«Обстріли почастішали в рази»: як евакуюються з Куп’янська
У деокупованій Куп’янській громаді, яка з вересня перебуває під вогнем російської армії, оголосили обов’язкову евакуацію маломобільних людей та родин із дітьми. З моменту ухваленого 27 лютого рішення вивезли кілька десятків людей. Сім’ї з дітьми виїжджати переважно відмовляються. Людей з інвалідністю частково вдається вмовити. Що тримає людей під обстрілами, як проходить евакуація та чи можна змусити жителів Куп’янщини виїхати?
Без даху над головою
Пенсіонер Євген Коновалов стоїть посеред розбитої вітальні. До сьогодні жителю Куп’янська щастило — уламки снарядів падали поруч, але не спричиняли значних руйнувань. Та після чергового удару його одноповерховий цегляний будинок залишився без даху. Ракета знесла стелю та застрягла в землі.
«Через дах пішло, крізь стіну, підлогу. Тумбочка ще стояла, крізь тумбочку, увійшла в землю під підлогою», — показує чоловік.
Снаряд не зачепив Євгена, уламками на подвір’ї поранило собаку.
«Полізли перекривати воду, відкрили люк. Дивлюся, «труба» стирчить. Думаю, чи каналізацію мені перебили? А ні, це ракета увігналася, напевно, на метр у землю. Відкопали, цікаво ж», — продовжує Коновалов.
Сам він родом з російського Далекого Сходу, усе життя мешкає у Куп’янську. Коли наприкінці лютого 2022 року до міста зайшла російська армія, залишався в окупації. Зі звільненням громади у вересні й тепер, під обстрілами, Євген Коновалов не хоче покидати дім.
«Одне бажання — таке саме кинути на них. Це буде чесно. Злість є», — коментує дії російської армії Євген Коновалов.
Він вирішує відновити будинок, а поки житиме у сусідів.
Посилення обстрілів: житло та інфраструктура
Як і Євген Коновалов, у Куп’янській громаді попри небезпеку залишаються понад 10 тисяч людей, розповідає голова Куп’янської міської військової адміністрації Андрій Беседін. До повномасштабного вторгнення тільки у місті, центрі громади, населення було вшестеро більше. Виїзд з Куп’янського району триває з вересня, відколи російські окупанти обстрілюють втрачені під час українського контрнаступу позиції.
«Обстріли посилилися, їх щільність та інтенсивність зростає. У нас немає таких даних, що вони (російські окупанти — ред.) намагаються просунутися. Просто кошмарять місцеве населення і все. Стріляють по житловому сектору», — коментує в. о. голови Куп’янської районної військової адміністрації Андрій Канашевич.
У зведеннях Харківської обласної військової адміністрації майже щодня — інформація про поранених, загиблих та руйнування у Куп’янському районі та Куп’янську. З останніх повідомлень ОВА — обстріл 4 березня, внаслідок якого від російського снаряду у власній оселі загинув 65-річний чоловік. Зруйновано щонайменше п’ять житлових будинків.
Крім артилерії, танків, мінометів, російська окупаційна армія застосовує проти Куп’янська ракети і такими обстрілами руйнує інфраструктуру. 3 березня випущені російською армією з зенітно-ракетної системи ракети С-300, модифіковані на знищення наземних цілей, зруйнували у місті триповерхову адмінбудівлю та заклад охорони здоров’я. За тиждень до цього, 23 лютого, ракетний удар окупантів знищив селищну раду Дворічної у Куп’янському районі.
Легке поранення тоді дістала голова громади Галина Турбаба, загинули двоє місцевих жінок. Їхні тіла через загрозу обстрілів не змогли дістати з-під завалів й досі. В день обстрілу рятувальникам довелося зупинити роботу після повторного ракетного удару та артобстрілу. Непридатними для використання стали чотири машини ДСНС.
«Куп’янськ — це 10-12 км від лінії фронту, Дворічна — за 1,5 км, фактично на лінії фронту», — пояснює Канашевич.
Після оголошення про обов’язковий виїзд родин з дітьми та маломобільних людей з Куп’янська та сусідніх населених пунктів почалася нова хвиля евакуації. Хоча хвилею це назвати складно — виїжджати погоджуються одиниці. 6 березня, за інформацією Харківської обласної адміністрації, зголосилися 10 людей. За підрахунками районної військової адміністрації, у Куп’янській громаді залишається близько 800 дітей та щонайменше 140 маломобільних людей — з інвалідністю, старшого віку, які потребують догляду.
Хто евакуює людей
Безкоштовною евакуацією людей з Куп’янського району за погодженнями з місцевою владою займаються Товариство Червоного Хреста України та волонтерські організації. Залишити заявку на евакуацію можна телефоном через колцентр, гарячі лінії залучених організацій або онлайн.
Харків’янка Галина Харламова очолює громадську організацію «Центр надання гуманітарної допомоги «Волонтер-68». З вересня 2022 року її команда евакуювала з деокупованих територій не одну сотню людей. Здебільшого це люди старшого віку, родини з дітьми та багатодітні сім’ї.
«Стало страшніше, гучніше, частіше прилітає. Почали звертатися ті люди, які до того не хотіли виїжджати. Працюємо напряму з людьми, оскільки евакуйовані передають контакти знайомим. Також співпрацюємо з Координаційним центром, організацією «Helping to Leave», котрі допомагають обдзвонювати всіх, хто подає заяву на евакуацію», — говорить Галина.
6 березня на двох швидких та мікроавтобусі команда волонтерів вивезла з Куп’янської громади п’ятьох маломобільних людей, двоє з них — у лежачому положенні.
