я вже сюди біг, сусідка сказала: «Біжіть, ваш будинок горить». Я прибіг, а тут дим, пожежні…»

У квартирі — порожньо, але стіни та стеля встояли. Потрапити додому Віталію дозволили після гасіння пожежі. У квартирі ще залишалися речі, які потрібно було зберегти. 

«Через кілька днів зайшли, страшновато було. Квартира не так постраждала, як у інших. Ми заходили сюди, тому що деякі речі тут залишились».

Уціліли навіть плазмовий телевізор та кришталеві бокали. Вікна забили деревом, частково прибрали скло. 

«Тут ремонт був, хоч і не найсвіжіший, але він був. Осипалася стеля від вибуху. Дзеркало викинули. Не знаю, як ця хвиля працює… Тут справжній паркет. Син до цього ремонт збирався робити. І вже на стіну поклав ламінат. Телевізор здоровий висів, уцілів, тільки посічений», — говорить Віталій Кузенко.

З квартирою у центрі міста у Кузенка пов’язано безліч сімейних спогадів. Він згадує, як на свята запрошували гостей, разом гуляли садом Шевченка. 

«На кухні дружина пельмені ліпила. Вихідними пахло смачним сніданком, який готується… Звісно, шкода, серце крається. Шкода! Тут більша частина життя пройшла. З цим пов’язані багато приємних спогадів», — говорить Віталій. 

До майдану Свободи, де до війни відбувалися концерти, ярмарки, звідси — всього двісті метрів. 

Рішення про демонтаж та позиція мешканців

Регіональна комісія включила будинок на вулиці Свободи до переліку на демонтаж. Підставою став лист заступника міського голови — директора Департаменту ЖКГ Харківської міської ради Віталія Мірошника (звільнений з посади у лютому 2024 — ред.) та доданий до нього звіт про результати технічного обстеження стану, розповідає ще один мешканець будинку Сергій Вознюк

За його словами, міська влада провела експертизу у перші тижні після влучання. Мешканцям стало відомо, що спочатку її висновок був на користь відбудови.

«А потім… висновок цієї самої експертизи під тим самим номером змінився на висновок про те, що будинок не підлягає відновленню, втратив економічну цінність, пошкодження 90%. Ви бачите 90%? Тут повністю уцілілий під’їзд, фактично зруйновані 7, пошкоджені 11 з 39 квартир», — каже Вознюк.

На основі даних від міськради у березні 2023 року Регіональна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій ухвалила рішення про демонтаж трьох будинків у Київському районі, в тому числі будинку на вулиці Свободи. «Це був шок», — згадує Сергій Вознюк. Порадившись, мешканці вирішили замовити незалежну експертизу.= 

«Навмисно шукали [компанію] поза межами Харкова. Для того, щоб це жодним чином не було під якимось тиском. За договором незалежні експерти виконали технічний огляд і дали висновок, що відсоток пошкоджень відповідає II категорії, підлягає відновленню. Експерти дуже ретельно оглядали будинок протягом декількох днів. Вимірювали в тому числі міцність бетонних плит, міцність фундаменту з відповідними сертифікованими інструментами. І є висновок, схема, що саме підлягає демонтажу, що підлягає відновленню, якими методами», — продовжує Сергій. 

Сергій Вознюк говорить, що міська влада не комунікує з мешканцями
Сергій Вознюк говорить, що міська влада не комунікує з мешканцями

Мешканці будинку публічно заявили, що виступають проти демонтажу. На резонанс у пресі відреагував Харківський міський голова Ігор Терехов. Пообіцяв додаткову експертизу. 

«Але протягом тривалого часу ми не знали, хто проводить, як проводить, в чиїй присутності вона проводиться. Коли проводилася наша експертиза, тут були мешканці будинку, вони приходили, відчиняли свої квартири, експерти могли зайти. Друга експертиза, яка проводилася на замовлення мерії, була коштовною, близько 200 тисяч гривень. І висновок цієї експертизи був виконаний, скажімо так, в іншому стилі. Але висновок був той самий, [що і в незалежній експертизі, замовленій мешканцями].
Тобто дві, незалежні одна від одної, експертні організації дали той самий висновок: підлягає відновленню. Після цього Ігор Олександрович [Терехов] сказав: так, є такий висновок, що технічно підлягає, але не зрозуміло, чи буде це економічно вигідно», — описує хронологію подій Сергій Вознюк. 

