Нова українська школа: добрі наміри та зірвані дедлайни

Чи відчутний ефект децентралізації? Що заважає створенню об’єднаних територіальних громад? Які зміни несе медреформа? Як живуть громади в умовах перетворень, внутрішньо- і зовнішньополітичних загроз? Харківський «МедіаПорт» і івано-франківський «Галицький кореспондент» розпочинають спільний проект, мета якого — дослідити, як реформи впроваджуються на регіональному рівні. Як громади знаходять вирішення проблем? Як ґуртуються навколо спільної справи або, навпаки, — ігнорують болючі питання.

Упродовж року ми розповідатимемо історії з двох віддалених одна від одної областей, вивчатимемо досвід і ділитимемося ним з читачами. 

Перша серія присвячена початку «Нової української школи».

Реформа під такою назвою передбачає новий зміст — отримання компетенцій замість «зубріння», партнерство між учнем, учителем і батьками, а також форму — навчання за одиночними партами, використання під час уроків інтерактивного мультимедійного обладнання.

Про засади реформи і її втілення у життя — у матеріалах з Івано-Франківська і Харкова.   

Діти ставлять «лайк»

Шестирічна Маргарита Когут цьогоріч пішла у перший клас. Дівчинка вчитиметься в Івано-Франківській ЗОШ №1 з поглибленим вивченням англійської мови.

«На уроках — цікаво, ми граємось і дізнаємось щось нове. Оцінок нам ще не ставлять, то тільки з третього класу, але я вже їх хочу. У мене є щоденник вражень, в нього ми після уроків записуємо, що було цікаво і що сподобалось», — розповідає Маргарита.

У школу першокласники приходять на 8.00. Починається «нульовий» урок.

Вчителька Галина Глушко зустрічає дітей, розмовляє з ними та розсаджує за парти. Вона питає учнів, чи були вони чемними та з яким настроєм прийшли до школи, чи стомилися за перший тиждень навчання.

Школярі виконують кілька розважально-пізнавальних вправ — на спеціальній дошці з картинками позначають дату, далі беруться за руки і стають у коло, в ігровій формі вивчають застосування простих фраз на кшталт «на все добре» чи «прошу вибачення». А після цього кидають палички у мішечки, щоб визначити, хто сьогодні прийшов у школу з сумним настроєм, а хто — з веселим. «Веселих» виявляється значно більше — і Маргарита також серед них.

Згодом вчителька просить дітей зібратися в центрі класу і помахати усім долонькою, після чого — загинати пальці.

«Загинаємо мізинчик ті, кого сьогодні вранці розбудила мама. Загинаємо другий пальчик ті, в кого сьогодні радісний настрій. Наступний пальчик загинають ті, хто залюбки прийшов до школи. І ще один – ті, хто сьогодні буде гарно вчитися. І що в нас вийшло?» — питає Галина Глушко.

Діти бачать, що незагнутим лишився лише великий палець. Наступної миті вони розуміють — це ж «лайк»! Першокласники радісно кричать.

«У мене були музика, фізкультура, письмо, англійська, математика та «Я досліджую світ». Я вже трошки знаю англійську — ходила на заняття. В школі мені сподобалися всі уроки. Але найбільше сподобався мій клас — перший «А», — пише Маргарита у своєму щоденнику вражень після дня в новій українській школі.

Інновації та компетенції

Суть реформи «Нова українська школа» — у зміні системи освіти із «зубріння» на освоєння навичок, корисних у житті. Цю систему назвали компетенціями, і їх у Міністерстві освіти і науки наразі виділяють десять: спілкування державною мовою (або рідною — у разі відмінності), математична грамотність, спілкування іноземними мовами, компетентності в природничих науках і технологіях, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя, соціальні і громадянські компетентності, загальнокультурна грамотність, підприємливість та екологічна грамотність.

Школярі повинні навчитися шукати інформацію, опрацьовувати її, думати, висловлювати свої думки в дискусіях, співпрацювати та домовлятися, нести відповідальність, адаптовуватись до обставин та організовувати роботу колективу. Звучить амбітно, але ж саме цим і доводиться займатися потім, у дорослому житті.

«Згідно з реформою, на першому місці — емоційний стан дитини, а не знання і все решта. І це мені дуже подобається. Як сучасна мама, я не прихильниця оцінок, домашніх завдань і всього такого, тож інновації підтримую. Як і свою дочку», — каже Лідія Когут, мама Маргарити.

