Неділя, 22 листопада 2026
Публікації

«Серце спротиву»: у Харкові презентували книгу про намет «Все для Перемоги»

До Дня Гідності та Свободи у Харкові випустили книгу «Харківський намет — серце спротиву». Збірка містить спогади учасників Революції Гідності у Києві та Харкові, а також розповідає історію харківського намету «Все для Перемоги» на майдані Свободи. Як виникла ідея видання, що пережив намет за дванадцять років і чому важливо зберігати пам’ять про події тих часів — у матеріалі MediaPort.

Від фільму до книжки

Книга про намет — продовження однойменного документального фільму, який вийшов торік за підтримки Українського культурного фонду. Авторка ідеї стрічки — волонтерка Ярина Чаговець. Саме вона запропонувала волонтерці й письменниці Людмилі Охріменко зібрати спогади у книзі.

«Я пишу художню літературу, я авторка романів. Художній твір не вимагає ні точності, ні прискіпливості до факту. Документалістика вимагає перевірки, ретельності. Я розуміла відповідальність, обсяг роботи. Тому боялася, хоча дуже хотіла написати цю книжку», — згадує упорядниця книги Людмила Охріменко.

2014 рік для письменниці став переломним.

«Я була типовою: “какая разница”, якою мовою розмовляти, миру — мир, усі люди — брати. Приблизно такою я була людиною до 2014 року. Мені так набридло ховатися… А коли піднявся Майдан, я зрозуміла, що мушу виходити. Просто виходити і бути фізично присутньою. Щоб мене бачили, що я є, що я українка, що я проти, я за інші цінності», — говорить Людмила Охріменко.

Людмила Охріменко — упорядниця книги «Харківський намет — серце спротиву»

Усвідомлення власної ідентичності прийшло до письменниці після поїздок на фронт із волонтерськими місіями.

«До 2014 року я читала, писала і говорила російською мовою. І лише 2014-го, коли я вперше потрапила на передову, вперше у своєму житті я запитала себе, хто я, звідки, куди я йду, де мої джерела, корені, хто мої діди-прадіди, — ділиться Людмила Охріменко. — Коли я відповіла собі, що я українка, постало наступне запитання: чому я, українка, послуговуюся іноземною мовою, та ще й мовою свого ворога, та ще й мовою, яка майже на тисячу років молодша за мою рідну і має на 30% менший словниковий запас? Що ж я за істота така? І я почала поступово повертатися».

Під час війни Людмила Охріменко презентувала свої книги в Україні та за кордоном

Нині в доробку письменниці 12 книжок. Це твори, присвячені волонтерам, військовим; є і дитяча книжка — за словами авторки, її найулюбленіша.

«”Люлечки, дарувальники снів” — це книжка про звичайну українську родину чарівників, які творять сни, веселі, спокійні, щасливі сни, і роздають їх діточкам свого міста. На меті я мала лише одне: я хотіла, щоб українські діти спали у своїх ліжечках, щоб тато або мама, які читають цю книжку, заспокоювали їх, щоб ці казочки їм дуже подобалися і щоб вони спокійно засинали», — розповідає письменниця.

Зібрати спогади про харківський намет «Все для Перемоги» авторку спонукали слова ексмера Харкова Геннадія Кернеса, точніше — обурення від одного коментаря.

«Наш колишній мер в якомусь інтерв’ю сказав: “Що ви ходите в цей намет, там одні бомжі збираються”. Саме ці слова мене настільки зачепили, що я почала збирати матеріал, накопичувала, не знищила жодної фотки з того часу, усе збирала… І коли мене у Львові, Чернівцях або Рівному питають, про що книжечка, я кажу: “Ця книжечка про харківських бомжів”», — жартує письменниця.

На заході до Дня Гідності та Свободи в Харкові, 21 листопада 2026 року, показували фотоісторію 2013-2014 років

Співрозмовниками збірки «Харківський намет — серце спротиву» стали громадські діячі, науковці, митці. Загалом — це тридцять дві історії учасників Революції Гідності.

Намет і його незмінний комендант

Намет намагалися знести через суд, підпалювали, та за 12 років він не похитнувся. Після початку російського повномасштабного вторгнення туди несли гуманітарку, координували добровольців.

«Була величезна кількість людей. Я не очікував такого напливу. Люди йшли, бо не знали, куди діватися. Тоді, на початку, ТЦК, військкомати по суті розбіглися. І ми повідомляли, де, які військові частини, куди кому йти, направляли людей. І голову підняти ніколи не було, щоб зафіксувати момент», — згадує комендант намету Борис Редін.

Після 24 лютого 2022 року в наметі готувалися до вуличних боїв.

«Що ми могли робити? Коктейлі Молотова. Ми їх колотили. А де пляшки брати? Виливали пиво прямо на асфальт і заливали в пляшки. Що називається, голими руками готові були рвати ворога», — говорить Редін.

  • Людмила Охріменко та Борис Редін під час презентації книги, 21 листопада 2026 року

1 березня 2022 року під час російського удару по Харківській ОДА пошкодило і намет. Відтоді поруч не раз розривалися ракети й дрони, та конструкція встояла.

Намет — не лише місце зборів, а передусім символ спротиву, свого роду святиня, вважає Редін.

«Багато іноземних журналістів приїжджали, брали інтерв’ю. Чого тільки не було! І весілля було… У нас, знаєте, як у церкві: з’явилися свої свята, святі, свої пісні», — говорить Редін.

