Пережила обстріли, евакуацію, втратила на війні онука: вчителька з Пришиба продовжує працювати попри все — фото

Фото автора: Сашко Бринза Сашко Бринза
0

На початку повномасштабного російського вторгнення 70-річна вчителька початкових класів Катерина Мороз з Пришиба Балаклійської громади провела у погребі 67 днів. Вона пережила щільні обстріли — у будинок було пряме влучання — та евакуацію з рідного села. У березні 2022 року на Миколаївщині загинув її онук — льотчик. Колишні учні допомогли вчительці із відновленням хати, зібрали гроші на дах. Попри все Катерина Мороз продовжує працювати. І поки у домі триває ремонт, проводить уроки для дітей у літній кухні. Фоторепортаж.

Пані Катерина займається з Кірою — цього року дівчинка перейшла до третього класу
Пані Катерина займається з Кірою — цього року дівчинка перейшла до третього класу

Поки триває урок, мати Кіри чекає у дворі. Розповідає, що перший клас дитина закінчила онлайн, у другому пішли до школи офлайн, помітили відставання
Поки триває урок, мати Кіри чекає у дворі. Розповідає, що перший клас дитина закінчила онлайн, у другому пішли до школи офлайн, помітили відставання
Задачі розвʼязують у літній кухні
Задачі розвʼязують у літній кухні
Катерина Мороз перевіряє засвоєний Кірою матеріал
Катерина Мороз перевіряє засвоєний Кірою матеріал
На тиждень до пані Катерини приходять з десяток дітлахів
На тиждень до пані Катерини приходять з десяток дітлахів

Наступний урок — з шестикласником Ростиславом. «Почнімо з найпростішого. Переходимо до складнішого…», — говорить Катерина Мороз.
Наступний урок — з шестикласником Ростиславом. «Почнімо з найпростішого. Переходимо до складнішого…», — говорить Катерина Мороз.

Діти мотивують вчительку працювати далі
Діти мотивують вчительку працювати далі

Роботу над помилками вчителька проводить і для батьків
Роботу над помилками вчителька проводить і для батьків

Спогади про пережиті місяці у погребі — свіжі у памʼяті Катерини Мороз
Спогади про пережиті місяці у погребі — свіжі у памʼяті Катерини Мороз
«У цьому погребі ми просиділи 67 днів. Уп’ятьох. Сусідка з хлопчиком і нас троє — дочка, внучка… Як стріляли з літака, ми бачили! Земля ходуном ходила, чули, як гепне. Тут ліжечко маленьке стояло, тут крісло — хлопчик сидів», — розповідає Катерина Мороз. Одне ліжко залишається у погребі й донині
«У цьому погребі ми просиділи 67 днів. Уп’ятьох. Сусідка з хлопчиком і нас троє — дочка, внучка… Як стріляли з літака, ми бачили! Земля ходуном ходила, чули, як гепне. Тут ліжечко маленьке стояло, тут крісло — хлопчик сидів», — розповідає Катерина Мороз. Одне ліжко залишається у погребі й донині

Старший з онуків Вадим (ліворуч) служив у Повітряних силах. Загинув 3 березня 2022 року на Миколаївщині. На спільній фото сім’я на Азовському морі. «Як дізналася, що Вадик загинув, 10 днів не вставала, на дивані лежала… Перепоховали його у серпні [2023], на Вербівку перевезли», — говорить пані Катерина.
Старший з онуків Вадим (ліворуч) служив у Повітряних силах. Загинув 3 березня 2022 року на Миколаївщині. На спільній фото сім’я на Азовському морі. «Як дізналася, що Вадик загинув, 10 днів не вставала, на дивані лежала… Перепоховали його у серпні [2023], на Вербівку перевезли», — говорить пані Катерина.

Військова частина встановила памʼятний знак Вадиму Морозу. Фото з сімейного архіву
Військова частина встановила памʼятний знак Вадиму Морозу. Фото з сімейного архіву

Донька настояла — і пані Катерина евакуювалася до Польщі
Донька настояла — і пані Катерина евакуювалася до Польщі

Щойно Балаклію звільнили [вересень 2022], вчителька почала збиратися додому: «Ми взяли квитки, за два тижні вже були у дорозі. Не уявляла я такого [наслідків обстрілів], хоча нам надсилали фотографії будинку, я не вірила, що таке може бути… Війна є війна, нічого не красить».
Щойно Балаклію звільнили [вересень 2022], вчителька почала збиратися додому: «Ми взяли квитки, за два тижні вже були у дорозі. Не уявляла я такого [наслідків обстрілів], хоча нам надсилали фотографії будинку, я не вірила, що таке може бути… Війна є війна, нічого не красить».
«Дивлюся: даху немає, нічого немає, ні димаря, зате антенна моя вистояла. У хаті глина лежала — не по коліно, трошки менше», — згадує вчителька.
«Дивлюся: даху немає, нічого немає, ні димаря, зате антенна моя вистояла. У хаті глина лежала — не по коліно, трошки менше», — згадує вчителька.

Ремонт у будинку Катерини Мороз триває. «Учні зробили дах. І село, і учні. Бо лило. І сільрада дала шифер, цвяхи. Дошки ми докупляли ще», — розповідає пані Катерина.
Ремонт у будинку Катерини Мороз триває. «Учні зробили дах. І село, і учні. Бо лило. І сільрада дала шифер, цвяхи. Дошки ми докупляли ще», — розповідає пані Катерина.

Поки тривають роботи, вчителька живе у сусідській хаті. Вдома буває щодня: займається облаштуванням дому, прибирає город та приймає учнів: «Треба жити заради цих дітей, які приходять, які мене надихають ще жити».

Читайте також