Щоб педагоги змогли навчати дітей за новою системою, їм самим потрібно було пройти перепідготовку. Всі вчителі перших класів з Івано-Франківська її пройшли, стверджують у департаменті освіти. Це обов’язкова вимога, без відповідного сертифіката вчителя не допустять до навчання першокласників.

«Ще у березні ми реєструвалися і проходили перші онлайн-курси, — каже Галина Глушко. — Потім, протягом літа, всіх навчали тренери, які збирали нас у групи і пояснювали суть змін. Скажу чесно, вчимось ми і зараз, та й взагалі вчитель повинен вчитися протягом усього життя».

Вона певна, що зміни у системі освіти — потрібні і давно назріли. У рамках глобального курсу України на Захід саме освітня реформа є однією з базових.

«Реформа заснована на інтеграції, а ця практика для мене звична. Зараз у нас йде період адаптації: ми адаптуємось до першачків, вони — до нас. Часто виникають різні курйози і кумедні ситуації, і дітям це подобається. Вони не хочуть сидіти на місці — і ми виходимо на вулицю, граємося, стрибаємо, малюємо крейдою, і вже після того йдемо на уроки», — розповідає Галина Глушко.

Не партами єдиними

Мама першокласниці Лідія Когут загалом схвально оцінює освітню реформу. Каже, дитині подобається у школі, а це головне.

«Особисто мені сподобалось те, що парти поставлені своєрідними квадратами — так, що діти сидять групками по четверо, а не рядами. Втім, я знаю, що в рамках реформи мають завезти нові, одиночні парти. І нам казали, що протягом семестру вони будуть, бо ще не довезли. А ще наразі немає ні нових підручників, ні проекторів та мультимедійних дошок, ще на нас їх не вистачило. Їх також пообіцяли доставити протягом осені. У класі за літо зробили хороший ремонт, а нові підручники є в електронній формі — вчителька роздруковує щось звідти і так працює. Виходять з ситуації як можуть», — пояснює Лідія Когут.

Трагедії через відсутність парт і проекторів педагоги ЗОШ №1 не роблять. Підкреслюють, що суть реформи у новому підході. І запевняють, обладнання ось-ось надійде, протягом тижня-двох. А проектори і комп’ютери в школі і так є, тож ними на уроках і користуються.

«Наразі ми роздруковуємо дітям «Букварик», який є в електронному вигляді. Звісно, без технічної бази важко, але ми справляємось, це не найстрашніша проблема. Працюємо вечорами, готуємось до уроків та віримо в краще. І, звісно ж, чекаємо на перші поставки нової техніки, зокрема мультимедійних дошок. З ними буде простіше пояснювати деякі речі», — додає Галина Глушко.

«Навчання — тяжка праця»

Директорка ЗОШ №1 Любов Мурга зазначає, що принципи «Нової української школи» є добрими, але треба дотримуватись балансу між розвитком, іграми та засвоєнням знань.

«Звісно, у першому класі ще можна гратися з дітьми, щоб заохотити їх вчитися. Але школярі повинні вчитись працювати, бо навчання — це тяжка праця. Вони мають знати основні, глобальні речі зі всіх предметів. Ніхто не заперечує, що ця праця повинна проходити з любов’ю до дитини, в комфортно облаштованих класах і в ногу з часом, але вона повинна бути. Інакше потім бувають анекдотичні ситуації, коли приходить випускник у піцерію, його питають, розрізати піцу на 8 шматочків чи на 12, а він каже: на 8, бо 12 я не з’їм», — ділиться думками директорка.

Одна з обов’язкових умов «Нової української школи» — створення умов для дітей з інвалідністю.

«На вході в школу ми облаштували пандус, у багатьох класах є діти з особливими потребами. Цим ми також займалися вже давно — десять років тому ще ніхто навіть не знав слова «інклюзія», не виділяв на це ніяких коштів. Дітей з інвалідністю просто інтегрують в повноцінне освітнє середовище, їм приділяють увагу — і це приносить свої плоди. Зараз робимо спеціальний кабінет для відпочинку дітей, адже вдень їм треба обов’язково полежати, бо вони постійно сидять», — додає Любов Мурга.

Зірвані дедлайни реформи

Застати в кабінеті Ігоря Максимчука, директора департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради, у перші дні вересня практично неможливо. Посадовець каже, що має багато роботи у зв’язку з реформою. Визнає, що станом на 1 вересня встигли зробити не все.