У 2019 році міська влада прагнула демонтувати намет із майдану Свободи. Суд став на бік активістів. Були й інші спроби знищити шатро — підпали й наїзди. За роки боротьби навколо намету облаштували патріотичні стенди, тут рахують дні спротиву російському агресору, встановлюють інсталяції, присвячені Харкову та його захисникам. Хоча щоденної активності в наметі вже немає, він залишається місцем зборів у важливі дати — святкові й пам’ятні.

Майдани: про пам’ять і тяглість

День Гідності та Свободи, 21 листопада, для учасників тих подій — ще одна нагода згадати пережите, вшанувати пам’ять загиблих.

У 2014 році Володимир Шаповалов брав участь у протестах у Харкові та Києві.

«У Києві на Майдані ми з дружиною сукупно були місяць. Для нас Майдан, як ми з нею визначили ще в Києві, — головна подія життя. Ми зустріли багато цікавих людей, які стали для нас важливими. На Майдані була українська еліта. У нашому наметі були військові, бізнесмени, вчені», — згадує Володимир Шаповалов.

У столиці він був свідком розстрілів на вулиці Інститутській, внаслідок яких загинули троє активістів із Харкова — Євген Котляр, Владислав Зубенко та Юрій Паращук.

«Я бачився з Євгеном Котляром в останню ніч його життя. Ми тоді зайшли в Мінагропром, ночували, спали просто на підлозі. Вони пішли на Інститутську раніше. А мені стало зле із серцем. Дмитро Пилипець із дружиною рятували мене, тому на Інститутську я потрапив пізніше», — говорить Шаповалов.

Володимир Шаповалов — учасник протестів у Києві та Харкові

Згодом харків’яни дізналися про загибель Котляра. Коли Влад Зубенко перестав виходити на зв’язок, Володимир намагався його знайти.

«Мене попросили пошукати його серед загиблих у Михайлівському монастирі. Я пішов туди, але мені сказали, що їх вивезли. Згодом з’ясувалося, що Влад помер від поранення, — згадує Володимир Шаповалов. — Ми весь день ходили на Майдані під прицілом, зі сцени нам постійно нагадували, щоб ми були в русі, бо снайпери, які ще залишалися в готелі «Україна», могли працювати».

Щоб ушанувати полеглих у ті дні, Володимир із дружиною щонеділі ходить до харківського храму Іоанна Богослова, де за ініціативою активістів установили меморіальні дошки пам’яті Небесної Сотні.

«Забувати не можна. Пам’ятний знак, що стоїть у храмі, бачить не так багато людей, тільки парафіяни церкви. Необхідно збудувати той меморіал, проєкт якого вже розроблено. І я думаю, не варто пояснювати і виправдовуватися тим, що йде війна. Війна йде, але і квіти садять, і торшери на Сумській… Я думаю, що можна знайти гроші на цей меморіал. Він важливіший, ніж ті торшери», — вважає Володимир Шаповалов.

Громадська діячка, політологиня й депутатка Харківської обласної ради Галина Куц — свідок двох Майданів.

«Фактично два Майдани почалися з однієї причини: влада нас обманула. Майдани кардинально змінили політичну систему України. Вона формувалася як постсовєцька і була дуже закрита, недемократична. Потроху від неї звільняли саме Майдани», — говорить Галина Куц.

Відтоді Галина Куц береже символічні стрічки — помаранчеву та синьо-жовту з прапором ЄС.

«Я ці стрічки завжди показую студентам. Я живий свідок і ходила на обидва Майдани в Харкові. Ми згадуємо, що творили новітню історію Харкова і що Харків став Україною, — ці Майдани, які були в Харкові, теж цьому допомогли», — говорить Галина Куц.

Торік учасники Революції Гідності в Харкові висували вимоги до державної влади. У своїй резолюції вони вимагали, зокрема, відставки керівника Офісу президента Андрія Єрмака, покарання корупціонерів, реформ в армії.

«Через два тижні після того, як ми заявили “Єрмака у відставку”, главу Офісу президента таки зняли. І не тому, що це ми такі, але інформація дійшла до Верховної Ради… Владі знадобилося дев’ять місяців, щоб відправити уряд у відставку», — говорить координатор харківського Євромайдану Володимир Чистилін.

«Ми говорили про те, щоб розслідували кримінальні справи, корупційні, “Династії”, “Карфагени”, які ніяк не зруйнуються. І все-таки процес іде. Ми говорили, що треба щось міняти у Збройних силах. І два наших останніх картонкових Майдани показали, що ця тяглість продовжується. І Сирський пішов у відставку, так чи інакше нам вдалося це зробити», — зазначає Чистилін.

Водночас влада не дослухалася до вимоги створити уряд національного порятунку, залишаються питання до кадрових рішень, додає Чистилін.

«Коли міністр ветеранів говорить про наших ветеранів [йдеться про інтерв’ю Віталія Кіма — ред.] — це просто ні в які ворота. Треба вимагати відставки такого міністра негайно. І хотілося б сьогодні побачити тут нашу молодь, але, на жаль, її немає. Ми варимося у власному соку, міцному, ми раді бачити одне одного, але наше завдання — передавати цю естафету», — вважає Чистилін.

Книга про намет, на його переконання, — це ще один спосіб передати пам’ять наступним поколінням.

Збірка «Харківський намет — серце спротиву» вийшла накладом 500 примірників коштом родини Охріменків. Придбати її можна безпосередньо в письменниці. Перед презентацією авторка підписала кожен примірник словами «Єднаймося!» і «Переможемо!». У цьому з авторкою одностайний і хранитель намету Борис Редін. Прибрати шатро він згоден за однієї умови: «Після Перемоги. Написано: “Все для Перемоги”».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *