Як минули перші місяці Нової української школи

З часу впровадження «Нової української школи» минуло вісім місяців. Докладніше про реформу освіти «Галицький кореспондент» і «МедіаПорт» писали у вересні. На початку навчального року першокласники, батьки та вчителі раділи новим умовам. Тепер редакції вирішили перевірити, чи всі сподівання героїв публікації втілилися. 

Івано-Франківськ. Практика у грі та нові друзі

«Я задоволена «Новою українською школою»: навчальний процес загалом проходить в ігровій формі, ніхто нічого не нав’язує дітям. Такого не було, коли я була першокласницею, зараз все яскравіше і цікавіше, — оцінює початок навчання мати першокласниці Лідія Когут. — Навіть, коли Маргаритка приходить додому, то ми граємось, ніби у школі: вона складає всі іграшки на підлозі, записує щось на дошці».

Уроки Маргарити, як і раніше, починаються із «Ранкових зустрічей»: вітаючись з вчителькою, діти по черзі обирають з дошки картинки з емоціями. Щодня у «Календарі погоди» на стіні класу першокласники визначають погоду, день тижня і дату. А під час спілкування у групах навчаються командній роботі, діляться враженнями та успіхами. Після — переходять до предметів.

Першокласникам поки не дають завдання додому, але Маргарита вже чекає на них із нетерпінням. За цей час школярка знайшла нових друзів і визначила улюблений урок — письмо. Каже, у майбутньому мріє стати вчителькою.

«Впевнена, що це заслуга не тільки «Нової української школи», а й вчительки — Галини Петрівни. Вона водночас і вимоглива, і має лагідний характер. Ніколи не виникало конфліктів. Я щаслива, що Маргаритка задоволена процесом навчання», — розповідає Лідія Когут.

Висновки вчительки

Вчителька Маргарити Галина Глушко має понад 11 років педагогічного стажу. Концепцію «Нової української школи» вона вважає близькою, адже раніше працювала у дитячому садку. Галина Глушко не приховує — спочатку й сама вчилась та експериментувала: «Бачила, як школярі сприймають матеріал, що краще, що гірше. Робила висновки. Наступного ж разу виходило так, як треба».

«Дітям цікаво. Вони не пишуть цілий урок чи читають. Школярам, які нещодавно тільки прийшли із садочка, було легше влитися в атмосферу. Вони прийшли у рідні стіни: все різнобарвне та яскраве», — розповідає Галина Глушко.

Щотижня учні Івано-Франківської ЗОШ №1 вивчають нову тему.

«Скажімо, нещодавно вчили все про Великдень: на математиці рахували писанки, складали святковий кошик, на письмі — писали слова «писанка», «паска», робили листівки (діти самостійно складали привітання для своїх рідних і самі його записували). Довідались також вже і про спорт, про книгу, транспорт, тварини (учні брали із коробки тваринок, гралися з ними, фантазували, у них виникало багато асоціацій), рослини (самостійно висаджували рослини на грядці, поливали). Ходимо на екскурсії, чого раніше не було, переглядаємо мультфільми, вистави у ляльковому театрі, відповідно до теми», — розповідає вчителька.

Спостерігаючи за навчанням, батьки, бувало, питали у пані Галини: «А ви щось вчите?»

«Батьки звикли, що діти мають спокійно сидіти за партами, але у класі вони постійно рухаються. Ми вчимо через гру. Важко було їх (батьків — ред.) перевчити. Деякі батьки, проходять зранку і бачать, як ми вітаємось. У мене завжди двері для них відкриті», — каже вчителька.

Мати першокласниці Лідія Когут не згодна з тими, хто вважає, що тепер діти у школі граються, а не вчаться: «Я за те, щоб було більше практики».

Що було важко

Підручники для першокласників доставили із запізненням, тому спочатку доводилося все роздруковувати: «Практично із порожніми руками прийшли. Зараз є один принтер на 5 класів».

