«Просування є»: у справі про катастрофу Ан-26 під Чугуєвом дослідили перші томи

За рік Київський райсуд Полтави дослідив два з понад сімдесяти томів справи про катастрофу Ан-26 поблизу Чугуєва, що сталася 25 вересня 2020 року і забрала життя 26 курсантів і членів екіпажу. Відтоді, як MediaPort востаннє писав про цей судовий розгляд, процес вийшов зі стадії підготовчого засідання до розгляду по суті. Виділені матеріали щодо одного з обвинувачених, який перебував у тривалому відрядженні, повернули в основну справу. Що ще змінилося за цей час, MediaPort розповів представник потерпілих у справі Віталій Погосян.

— На якій стадії розгляд справи? Які останні зміни відбулися? 

— Озвучили обвинувальний акт і вже дослідили кілька томів. Нині триває стадія дослідження письмових доказів сторони обвинувачення.

— Коли саме озвучили обвинувачення? Навесні?

— Десь так. Ми почали нормально працювати після того, як суд вирішив, що всі мають бути присутні в залі судового засідання.

— Було таке рішення?

— Так. Суд вирішив, що всі мають приїхати у Полтаву, і ми нарешті всі зібралися.

— Це стосується й обвинувачених, які проходять військову службу?

— Вони проходять військову службу, але я б не сказав, що вони залучені саме до виконання бойових завдань.

— І тепер вони на кожне засідання приїжджають? 

— Ні, після того, як нарешті зібрали всіх, були жваві дебати. Захисники казали: «Бачите, сирена, дрони прилетіли, бо зібрали військових, нас будуть бомбити». Хоча ви знаєте, що у нас і так дрони літають. Врешті-решт ухвалили рішення: на всі судові засідання захисники приїжджають обов’язково. Мене теж зобов’язали приїжджати як представника потерпілих. А обвинувачені беруть участь через відеоконференцію.

— Що вдалося з того моменту? Я бачила публікацію, що озвучували обвинувальний акт щодо одного обвинуваченого. 

— Спочатку озвучили щодо всіх, крім обвинуваченого [ексзаступника командира військової частини А-4104 Віктора] Вовка, щодо нього матеріали виділили, бо він був у тривалому відрядженні. Після того, як він повернувся, щодо нього оголосили обвинувальний акт, і ми почали рухатися.

— В рамках однієї справи, де всі обвинувачені?

— Так, в рамках цієї самої справи. Тоді у квітні оголосили тільки щодо нього, а щодо всіх інших повторно не оголошували.

— Як і було, у справі — шестеро обвинувачених, серед яких колишній командувач Повітряних сил Сергій Дроздов, правильно? 

— Так.

— Чи заявляли ви цивільні позови? Про які йдеться суми?

— Заявляв. Суми різні, від 1 млн грн до 3 млн грн. Як потерпілі (їх понад 30 — ред.) хотіли, так і заявляли. Позовів багато, загальна сума теж чимала, їх розглядатимуть аж у самому кінці.

Я представляю усіх потерпілих, крім курсанта, який вижив. Він бере участь у розгляді через відеоконференцію, у нього свій адвокат.

— Що вже вдалося дослідити? 

— Ми вивчили близько двох томів [після завершення досудового розслідування в Офісі генпрокурора повідомляли спочатку про 60 томів справи; коли справу передали до суду, обсяг збільшився до 74 — ред.].

По-перше, дослідили всі свідоцтва про смерть і акти про те, від чого загинули люди у літаку. Хто обгорів, хто задихнувся… Досліджуємо протокол огляду місця події. Місце розбили по секторах, у кожному секторі збирали частини літака, тіла.

Під час дослідження хтось на щось звертає увагу. Наприклад, хтось зі сторін звернув увагу, що дехто із загиблих перебував у такому-то секторі: чому він там перебував? А той, хто вижив, перебував ось там. Такі питання ставлять…

Усі документи дуже об’ємні. Але загалом просунулися непогано.

— Таких документів ще багато? До експертиз уже дійшли?

— Ні, до експертиз ще не дійшли. Там одна експертиза, якщо не помиляюся, займає цілий том справи, аркушів по 200.

— Крім експертиз, протоколу огляду місця події і свідоцтв про смерть, які ще документи є? 

— Ще є допити свідків.

