«Родина» для тих, кому нікуди їхати: у Харкові відкрили прихисток для маломобільних переселенців

У Харкові почав працювати заклад стаціонарного догляду для внутрішньо переміщених осіб старшого віку та людей з інвалідністю. Він розрахований на 20 мешканців, які через стан здоров’я потребують постійної сторонньої допомоги. Місто, на переконання представників профільних громадських організацій, потребує більшої кількості таких прихистків.

«Родина» спільними зусиллями

Прихисток «Родина» створений для переселенців старшого віку та людей з інвалідністю, які потребують постійного догляду. Вони можуть жити тут постійно й безкоштовно, розповідає Євген Каплін, голова гуманітарної місії «Проліска», за ініціативи якої відкрили заклад.

Будівлю для «Родини» надала Харківська міська рада. Капітальний ремонт та облаштування виконали за фінансової підтримки Гуманітарного фонду для України (UHF). До початку робіт будівля була в занедбаному стані, згадує Євген Каплін:

«Дах був провалений, підлоги не було, вікна вибиті. За радянських часів тут був психоневрологічний диспансер, а що було раніше, невідомо. Коли розбирали стіни, на деревині, з якої були зроблені найстаріші стіни, знайшли клеймо з датою 1797 року. Ми фактично заново відновили стіни, дах, встановили вікна, врахували вимоги інклюзивності».

Загальна вартість ремонту й облаштування склала близько 14 мільйонів 850 тисяч гривень. Окрім витрат на будівництво, закупили функціональні ліжка, меблі, побутову техніку та обладнання для доступності.

Надавачем соціальних послуг у «Родині» поки що є громадська організація «Я врятований». Наразі вона забезпечує харчування мешканців і оплачує роботу персоналу.

«Усе пристосовано для людей з інвалідністю і ставлення душевне»

Олена Грибенюк — одна з тих, хто вже оселився у щойно відкритій «Родині». Жінка евакуювалася з Куп’янська до Харкова три роки тому і відтоді жила в гуртожитку гуманітарно-педагогічної академії. Але через проблеми з опорно-руховим апаратом й перенесену операцію на хребті їй дедалі важче було давати собі раду самостійно. Все частіше вона могла пересуватися навіть на невеличку відстань лише на колісному кріслі, але приміщення гуртожитку для цього не пристосовані. Був лише пандус на вході до будівлі.

«Умови там хороші, але більше для людей, які не мають фізичних обмежень. А мені було складно», — каже Олена.

Переїхати до нового закладу Олені порадили працівники територіального центру соціального обслуговування, яким вона поскаржилася на свої труднощі. Тепер вона живе в кімнаті із сусідкою. Тут є місце для особистих речей, а для людей, яким потрібна додаткова підтримка, передбачені спеціальні ліжка. Облаштовані й інші приміщення.

«Усе пристосовано для людей з інвалідністю. Є обладнана душова й туалет, поручні, спеціальне сидіння в душі — усе це є», — розповідає Олена.

Працівники допомагають із побутовими справами тим, кому складно впоратися самостійно, приносять їжу. За потреби мешканці можуть самостійно приготувати щось нескладне — у прихистку є кухонне приладдя. Новоселів уже оглянув лікар. Якщо потрібні ліки за електронним рецептом, адміністратор допомагає отримати їх в аптеці.

«Ставлення душевне. Обов’язково вранці підійдуть, поцікавляться настроєм, як справи і чого потребуєш. Один на один не залишаєшся», — розповідає Олена.

У закладі є кімната для відпочинку. Олена сподівається, що з часом з’явиться більше спільних занять – зараз мешканці ще знайомляться одне з одним.

Державні механізми: потрібно ще

Згодом «Родину» планують перевести на державне фінансування.

«За утримання людей платитиме Міністерство соціальної політики. По 16 тисяч гривень на місяць. Ця сума має покривати харчування, комунальні послуги та догляд, однак не завжди відповідає реальним витратам», — пояснює Каплін.

За його словами, утримання однієї людини може коштувати від 15 до 30 тисяч гривень на місяць. Тож різницю надавачам соціальних послуг доводиться покривати з інших джерел.

Державні механізми фінансування, які дозволяють залучати до надання соціальних послуг переселенцям старшого віку та людям із інвалідністю, запровадили торік, після того, як у транзитному центрі для евакуйованих у Павлограді значно побільшало людей. Тоді маломобільних і тих, хто потребує сторонньої допомоги, не було куди поселити, оскільки місця тимчасового проживання не були пристосовані до їхніх потреб, а геріатричні заклади переповнені. Постанови Кабміну передбачають два варіанти, пояснює Каплін:

«Постанова Кабінету Міністрів №888 (від 22 липня 2026 р. її продовжила та замінила постанова №966, перезапустивши ініціативу на новий термін до 2028 року — ред.) передбачила експериментальний проєкт фінансування стаціонарного догляду та підтриманого проживання за принципом «гроші ходять за людиною». Постанова №1169 запровадила окремий механізм надання притулку маломобільним внутрішньо переміщеним людям. Загалом по Україні близько 64 надавачів соціальних послуг працюють за постановою №1169 і близько 40 — за постановою № 888. Серед них є комунальні заклади, територіальні центри, благодійні та громадські організації».

Каплін вважає, що ці механізми фінансування допомогли зрушити проблему з місця, однак їх недостатньо, щоб забезпечити всіх людей, які потребують постійного догляду, — необхідні не лише механізми оплати соціальних послуг, а й додаткові кошти на створення та реконструкцію приміщень. Залучення міжнародних партнерів дає змогу відкривати нові місця, однак потреба в них значно більша. За даними керівника «Проліски», лише у Харкові на сьогодні стаціонарного догляду або притулку потребують тисячі людей.

Від початку повномасштабного вторгнення гуманітарна місія «Проліска» евакуювала понад 90 тисяч людей з прифронтових територій та підтримала понад 500 прихистків і місць тимчасового проживання у 13 областях України. На цю допомогу спрямували понад мільярд гривень. За словами Євгена Капліна, завдяки цьому створили або поліпшили умови для проживання понад 50 тисяч людей, евакуйованих із небезпечних територій. Зараз «Проліска» готує ще один прихисток у Харкові — у приміщенні колишньої станції швидкої допомоги, яке передали в оренду благодійному фонду «Волонтер-68».