Із дидактичного матеріалу батьки учнів із власної ініціативи купили тільки зошити із друкованою основою.

Вчителька готує тематичні презентації, щоб показати їх на смарт-дошці. «Буває так, що дітям незручно на ній писати, бо інколи миготить, та й вони маленькі зростом, не дістають. Я допомагаю», — говорить Галина Глушко.

Вона запевняє, що їй вдається навчати дітей саме компетенціям «Нової української школи»: «Ми нічого не упускаємо, що вчили раніше, просто тепер поєднуємо з іграми, новими методами, прийомами, практиками».

Гроші на НУШ

У 2018 році за 40 млн грн з держбюджету, виділених на придбання меблів, дидактичних матеріалів та комп’ютерного обладнання, Івано-Франківська область придбала 562 комплекти шкільних меблів для учнів перших класів і 311 — мультимедійного обладнання, розповідає директор обласного Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Віктор Кімакович. Всі перші класи області, за його словами, отримали дидактичні матеріали. За рахунок окремої субвенції — 9,5 мільйонів гривень — купували комп’ютерне обладнання. Покрити 100% потреб за рахунок субвенції не вдалося: забезпеченість комп’ютерним обладнанням склала 78%, шкільними меблями — 98%.

Всі райони Івано-Франківської області були у рівних умовах, запевняють у департаменті освіти. Найбільше коштів направили у Надвірнянський, Косівський, Долинський, Богородчанський райони, де більше першокласників. Підручники школярі у Івано-Франківській області отримали у жовтні. Скарг від батьків в обласному департаменті не отримували.

У 2019 році сума на «НУШ» разом із співфінансуванням теж складає 40 мільйонів гривень. Пропорції щодо сум на певні напрямки змінилися: якщо минулого року на комп’ютерне обладнання виділили 8 мільйонів гривень, то зараз 15 млн грн, на дидактичні матеріали направлять 11 млн грн (було 16 млн грн).

Як і торік, для шкіл купуватимуть меблі (планують придбати 9,5 тисяч комплектів учнівських одномісних парт зі стільцями, а також близько 208 комплектів меблів: стіл вчителя, стілець, дошка, шафа для дидактичних матеріалів). Ці кошти передбачають обов’язкове співфінансування. На 15 мільйонів гривень планують придбати 207 комплектів (ноутбук, проектор, інтерактивна дошка).

Найбільше комп’ютерного обладнання закуплять у школи Рогатинського району, а меблів — у школи Івано-Франківська.

Харків. Отримали не всі меблі

У харківській школі №11 нові меблі для одного з трьох перших класів протягом року так і не отримали. Діти навчаються за старими партами.

«Торік ми подали заявку майже на 1 мільйон гривень — писали за рекомендаціями все, що вважали за потрібне. У підсумку без урахування меблів отримали десь на 100 тисяч гривень, — розповідає директорка школи Світлана Проценко. — Що ми подавали в заявці? Комплекти меблів на три класи. Отримали на два. Мріяли про сучасні смарт-комплекси, надивившись на них в пілотних школах. Їх не отримали. Отримали на клас певну техніку — принтер, ноутбук, ламінатор. Дидактичні матеріали отримали. В принципі, в достатній кількості, але не повністю».

Питання виникли і до якості меблів — шухляди, де дитина мала б облаштувати свій простір, виявилися незручними, а отвором на стільниці можна було поранитись. Попри звернення педагогів до постачальника, підлаштовувати парти під потреби школярів довелося батькам. Непорозуміння виникло й з дидактичними матеріалами — вони не відповідали віковим особливостям.

«Коли ми з колегами це помітили, що роздаткові матеріали з питаннями не для початкової школи, одразу звернулися до методичного центру, і нам моментально ці дидактичні матеріали замінили. Зреагували миттєво, — розповідає Світлана Проценко. — Я так зрозуміла, що на ці перші класи ми меблі і техніку вже навряд чи будемо отримувати. Але вже сказали готувати потреби на класи першачків, які щойно будуть формуватися».