«Цьогоріч в Івано-Франківську є 125 класів, в яких навчається 3410 першокласників, — інформує Ігор Максимчук. — Усі вчителі, які їх навчають, пройшли курси та тестування, отримавши відповідні сертифікати. А для створення навчальних та ігрових зон, передбачених реформою, потрібне відповідне обладнання. Високопосадовці з екранів говорили, що державою на це виділялися великі кошти, але по факту основні гроші на «Нову українську школу» дали з міського бюджету. Наразі це 25 мільйонів гривень. З державного бюджету при цьому дали лише два мільйони на дидактичне обладнання».

На придбання інтерактивних комплексів — комп’ютер, проектор та інтерактивна мультимедійна дошка — Івано-Франківськ виділив майже 22 млн грн. Станом на 10 вересня ще проводиться тендер із закупівлі обладнання, вже вдруге. Як пояснив Максимчук, у кінці серпня Антимонопольний комітет заблокував тендери на інтерактивне обладнання кільком областям. Внесли певні зміни — і тендер почався знову. Якщо більше не буде оскаржень, до кінця жовтня почнеться поставка обладнання.

Головний освітянин Івано-Франківська теж переконаний: суть реформи — не у партах. Втім якраз на парти тендер вже успішно відбувся, і перша поставка — комплекти на 74 класи — вже здійснена. Ще 51 комплект надійде у школи міста впродовж вересня.

«На дидактичні матеріали для вчителів було виділено 3,5 млн. гривень, і десь у кінці вересня або на початку жовтня ми почнемо отримувати ці книги. Також нам обіцяли, що до 1 вересня ми отримаємо паперові підручники, з якими зможуть працювати учні. Але наразі жодних підручників для перших класів немає. Їх також обіцяють поставити до кінця вересня. Наразі ми їх ще не бачили, лише електронні версії», — зазначає Ігор Максимчук.

У посадовців департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської облдержадміністрації — своя версія щодо фінансування реформи, але ті ж самі думки щодо причин зриву її строків.

«Згідно з новим законом «Про освіту», маємо дуже чітко розмежовані повноваження міністерства і органів місцевого самоврядування, — розповідає Віктор Кімакович, директор обласного департаменту освіти, науки та молодіжної політики. — І тепер саме на міських чи районних радах лежить повна відповідальність за забезпечення шкіл обладнанням, енергоносіями, зарплатою непедагогічних працівників і так далі. Зараз держава розуміє, що, змінивши стандарти, варто допомогти органам місцевого самоврядування з обладнанням, хоча це винятково їхні повноваження. І держава виділяє кошти, щоб пом’якшити цей перехід на нову систему освіти».

Серед причин зриву дедлайнів шкільної реформи Кімакович також згадує заблоковані тендери, але вказує і на іншу, не менш вагому — виробники меблів виявилися просто не готовими в такий короткий строк зробити стільки парт. 

Харків. Ті самі проблеми

Відсутність оснащення й підручників для «Нової української школи» нині відчувають у школах по всій країні, і Харківщина — не виключення.

На урядовому засіданні напередодні 1 вересня міністерка освіти і науки Лілія Гриневич повідомила, що загальноукраїнська державна субвенція на «Нову українську школу», що становить близько 1 мільярда гривень, освоєна лише на 44%. 

«Є різні області, різні органи самоврядування, які спрацювали зовсім по-різному», — заявила Гриневич.

40% з держсубвенції спрямовується на закупівлю дидактичних матеріалів, 40% — на закупівлю сучасних меблів, 20% — на купівлю комп’ютерного обладнання. 

Загальний обсяг державного фінансування освіти Харківської області у підготовці до «Нової української школи» (з урахуванням оснащення робочого місця вчителя) складає більше 100 млн грн, повідомив заступник голови Харківської облдержадміністрації Анатолій Бабічев. З них, за даними обласного департаменту освіти, близько 54 млн грн — кошти на забезпечення матеріально-технічної бази перших класів.

За словами Бабічева, кошти держбюджету на потреби «Нової української школи» в регіоні використали на 52%.

«Ми лише на початку червня змогли розподілити субвенцію по районах і містах Харківської області на придбання меблів, — пояснив Бабічев. — Звичайно, тих трьох місяців, які були, дуже важко встигнути виконати ці питання. Але є ще інші нюанси — є такі райони, які проводили тендер, але тендер не виявив переможця або виявив переможця, а переможець відмовився виконувати поставлені завдання. Вперше в історії української незалежності виявилося, що такий великий обсяг не в змозі виробники стовідсотково забезпечити».

