«Переклад досвіду: чи мови достатньо?»: харків’яни на «Книжковому Арсеналі» Відео
На фестивалі «Книжковий Арсенал» у Києві дискутували про досвіди, пережиті під час російського повномасштабного вторгнення в Україну.
Під час розмови, модераторкою якої стала культурна менеджерка та поетка Іванна Скиба-Якубова, своїми досвідами зокрема поділилися учасник гурту «Курган & Agregat», доброволець і волонтер Євгеній Володченко, поетка, ведуча Радіо «Накипіло» та волонтерка Наталка Маринчак.
«Я намагаюся якось озвучувати у творчості, бо вважаю, що все починається з мови, зі слова. Але треба це все, всі наші досвіди, намагатись конвертувати в різні творчі штуки, в книги, в прозу, вірші, пісні та навіть у відеоігри», — вважає Євгеній Володченко.
Євгеній нині сприймає себе «сумішшю репера, цивільного та військового».
«Я якось не думав, як себе починати розділяти на різні особистості, бо це вже почнеться якась шизофренія, мабуть. Мені краще з цим не заграватися. Я зараз проходжу психотерапевтичне лікування. Мені озвучувати це простіше, мені жити стало краще, бо до цього, коли я, наприклад, намагався друзям озвучувати по телефону, коли мені прям зовсім складно було, то я не відчував емпатії. Тобто я відчував, що їм цікаво, але щоб якось мене зрозуміли, то я такого не відчував. І я зрозумів на той момент, мабуть, 2022-2023 року, безперспективність таких розмов», — поділився Євгеній.
Відео: Радіо Хартія
Наталка Маринчак розповіла про досвід волонтерства. Під час повномасштабної війни вона допомагає людям старшого віку.
«Це одинокі бабусі, одинокі сім’ї, які стали одинокими саме через якийсь з травматичних досвідів. Наприклад, дружина отримала інвалідність, відповідно, чоловік при ній, він за нею доглядає. І більше немає нікого. Є переселенці, де мати не ходить, син при ній. І там все так, що догляд потрібен цілодобовий… І ці люди дуже по-різному проходять цей нинішній досвід повномасштабного вторгнення. Хтось концентрується на своїй одинокості, концентрується на своїх чотирьох стінах, і це впливає на їхню психіку… Хтось, навпаки, концетрується на комунікації», — розповіла Наталка.
Вона додала, що спостерігала за тим, чи щось зміниться з роками зі сприйняттям світу у людей старшого віку, якими вона опікується.
«Але я бачу, що це якась загадкова для мене стабільність. Це стабільність їхньої безнадії дуже часто. І вони мені говорять, що я для них, чужа людина, є променем надії, тому що я для них є маркером стабільності, який раз на місяць так чи інак викрутиться, приїде і привезе їм пару пакунків з їжею… Наша відмінність від попередніх поколінь в тому, що ми свої травматичні досвіди зараз можемо проговорювати», — каже Наталка.
Читайте також: Харків’яни на фестивалі «Книжковий Арсенал»
Чільне фото: Іванна Скиба-Якубова/Facebook