Мешканці будинку пішли далі, позивалися до міськради і виграли

«Наприкінці вересня минулого року відбулося засідання адміністративного суду, який за позовом мешканців нашого будинку, розглянув справу про законність ухвалення рішення регіональною комісією з питань техногенної та екологічної безпеки про знесення будинку, і визнав її, що є безпідставною і незаконною. З боку міської ради жодних заперечень не було», — говорить Вознюк.

Що з будинком зараз

Мешканці будинку нарікають на відсутність комунікації з боку міської влади. Не розуміють, коли у будинку почнуть робити хоч щось. 

«Нас не інформували жодним чином про те, які роботи і в які строки плануються», — каже Сергій Вознюк.

За цей час з даху частково зник шифер, який можна було б зберегти, говорить Сергій. Дім не захищений від опадів, що впливає на конструкції, та крадіїв. 

За словами мешканців, будинок з часом ще більше руйнується
За словами мешканців, будинок з часом ще більше руйнується

Коментуючи ситуацію із будинком на вулиці Свободи, радник міського голови Євген Пасенов сказав, що після скасування рішення Регіональної комісії з ТЕБ та НС у міської влади до цього більше «питань немає». 

«Висновок інструментального дослідження останнього — це відновлення шляхом капітального ремонту», — відповів Пасенов. 

Термінів робіт міська влада не називає. Можна припустити, що із посиленням обстрілів міста авіабомбами це питання залишатиметься невизначеним.  

 

Міська влада обіцяє відновлення, але не називає термінів
Міська влада обіцяє відновлення, але не називає термінів

Мешканці будинку налаштовані на подальшу боротьбу і з власного досвіду радять харків’янам діяти.

«Кожен з нас щось робив. Хтось стежив за будинком, хтось займався детективами, хтось шукав експертизи. Не треба здаватися, щось робіть, — радить мешканка будинку Ніна. — Не знаю, що вийде в кінці, але не потрібно чекати. Вам ніхто нічого не принесе, не подарує, ви повинні робити все самі. Ви маєте боротись, маєте захищати свій дім. Потрібно діяти і діяти усім разом».

Читайте також: «Не дамо знищити наш дім»

У П’ятихатках очікують ремонту пошкодженого житла: які результати перших тендерів 2024 року

Снаряд пробив дах

Життя і діяльність Олександра Золочевського та його батька Віктора пов’язані з Харківським фізико-технічним інститутом у П’ятихатках. Вони отримали квартиру у дев’ятиповерхівці на вулиці Академіка Вальтера наприкінці 70-х.

П'ятихатки опинилися під щільним російським вогнем з перших днів великої війни.
П

З перших днів повномасштабної російського вторгнення російська армія щільно обстрілювала П’ятихатки. Попри удари та часткову відрізаність району від міста, Золочевські залишилися вдома. До укриття спускалися лише раз.

«У травні вже квітли кульбабки. Ми отримали гуманітарну допомогу, я сидів тут у дворі, коли наді мною снаряди пролетіли на БАМ (місцевість у П’ятихатках — ред.), у ліфтову шахту. Я приліг… А так якось вже звик», — згадує Віктор.

87-річний Віктор Золочевський переживає війну вдруге. Дитиною зустрів Другу світову, тоді його родина жила у Старому Мерчику на Харківщині
87-річний Віктор Золочевський переживає війну вдруге. Дитиною зустрів Другу світову, тоді його родина жила у Старому Мерчику на Харківщині

28 березня 2022 року російська ракета влучила у багатоповерхівку, де мешкають Золочевські. Люди не постраждали.