З питаннями про кошти на меблі, техніку та матеріали для шкіл «МедіаПорт» звернувся до обласного департаменту освіти та поки чекає на коментар. 

9 квітня під час Координаційної ради з питань впровадження реформ у сфері освіти в Дніпрі міністерка освіти і науки Лілія Гриневич назвала Харківську область в числі тих регіонів, де розподіл коштів для закупівлі обладнання першокласників у 2019 році йде «більш-менш за планом». А от у п’яти областях, зокрема й Франківській, ситуацію назвала загрозливою.  

«Основна проблема в цих регіонах — з боку обласних рад, бо саме вони мають розподілити кошти. Дуже важливо, щоб суспільство знало: якщо у Волинській, Івано-Франківській, Київській, Тернопільській та Запорізькій областях парти та шкільне обладнання не встигнуть поставити до 1 вересня — це провина вашої облради, яка не змогла зібратися, щоб просто віддати далі гроші на місця для закупівель. Саме ці люди будуть винні в тому, що ваші діти не отримали парт, інших меблів та дидактичних матеріалів вчасно, — заявила Гриневич. — Ми маємо гіркий досвід минулого року, коли до 1 вересня місцевими органами самоврядування було освоєно лише 40% коштів на обладнання перших класів. Тож маємо зробити все від нас залежне, щоб не допустити такої ситуації цьогоріч».

«Минулого року закупівлі дещо гальмувалися через деякі об’єктивні причини. Проблеми із тендерами виникали і на місцях. Через велику кількість обладнання, яке треба було доставити, виробники не вкладалися у графіки. Цього року кошти із бюджету виділили вчасно, тому проблем із закупівлями не виникатиме», — прокоментував директор обласного департаменту освіти Івано-Франківської ОДА Віктор Кімакович. 

Навантаженість на вчителів

«Якщо охарактеризувати «НУШ» кількома словами, то можна сказати, що дітям — цікаво, для батьків відчутне полегшення, бо немає домашніх завдань, а вчителям — дуже важко, — говорить вчителька 1-Б класу школи №11 у Харкові Наталя Пазиніна. — Чому важко? Тому що у класах велика кількість дітей. На початку року я була завзята, з ентузіазмом йшла на роботу, а на даний момент втомлена через велике навантаження та відповідальність. Впровадити все те, що пропонує «НУШ», можна в тому випадку, коли дітей у класі буде не більше 15, а зараз їх у мене 36».

Провести ранкове коло непросто, зазначає вчителька. Повноцінної зони відпочинку або ігрової немає. Кожного разу дітлахів доводиться вишукувати у ланцюг між партами. Посеред уроку складно змінити локацію та, наприклад, влаштувати читання на килимку.

«Килимок ось лежить, але я його розібрати не маю де, — показує Наталя Пазиніна. — Все зонування кабінету — це суцільні стіни. Ось стенди. Це все зроблено моїми руками. Тобто формально у мене є всі ці зони, але повноцінно використати все те, що нам пропонують, я не можу, бо клас замалий, а дітей забагато».

До переваг «НУШ» педагоги відносять те, що вперше за багато років школам за державний кошт придбали дидактичні матеріали та ігри для дітей. Хоча й тут не обійшлося без питань.

«Та дидактика, яку нам надали, по-перше, надійшла невчасно, по-друге, не охоплює всього, що потрібно. Для того, щоб готуватися до уроків, я зробила собі електронний каталог, який постійно поповнюю, і за необхідності роздруковую завдання для дітей», — каже вчителька.

Цьогоріч за кошти з держсубвенції вчителі підвищуватимуть кваліфікацію — педагоги обиратимуть навчання з майже 30-ти спецкурсів.

Чекають на інтерактивні дошки і додаткові комп’ютери

Сашко Заманов навчається в 1-А. Улюблені уроки хлопця — англійська та фізкультура.