Щодо матеріальної шкоди є експертиза. Вона визначає матеріальні збитки: скільки коштує сам літак, обладнання, все, що було в ньому.

І цивільні позови, які подали потерпілі. До цього ще дуже далеко.

— Обвинувачені активні, виступають у суді?

— Двоє активних: Дроздов і його захисниця. Вони ледь не по кожній букві починають розповідати, хто що мав робити і так далі. Судді не переривають їх, аби процес хоч якось рухався. Ми стільки збиралися, то суддя змінився, то ще щось. Нарешті почали рухатися, тому дають висловитися, щоб потім не було жодних проблем.

Усі інші обвинувачені практично нічого не кажуть.

— Яка позиція обвинувачених? Дроздов вважає, що він непричетний? 

— Так, він же командувач. Мовляв, як він міг відповідати за політ, тим паче там купа відповідальних осіб і все інше.

Кожен сам за себе. Немає такого, щоб вони захищалися спільно. Є окремо захист Дроздова, є окремо захист усіх інших.

Проблеми були і під час підготовки літака, і під час польоту, і під час керування, і під час призначення екіпажу тощо. Але хто за це відповідатиме? На досудовому розслідуванні визначили шість осіб, кожна з яких мала виконувати свою роль. У кожного було своє завдання. Наприклад, пану Дроздову інкримінують переважно те, що він видав ці розпорядчі документи, зокрема те, що вони літали отак…

— Конвеєром.

— Так, конвеєром. Це основна частина обвинувачення щодо нього. Іншому, наприклад, начальнику училища, в іншій частині. Керівнику польотів, ще інше, бо він зробив те-то. Щодо кожного окремо викладено, в чому саме його обвинувачують. Але загалом, якби кожен виконав те, що мав виконати, можливо, цієї трагедії не сталося б. Ніхто з них вину не визнає.

— А який визначено порядок? Спочатку докази, що потім?

— Потім свідки. Потім докази з боку захисту, потім — обвинувачені.

— А потерпілих теж допитуватимуть?

— Так, і потерпілих допитуватимуть.

— Це десь перед обвинуваченими?

— Так. Але порядок можуть змінити. Для нас головне письмові докази, бо це найбільший обсяг. А потерпілих треба буде збирати, і, чесно кажучи, я не знаю, як.

— Чи немає передумов, що захист заявлятиме про проведення, наприклад, додаткової експертизи, як це буває? 

— Поки такого немає, бо ми не дійшли до експертизи, а що буде далі, сказати не можу.

— Як часто зараз призначають засідання? Справу розглядає колегія, так?

— Колегія, так. Колегії зазвичай навіть в інших судах призначають засідання приблизно раз на місяць. А з урахуванням того, що цьому суду передали всі справи зі Слов’янська, навантаження там дуже велике. Засідання призначають більш-менш нормально, десь раз на місяць.

— За вашими спостереженнями, чи щось змінилося у розпорядчих документах, порядках проведення польотів з часу катастрофи? Я пам’ятаю, що тоді призупинили польоти, потім знову відновили. Тепер війна, зрозуміло…

— Зрозуміло, що літати потрібно і навчати потрібно, тому літають і навчають. Я не можу сказати, чи щось змінилося, минуло досить багато часу, а розпорядчі документи у справі ті, які діяли на той час. А як вони змінилися, мені невідомо.

— Чи приїжджають, як і раніше, до суду представники родин загиблих курсантів і офіцерів? Чи готові вони й далі брати участь у засіданнях?

— Так, двоє-троє, я думаю, будуть присутні до кінця. Щодо інших — такого бажання немає. У нас є спільна група, ми про все домовляємося.

То ковід, то війна, то передача справи туди-сюди… Слава Богу, що вже все впорядкувалося. Почали рухатися, вийшли зі стадії підготовчого провадження. Із власного досвіду скажу, що підготовче провадження у справах затягується, коли сторона захисту подає якісь клопотання, заяви, скарги. А тут підготовче пройшли і вийшли вже на судовий розгляд. Тепер треба рухатися і рухатися.

— Це все одно не швидкий процес?

— З урахуванням того, що можливі відключення інтернету, — так. Без інтернету суд, на жаль, не працює.

Читайте також: Шості роковини катастрофи Ан-26: у Чугуєві вшанували пам’ять загиблих