«Прилетів «Град», 122 мм. Це було вночі. І вибило отвір 42 на 22 см. Пробитий дах, пробитий технічний поверх. Увійшло у 9-й поверх, у квартиру однокімнатну. Потім по діагоналі пробило стіну на кухню, вже по кухні проповзло по підлозі через вентиляційний отвір у сусідню квартиру», — згадує Олександр.

Залишки ракети він показує на фото. Зробив її, коли сапери змогли забрати уламки з пошкодженої квартири. Прямих влучань у будинок більше не було, розповідає Олександр. Та від того, що снаряди падали поряд, вибуховою хвилею неодноразово вибивало вікна.

«А потім мешканець нашого другого під’їзду за свій кошт придбав шматок руберойду і закрив діру на даху», — говорить Олександр.

«Рвалася додому»

Понад пів року П’ятихатки перебували у постійній небезпеці, поки у травні українські війська не відігнали окупантів до державного кордону. Олександр намагався допомагати сусідам. Одна з них — 92-річна Валентина Смєлова.

Жительці П'ятихаток Валентині Смєловій 92 роки. Вона застала масштабні удари по П'ятихатках у лютому-березні 2022. Квартира Валентини уціліла
Жительці П

«Війна є війною. Звісно, не чекали, не думали, щоб росія на нас напала. Зараз дуже багато людей вбивають. Шкода. Дітей скільки загинуло», — говорить Валентина.

Валентина родом з Луганська, де пережила Другу світову війну. Від бомбардувань ховалася у погребі.

«Ці громихання, бомби сипали, трясло. Ліжка їздили по кімнаті, пам’ятаю. Але німці мало стояли у нас. Пішли тоді на Харків через Луганськ, бомбити так нас не стали», — згадує жителька П’ятихаток.

У перший день повномасштабного російського нападу Валентина ховалася у підвалі будинку.

«Тоді [під час Другої світової війни] не було такої зброї. Вечір приходить, чуєш гул, летять літаки з бомбами на якийсь об’єкт. А зараз — піди знай. Прилетіла кудись… Тоді вона була страшна по-своєму. Ми діти були. Мені ще 10 років не було, як ось і зараз діти страждають, бачать це, з мамою кудись в підвал треба бігти. Так і в нас було страшно», — розповідає Валентина.

Валентина виїжджала з П'ятихаток на кілька місяців, але все одно повернулася додому.
Валентина виїжджала з П

У перші дні вторгнення племінник евакуював Валентину до себе — в інший район Харкова. Згадує, як насилу виїжджали: їхати було небезпечно, літали снаряди.

«Газу не було, води не було, електрики не було. Я на кухні сиділа. Стріляли. Бігала в ванну. Навіть в кімнату не заходила. Мені чогось було страшно. В підвал один раз чи два спускалися, коли тут вдарили по людях біля магазину», — згадує Валентина.

Повернулася у П’ятихатки у травні. Вдома почувається спокійніше. Ввечері читає церковні книги, вдень ходить з собакою до магазину.

«Це пекінес Юка, хлопчик, йому 14 років. Мені подарували його цуценям. Я по П’ятихатках вже далеко не ходжу. Удвох прогулюємось. Такий от він у мене сторож. Хазяїн», — говорить Валентина.

Чотирилапий друг Валентини Юка.
Чотирилапий друг Валентини Юка.

Чекають на ремонт

Комісії від комунальників фіксували пошкодження будинку влітку 2022 року. Хто мав можливість, замінив вибиті вікна самостійно, дехто чекає на заміну досі.

«Майже з самого початку тут був начальник відділення «Жилкомсервісу». А 11 червня, за ідеєю нашого директора школи Олександра Гряника, був суботник. Хто був тут у червні, все скло підбирали, наймали трактор, все це вивозили», — говорить Олександр.

Повної заміни також потребують вікна у загальних коридорах — за словами Золочевського, вода від дощів частково потрапляє у під’їзд, над входом в один з під’їздів є підтікання.

Ремонт трьох пошкоджених від російської агресії багатоповерхівок на вулицях Академіка Вальтера, 5 та 12, а також на вул. Академіка Волкова, 1 у П’ятихатках — серед перших оголошених Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Харківської міськради тендерів 2024 року. В усіх перемогла будівельна компанія «Житлобуд-2». Переможця визначили у лютому.