«Але письмо і математика теж мені подобаються, — додає Сашко. — Що нового я дізнався? Коли готувався до конкурсу «МАНюні» (у школі започаткували конкурс робіт для молодшої школи по аналогії з МАН — ред.), розповідав однокласникам про риб. А ще знаю тепер, що серед тварин бувають ссавці. Це панда, коала… Вони красиві та пухнасті».

Класний керівник 1-А Тетяна Гелла працює у школі майже 30 років. Сучасних першачків називає гіперактивними. 

«Не можуть спокійно сидіти 30 хвилин, їм не цікаво пізнавати світ за допомогою дошки та крейди. А якщо дитині нудно, вона починає шуміти, заважати іншим. Звичайно в таких умовах вчителю працювати дуже складно. Особливо коли в класах по 30-36 чоловік», — каже вчителька.

Цьогоріч, за спостереженнями педагога, багато дітей були не готові до школи ні фізично, ні емоційно, тому їм було доволі складно адаптуватися.

«Те, що відмінили співбесіди перед зарахуванням до школи, мені здається, це мінус. Головна мета таких співбесід була не дізнатися, чи вміє дитина читати і писати, а щоб з’ясувати саме готовність до школи. З дітьми у тому числі працював і психолог, який надавав батькам рекомендації: чи треба малюку йти до школи або краще ще рік почекати, — пояснює Тетяна Гелла. — До того ж, у таких школах, як наша, складно організувати роботу з першокласниками. Ми пов’язані з середньою та старшою школою дзвінками, тому не можемо зробити, щоб у нас урок був 35 хвилин. Більше пощастило тим, де молодша школа облаштована на базі дитячих садків. Там можна і погуляти на території, і скласти зручніший режим роботи».

Сучасні діти потребують сучасних методів навчання, зауважує вчителька. Сьогодні для розвитку та пізнання їм потрібні інтерактивні дошки та гаджети.

«Це необхідно, тому що час йде вперед. Ми замовляли інтерактивні дошки, але поки все чекаємо, чекаємо і чекаємо. Нам дуже потрібен додатковий комп’ютер для дітей — так звана «зона новин», де вони самі зможуть знаходити інформацію. Діти спокійно працюють з комп’ютерами або планшетами. Це допомагає в навчанні, — упевнена Тетяна Станіславівна. — Сьогодні також багато словників в електронному вигляді. Навіщо обмежувати себе тільки книгами? Гаджети дітям сьогодні дуже необхідні, але під контролем дорослих».

Свідоцтва досягнень

«Чому навчилася в 1-му класі? Знаю відповіді на різні питання. Вмію розв’язувати задачі. Є кілька улюблених уроків — фізкультура, малювання», — перераховує першокласниця Валерія Іванченко.

Головна відмінність сьогоднішніх першачків у тому, що вони бачать та чують вчителя, але при цьому залишаються такими ж безпосередніми, як і були, вважає директорка школи Світлана Проценко.

«Це великий плюс і головна відмінність від попереднього покоління, — говорить Проценко. — Вже за місяць ми побачимо свідоцтва досягнень наших першачків. Оцінок немає, але кожну дитину вчитель має охарактеризувати, позначити її вподобання та занести інформацію у свідоцтво. В принципі, коли вчитель його заповнює, він орієнтується на перелік очікуваних результатів, що передбачає «НУШ». Саме тут закладені ці складові компетентності, якими вже мають володіти дітки на першому році. Це дуже круто! Коли вчитель заповнює таке свідоцтво, відбувається докорінний аналіз кожної дитини, де можна побачити досягнення кожного першачка — до чого він виявляє інтерес, наскільки активно працює, чи доброзичливо ставиться до оточуючих».

У новому навчальному році в 11-й школі планують набрати три перших класи.

Автори: Надія ШОСТАК, Марія ГРИЦКІВ

Матеріал підготовлено в рамках спільного проекту «Від Сходу до Заходу…» редакцій «Галицький кореспондент» (Івано-Франківськ) і «МедіаПорт» (Харків), який здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.