Що в Харкові, що в Івано-Франківську відповіді чиновників щодо неготовності матеріальної бази до «НУШ» схожі: меблі — не головне, передусім — концепція.

За приклад у ХОДА ставлять низку районів і громад (зокрема, Богодухівський район, Нововодолазька ОТГ), де за кошти власних бюджетів вчасно оснастили класи за вимогами «Нової української школи».

Підручників для першокласників Харківська область теж ще не отримала. За програмою у перші місяці вони й не потрібні, підкреслює віце-губернатор. 

«Новий державний стандарт і нова програма не передбачають використання підручників протягом перших місяців навчального процесу. Це буде ігрова форма навчання, знайомство зі школою, з концепцією «Нової української школи» для того, щоб діти могли розслабитися, психологічно налаштуватися, і вже після цього почне викладатися навчальний матеріал», — каже заступник ХОДА.

Терміни постачання підручників, за даними Міносвіти, посуваються у середньому на місяць. Через порушення дедлайнів МОН зобов’язався змінити процедуру експертизи та закупівлі підручників, а також реорганізувати відповідальний за ці питання інститут.

Google, YouTube — у допомогу

У Харківській спеціалізованій школі №11 в районі Нових Будинків цьогоріч набрали три перших класи. Найбільше учнів у «1-Б» — 36. Перед початком навчання діти снідають, потім, як і їхні однолітки з Івано-Франківська, збираються в класі у ранкове коло.

«Ми з вами зустрічаємося як?» — питає класний керівник «1-Б» Наталя Пазиніна.

«У колі», — гуртом відповідають першачки.

«Такі ранкові зустрічі дають змогу дітям між собою познайомитися. Поки вони ще дуже маленькі, поступово додаю до того, що ми вже вивчили, щось нове, — пояснює вчителька. — Спершу стали в коло і проспівали пісню, на другий день навчилися один одному казати «привіт», на третій — запам’ятали, як кого звати».

За словами Наталі Пазиніної, нині у педагогів — «академічна свобода». Вчителі для підготовки до уроків можуть використовувати все, що вважають за потрібне. Google та YouTube — у допомогу.

«Ту ж фізкульт-хвилинку треба знайти в інтернеті, переглянути кілька варіантів, скачати на флешку. Вчителі вже у Facebook групи створили, де обмінюються інформацією. Я собі зробила у комп’ютері каталог, де збираю все по папках: гімнастика для очей, для ручок, дитячі пісні, скоромовки, малюнки», — ділиться Наталя Миколаївна.

Вчителька каже, що «НУШ» має два аспекти — сутність і атрибутику.

Сутність їй подобається — не позбавити дитину бажання навчатися. До 1-го класу діти приходять з очима, які горять, вони хочуть навчатися. А за півроку ситуація може змінитися. Наталя наводить приклад з власного досвіду. Її син-першокласник приходив додому і казав: «Нудно», «Не хочу до школи». Вчитель має робити все так, щоб дітям в школі було цікаво, вважає педагог.

Сучасні першокласники вже вміють користуватися гаджетами, більше знають про свої права, більш вільні, зазначає Наталя Пазиніна. Відтак, складніше привернути їхню увагу, завоювати авторитет і довіру. І це, визнає вчителька, найважче із завдань.

Запитання у педагога викликають моменти оцінювання і мотивації. На них вона поки що не може знайти відповіді у тренерів.

«Оцінювання у нас вербальне і формувальне, — зазначає педагог. — Вербальне — коли словами пояснюємо своє ставлення до виконаної роботи. Ми не можемо казати: «Молодець!», а маємо зазначати: «Гарна робота», «Ти можеш краще написати»… При всіх ми також не можемо оцінювати дитину, а тільки її роботу. Формувальне оцінювання — це коли я пояснюю, чому вважаю, що робота гарна чи над чим потрібно попрацювати. Але якщо дітей у класі 36 — це дуже складно зробити».

МОН розробило форму свідоцтва досягнень, що складається з двох блоків: особистих досягнень (заповнюється двічі протягом року) і предметних компетенцій (заповнюється в межах підсумкового оцінювання).

Конструктор для навчання

На уроці «Я досліджую світ» першачки працюють з конструктором. Збирають та розбирають з різнокольорових цеглинок фігури і одночасно обговорюють тему «Хто ти, який ти, представлення один одного».

«Дивіться, фігури начебто й однакові, але при цьому й різні. Так і ми, всі начебто й однакові і при цьому різні. Є речі, які нас єднають. Наприклад, у нашому класі п’ятеро дівчаток, у яких русяве волосся. Це те, що їх об’єднує, але ми ж не можемо сказати, що вони однакові?» — питає Наталя Миколаївна.