На аварійно-відновлювальні роботи (капремонт) будинку, де мешкають Золочевські, планують витратити 2,4 млн грн. З договору випливає, що на роботи 2024 року витратять 99 753 грн, у 2025 році — понад 2,3 млн грн.

Джерело: Prozorro
Джерело: Prozorro

У календарному плані вказано, що деякі роботи (розбирання та улаштування перегородок і монолітних перекриттів) мали виконати у березні 2024. За словами Олександра Золочевського, ремонт ще не починали.


Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю [назва організації] і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Слухайте також: Воєнний Харків: як вистояли П’ятихатки

«Передайте йому, що він не один»: як українці підтримали жителя Північної Салтівки

20 лютого «МедіаПорт» передав Анатолію гроші — менш ніж за добу українці зібрали для нього 84 тисячі гривень. Це були перекази від 8 грн до 5000 грн. Найбільше — по 50 і 100 грн. 

«Спасибі цим людям. Я знімався не для того, щоб мені допомагали, а просто розказав та і все. Не чекав, що мені допомагатимуть. Дякую щиро! І дай Бог їм здоров’ячка!» — сказав Анатолій Лимаренко

 

Дехто з грошима надсилав слова підтримки Анатолію. 

«Передайте йому, що він не один», — йшлося в одному з коментарів. 

Анатолій розчулений увагою та підтримкою. Спочатку чоловік планує купити новий одяг. Частину грошей обіцяє зберегти на ремонт. 

«Трохи одінуся тепліше… Недовго залишилося до тепла, може, дотерплю, хату зроблю, а тоді видно буде», — сказав Анатолій. 

Анатолій також розповів, що поспілкувався з юристами благодійного фонду «Право на захист», які взялися допомогти з оформленням паспорта. З’ясувалося, що спочатку він мав паспорт радянського зразка, у 90-х, коли одружився і жив у Білорусі, мав білоруський, а після того, як розлучився і повернувся до Харкова, не оформив українського паспорту і жив за посвідкою. 

«Взяли усі мої дані, сказали будуть турбуватися, подзвонять», — сказав Анатолій про спілкування з волонтерами. 

Під час зустрічі 20 лютого до намету прийшла харків’янка, яка передала Анатолю пакунок з продуктами. 

«Це був перший збір «МедіаПорта». Ми не планували цього робити, проте отримали десятки повідомлень з проханням підтримати Анатолія і не могли вчинити по-іншому. Сподіваємося, що ці гроші нададуть йому сил, він зможе підтримати здоров’я, відновити документи і знайти більш оплачувану роботу по своїх вміннях. І ще хотілося б, щоб на його шляху зустрічалися тільки добрі люди, такі як рятувальники, які взяли його під своє крило у наметі», — каже журналістка «МедіаПорта», авторка сюжету Ірина Гнатюк.  

«Хочеться також привернути увагу місцевої влади до людей, які залишилися у скрутному становищі. Органам соціального захисту може бути навіть невідомо про таких, як Анатолій. Частині з них психологічно важко покинути дім, вони у морально пригніченому стані і потребують опіки, уваги. І це щастя, коли про них дізнаються волонтери», — коментує редакторка «МедіаПорта» Тетяна Федоркова. 

Історію харків’янина 62-річного Анатолія Лимаренка «МедіаПорт» розповів 19 лютого. Чоловік родом із села Басове, що у Золочівський громаді на Харківщині. У квартирі на Північній Салтівці мешкав зі шкільних років. 

З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік разом із сусідами ховався у підвалі. Коли зникли електрика, вода та опалення, пів року жив у метро. Лимаренко відмовився переїздити у гуртожиток і залишається єдиним мешканцем пошкодженої 9-поверхівки. У нього є світло, газ, але немає опалення. Квартира уціліла, торік замінили вікна.  

До вторгнення Анатолій працював на підприємстві у Циркунах. Нині підробляє двірником, економить на всьому, старається не вмикати електрообігрівач. У морози спав на кухні біля газової плити.