З-під обстрілів до лікарні
Після кількох годин у дорозі волонтерська машина «Ambulance» заїжджає у двір харківської лікарні. Сергій, лежачий хворий віком за 70, потребував невідкладної допомоги, розповідає «Док», головний медик у команді. У Куп’янську пацієнт залишався без догляду. За словами волонтерів, його єдина родичка, людина старшого віку, живе за межами Харківщини й не може допомогти.
«У людини — серцева недостатність, проблеми з гепатобіліарною системою, печінкою, підшлунковою», — говорить «Док».
На каталці волонтери везуть чоловіка до приймального відділення. Пацієнта перекладають на інші ноші та одразу міряють показники.
«Ми забрали з сатурацією (рівнем кисню — ред.) 94, а привезли з 80. Могли отримати рефлекторну зупинку дихання на будь-якій ямі, тому треба було забирати саме спеціалізованою бригадою, яка може надати першу необхідну кваліфіковану допомогу», — каже «Док».
Евакуйований житель Куп’янська насилу озвучує лікарям скарги. І напівжартома зауважує: у білих стінах палати почувається некомфортно.
«Зараз обстріли Куп’янської громади збільшилися в рази, тому і побільшало евакуацій, — продовжує «Док». — Я вважаю, що евакуацію правильно було б оголосити ще місяця півтора тому. Зараз наражаються на небезпеку все більше волонтерів, які їздять по району та громаді, забирають маломобільних людей. Тепер це вже крайня необхідність».
6 березня волонтери вивозили людей з Куп’янська, Ківшарівки, Куп’янська-Вузлового та Колісниківки, розповідає координатор проєкту з евакуації громадської організації «Центр надання гуманітарної допомоги «Волонтер-68», чоловік Галини Сергій Харламов.
«У Колісниківці чутно вибухи. Куп’янськ розбитий, часто прилітає. Зранку, коли ми їхали, у Ківшарівці був приліт. Для нас це вже звичайна рутинна робота, вже не звертаємо уваги», — каже Сергій.
Члени екіпажів їздять у бронежилетах та пройшли курси з надання медичної допомоги.
«Хочете, покажу подарунок, який нам сьогодні передали?» — питає Сергій.
І дістає зі швидкої трофейну російську каску. Шолом радянського зразка виглядає як новий.
Батьки та діти
Ще один автомобіль волонтерів приїжджає до Харкова вже затемна. На пасажирському сидінні мікроавтобуса — двоє пенсіонерів. 77-річний Леонід Крамарєв, як і його попутниця, — самотні люди. Вирішили покинути Куп’янськ, коли обстріли почастішали.
«Стріляють, сильно стріляють. З-за колій б’ють… Вночі просинаєшся — бах-бах-бах. Знаєте, я навіть не виходив на вулицю, увесь час на четвертому поверсі. Не знаємо, що тут буде, головне, що не стріляють. Багато людей не виїжджають. У кого є куди перебратися, їдуть. Якщо немає, залишаються», — говорить Леонід.
У тих, хто категорично відмовляється виїжджати під час обов’язкової евакуації, волонтери беруть розписку, говорить Сергій Харламов. Волонтер наголошує, що у Харкові є умови — місця надають у гуртожитках та комунальних установах.
«У нас є домовленість з містом, ми телефонуємо, говоримо, яких людей веземо. Нам кажуть, куди можемо їх розмістити. Люди зможуть там перебувати весь час бойовий дій. Ті, хто відмовляється від евакуації, кажуть: мій дім — моя фортеця. Вони певним чином змирилися. Деякі бояться виїжджати, не хочуть залишати господарство», — пояснює він.
«Людям варто робити те, до чого закликає влада. Якщо кажуть, що треба евакуюватися, то треба. Закликають не повертатися до деокупованих територій — так і робити, бо там ще йде розмінування, фільтрація та дуже багато процесів, яким цивільні можуть заважати», — додає «Док».
Водночас медик рекомендує не засуджувати людей. Нагадує, що вони провели в окупації пів року і поставити себе на їхнє місце може бути складно.
У Куп’янській громаді нині думають, як вирішити іншу задачу — вивезти з небезпечної території дітей.
«На жаль, сім’ї з дітьми здебільшого відмовляються виїжджати. За чотири дні тільки одна родина з дітьми зголосилася виїхати, всі інші відмовляються», — розповідає голова Куп’янської міської військової адміністрації Андрій Беседін.
Якщо батьки не виконують обов’язків, відповідальність має взяти держава, упевнений Беседін. 7 березня уряд затвердив механізм примусової евакуації дітей з районів бойових дій. Чи можуть його застосувати у Куп’янську, говорити зарано.
«Я знаю, що під цей механізм підпадає Бахмут. Куп’янськ, на щастя, порівнювати з ним не можемо. Дворічну можемо порівняти. Але у Дворічній, за інформацією поліції, дітей немає. Зачекаємо, як ухвалені рішення почнуть працювати, будемо консультуватися», — говорить в. о. голови районної адміністрації Андрій Канашевич.
Читайте також: Заявки на евакуацію з Куп’янська опрацьовують щодня — Синєгубов
Для пасажирів волонтерського мікроавтобусу цього вечора вже підготували місця у геріатричному пансіонаті.
— Почуваєтеся безпечніше, як заїхали до Харкова?
— Так, інша справа. Тиша, — відповідає Леонід Крамарєв.
Вперше за останні місяці евакуйовані з Куп’янська ночуватимуть без артобстрілів. Загроза ракетних ударів у Харкові залишається.
Cлухайте також: Як евакуюють з Куп’янської громади — подкаст «Герої Харкова»
Фото Сашка Бринзи та Тетяни Федоркової