Гамір у класі не вщухає.

Щоб заспокоїти дітей та перемкнути їхню увагу, вчителька проводить коротеньку руханку: «Руки в сторони, до плечей, вгору, до плечей, вперед… Так, тепер, коли мене всі чують, сідаймо».

Наступний урок за розкладом — математика. На перерві, поки діти розкладають ігри у класі на підлозі та бавляться в коридорі, вчителька бере крейду та креслить на дошці за допомогою лінійки клітинки.

«У нас зараз дошка не те, що не інтерактивна, вона навіть не розлінована, а мені треба дітям на уроці показати, як орієнтуватися в зошиті», — пояснює Наталя Миколаївна.

Зони і оснащення

За вимогами «Нової української школи», у класній кімнаті потрібно організувати сім зон: зони Відкриттів, Новин, Матеріалів, Комунікативну і Тематичну, зону Вчителя і зону Тиші або Усамітнення.

«Килимки потрібні, дидактичні матеріали, тому що на пальцях увесь час пояснювати неможливо. Шафи та контейнери, де діти могли б залишити одяг та речі. Дуже хотіла б ігрову зону, але для неї у класі зовсім немає місця, — каже вчителька. — Підручники взагалі потрібні, бо вони зараз є тільки в електронному вигляді. Роздруковувати їх не бачу сенсу. Немає не тільки підручників, а й прописів. Ми завели звичайні робочі зошити. Усе це потрібно на вчора. Можемо зачекати ще місяць, поки відбувається адаптація дітей, але це вже, як кажуть, крайній термін».

За кошти державної субвенції для потреб першокласників 11-ї школи у вересні придбали тільки комплект мультимедійної техніки та частину меблів. В «1-А» та «1-В» класах замінили парти та стільці, а «1-Б» передали комплект мультимедійної техніки, розповідає директор школи №11 Світлана Проценко.

«Декларується, що і меблі, і дидактичні матеріали, і техніка мають бути безкоштовними, що це все має надійти за рахунок держави. В деяких школах закупівлі зробили за кошти батьків, але у нас принципова позиція — ми все замовили і чекаємо надходжень, — запевняє Світлана Проценко, оглядаючи меблі. — Усього обладнання замовили для трьох перших класів на 770 тис. гривень. Все отримаємо безперечно, інше питання — коли. До кінця вересня будемо подавати додаткові потреби. Відмовлятися від жодної позиції не будемо».

Нові меблі тільки формально відповідають потребам «НУШ», з розчаруванням говорить директорка. Гачки для ранців на партах тільки з одного боку, що створює незручність.

Парти не мають шухляд, де дитина б облаштувала свій простір. А там, де на стільниці — отвір, діти взагалі можуть поранитися, каже Світлана Проценко. Виробники вже пообіцяли виправити недоліки.

Проектування шкіл, на думку директорки, теж не пристосоване під потреби «НУШ». Приміщення — маленькі, дітей багато. До того ж, для повноцінного проведення уроків вчителям поки не вистачає приладдя. 

Ключова фігура — вчитель

«Місія школи — виховувати вміння гідно зустрічати життєві ситуації» — такий напис зустрічає відвідувачів на вході у школу №11.

«Навчити дитину реагувати на нестандартні ситуації і вміти фактично робити вибір — це і є сенс «Нової української школи». Сьогодні немає сенсу «напихати» дітей певними знаннями, тому що ці знання дуже швидко застарівають, — зазначає Світлана Проценко. — Ключова фігура реформи — це вчитель. Якщо вчителі не зміняться, на жаль, успіху не досягнемо».

Гнучкість

Маргарита та ще понад три тисячі франківських першокласників продовжують навчатися без всього необхідного обладнання, передбаченого реформою. Так само чекають на «начинку» «Нової української школи» і в харківських школах — у перший клас у Харкові пішли близько 13-ти тисяч дітей.

Але не схоже, щоб діти особливо переймалися питаннями оснащення. В одній з франківських шкіл, яка вже отримала одиночні парти, їх довелося зсунути, бо першачки просто не захотіли сидіти по одному.

Тож суть реформи «Нової української школи» полягає, зокрема, і у гнучкості освітнього процесу.

Автори: Тарас ВОЛОШИН, Надія ШОСТАК
Фото: Тарас ВОЛОШИН, Павло ПАХОМЕНКО

Проект здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.