«Одяг із кодом для своїх»: як ветеран з Харкова розбудовує власний бізнес

Створювати одяг для військових, що поєднує вуличний стиль із мілітарі та містить оригінальні принти, справжній зміст яких здатні зрозуміти лише ті, хто був на фронті. Щоби втілити цей задум, ветерану Артему Синілову знадобилося менше двох років. Сьогодні він прагне розширити бізнес і передусім залучити до своєї справи ветеранів.

Історії не для всіх

Принти власної розробки — одна із головних фішок одягу, який виробляє 32-річний ветеран Артем Синілов. За його словами, це більше, ніж просто зображення на футболці, худі чи лонгсліві.

Кожен принт — історія, пов’язана з війною чи військовою тематикою. Але історія алегорична, побудована на символах.

«Наприклад, були ідеї з Покровськом. На принті дівчина з Покровська літала з дроном. Тут багато символів, — пояснює Артем. — Наприклад, кажан — це символ російської розвідки і сова — символ української розвідки. І сова наздоганяє кажана у першій версії. А у другій — вона вже наздогнала кажана. Тільки люди, які це (символіку — ред.) знають, зможуть зрозуміти».

Ідея створення цивільного одягу для військових виникла у Артема після поранення, коли він перебував у госпіталі. 

«Я хотів, щоб це було щось середнє між streetwear і мілітарі. Такий баланс. І ми цей баланс тільки зараз знайшли. Цілий рік ми намагались щось таке зрозуміти», — розповідає він.

Війна, поранення і мрія

Про власну справу Артем замислювався давно, але довго не міг визначитися з напрямком. До повномасштабної війни працював у різних сферах — від ресторанного бізнесу до програмування. 2022 року долучився до війська, тож здійснення мрії про власний бізнес довелося відкласти. Спочатку служив у підрозділах територіальної оборони, в розвідці, згодом — у роті безпілотних авіаційних комплексів. Принти для майбутнього бренду почав розробляти ще під час служби.

У серпні 2023 року, під час виконання завдання на державному кордоні, він дістав тяжкого поранення лівої руки. Уламок пошкодив артерію та нерви.

«У День прапора України о 9:30 приблизно отримав поранення, — згадує Артем. — Ми шукали свій дрон, який був у певному квадраті, і вони [російські окупанти] побачили мене біля машини. Випускали майже по сорок пострілів з міномета. У них багато снарядів, вони не жалкують на одну людину. Там було кладовище, викопана могила і я там лежав і думав, що туди неможливо попасти. Підійшов до мене побратим запитати, чи все в порядку, тому що всі дерева попадали біля мене. Я виліз. І між мною та ним прилетів снаряд, і мені в руку попало».

Після лікування й відновлення Артем повернувся до ідеї створити бренд одягу. Назву — Twocomms або «дві коми» — запропонував його друг. Для Артема вона символізує складний стан, після якого життя не закінчується, а триває далі.

Через складнощі до власного виробництва

На старті довелося шукати тканини, швейні цехи та виконавців для друку. Артем тестував матеріали, порівнював якість і вартість, частину роботи замовляв у підрядників, а зображення переносив на одяг удома. Проте через затримки та неналежну якість вирішив поступово налагоджувати власне виробництво.

«На поміч мені прийшов Український ветеранський фонд як грантова програма на півтора мільйони гривень. Я подався. По-перше, щоб не залежати від підрядників. Ми подали заявку на Український ветеранський фонд (з 2022 року в межах програм «ВАРТО» на підтримку підприємницьких проєктів УКФ спрямував 1 млрд 166 млн гривень — ред.), виграли DTF-принтер і це дуже сильно допомогло займатись тим одягом, що ми хочемо», — каже ветеран.

Згодом за підтримки чеської гуманітарної організації Артем придбав обладнання для вишивки. На те, щоб знайти приміщення для виробництва у Харкові, знадобилося понад пів року.

«Одні казали: “А, ти ветеран? Ні-ні, бо прилетить”. Інші хотіли домовлятися неофіційно, щоб не сплачувати податки. “Ага, оренда окремо, комунальні окремо. Ні, по законодавству від 2023 року ми також маємо 6% платити. Якщо ти будеш платити за нас, то добре”», — згадує Артем.

Сьогодні Twocomms виготовляє одяг із власними принтами або вишивками та приймає індивідуальні замовлення. Покупці можуть обрати футболку, худі чи лонгслів і запропонувати свій малюнок або принести референс, який команда адаптує під запит.

Артем готує макет, погоджує його із замовником і переносить зображення на тканину. Власне обладнання дає змогу менше залежати від підрядників і контролювати якість готових речей.

Побратимам треба допомагати

Поки що в бізнесі задіяні лише двоє — Артемові допомагає його дівчина. Але він планує збільшити команду і взяти спершу двох працівників: одного для виробничих завдань, іншого — для роботи з дизайном. Передусім шукає ветерана з інвалідністю, людину з ампутацією. Залучення ветеранів — це не лише можливість розвантажити себе й збільшити виробництво. Артем певен, що ветеран після служби може працювати в команді, де розуміють його досвід.

«Я дуже хочу знайти й допомогти ветерану в першу чергу. Побратимам треба допомагати. Я всі сили віддам, щоб знайти ветерана, бажано з інвалідністю. Щоб він був серед своїх і розумів, що його також розуміють», — пояснює Артем.

Сам він теж пристосовує роботу до наслідків поранення. Наприклад, термопрес із лазерним позиціюванням допомагає точно розміщувати зображення без додаткових вимірювань, а частину операцій можна виконувати за допомогою ножної педалі.

Артем не зупиняється на досягнутому і продовжує навчатися: він долучився до освітньої програми Київської школи економіки. Каже, що хоче не просто виробляти одяг, а побудувати бізнес, який зможе стабільно працювати й розвиватися.