«Ми чули, як катують, щоночі»: суд у Харкові розглядає справу про російську катівню в Куп’янську

«Я схудла там на 18 кілограмів і вийшла сивою», — говорить 63-річна Лариса Фесенко. Під час російської окупації 2022 року директорка й вчителька англійської мови ліцею на Куп’янщині майже 45 діб провела у застінках поліцейського відділку Куп’янська. Саме там діяла одна з найбільших, за даними поліції та прокуратури, російських катівень на Харківщині. Кого обвинувачують у воєнних злочинах і чому суд майже рік не може дійти до суті? MediaPort розповідає деталі безпрецедентної, як кажуть в обласній прокуратурі, справи для Харківщини за кількістю потерпілих та обвинувачених. 

«Нари і 12 жінок на підлозі» 

Лариса Фесенко — одна із 87 потерпілих у справі про куп’янську катівню. Російські окупанти затримали її 26 липня 2022 року. Жінку помістили у тісну камеру, де на бетонній підлозі, вкритій лінолеумом, тулилися по 10-20 людей. 

«У липні рашисти забрали мене просто з дому. Одягли мішок на голову, кайданки на руки і відвезли в катівню. 26 липня — пам’ятаю цей день. І до кінця життя не забуду», — розповідає Лариса. 

Під час обшуку в її домі окупанти знайшли українську символіку. Серед цих речей був державний прапор, який директорка Лісностінківського ліцею забрала з рідної школи. Поки вона намагалася зберегти майно і втримати колектив, частина її колег, за її словами, пішла на співпрацю з агресором. 

«І мені сказали, що мене не випустять ні за яких умов, тому що я потрапила туди із символікою. Я була серед політичних ув’язнених», — продовжує Фесенко. 

Педагогиня розповідає, що своїм переконанням не зрадила, дотримувалася проукраїнської позиції і під час затримання, і на допитах. Лариса вважає, що їй пощастило: на обох допитах до неї не застосовували силу чи струм, як до інших, лише погрожували — то «відправити в Білгород», то кинути «до дезертирів». У камері була задуха, у вікна не пробивалося світло, на свіже повітря не водили, ледь годували — локшиною двічі на день. 

«Пару ліжок і 12 жінок на підлозі. Моє місце було на підлозі між двома нарами. Туалет в цій же кімнаті. Двоє на нарах, всі інші на підлозі, хто під нарами, хто біля туалету. Вода технічна з крана текла — нею і вмивалися, і пили її», — описує умови Лариса Фесенко. 

Людей, які потрапляли до катівні, окупанти затримували безпідставно, стверджують у прокуратурі: змушували співати російський гімн, били руками, ногами, струмом. 

«Після електрики на руках зробили операцію… Але повного відчуття так і немає. Руки не відходять повністю досі», — цитує одного із потерпілих Харківська обласна прокуратура.

Лариса Фесенко розповідає, що щоночі чула крики.  

«Уночі — постійне шаркання коридором, вели людей. Сидиш, а людину катують. “Годівниці” відкриті, нам усе це чути було. Одного хлопця били до хрипоти, поки він зовсім не затих… Уявляєте, і так було щоночі», — розповідає вчителька.

У деяких випадках окупанти імітували розстріли або змушували людей рити могили собі та іншим. 

«Гусячим кроком ганяли по коридору в наручниках — просто щоб знущатися», — розповів слідчим 45-річний потерпілий підприємець. 

Після другого допиту вчителька Лариса Фесенко втрачала свідомість. Припускає, що саме тоді перенесла мікроінсульт. Незаконне утримання й досі позначається на житті Лариси Фесенко. Хронічні хвороби загострилися, а цього року у жінки підтвердили діабет.  

«Я вважаю, що саме в катівні заробила цукровий діабет… А інсульт у ті дні перенесла на ногах. Це був дуже великий стрес. Я схудла на 18 кілограмів і вийшла звідти абсолютно сивою», — говорить Лариса. 

Ніч звільнення, 8 вересня 2022 року, Лариса пам’ятає до дрібниць. У ті дні тривав український контрнаступ. Збройні сили України звільнили Балаклію, Ізюм, села і селища, далі був Куп’янськ. Коли російські окупанти тікали, люди з катівні у Куп’янську вийшли на волю. 

«Одному чоловіку вдалося вилізти з камери, він повідкривав усі камери, і ми о першій ночі вийшли. Коли я повернулася до села, мене просто вітром хитало на дорозі. Я себе не впізнавала. І була вся сива, до кінця сива. Жінки, які приходили мене провідати, плакали, побачивши мої руки», — згадує Лариса Фесенко. 

Безпекова ситуація у Лісній Стінці, селі поблизу лінії фронту, в останні роки погіршилася. Село перебуває під ударами російських дронів та іншого озброєння. Роботу Лісностінківського ліцею зупинили — дітей перевели до релокованого до Харкова Глушківського ліцею Курилівської громади. У серпні 2025 року авіабомба впала на подвір’я дому Лариси Фесенко. На той момент вона вже була у Харкові. 

«Я зараз ВПО [внутрішньо переміщена особа] у Харкові. Перебралась, тому що діти мого ліцею також були сюди евакуйовані. Винаймаю кімнату. Мій будинок у Лісній Стінці був поруч з ліцеєм. Тоді він був пошкоджений, як прилетіло у двір. Ліцей розбитий також, тритонник туди прилетів того ж дня. І не один. Там просто частинки будівлі ліцею залишилися. Що з моїм домом зараз, невідомо», — говорить Лариса Фесенко. 

Справа у суді 

Українська розвідка спільно з поліцією установила імена 18 російських військових та місцевих жителів, підозрюваних у колаборації, які, за даними слідства, організували злочинну групу і утримували катівню з березня по вересень 2022 року. 

Імена підозрюваних 28 грудня 2025 року оприлюднило Головне управління розвідки Міноборони України. Висунуті статті — порушення законів та звичаїв війни, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України), та колабораційна діяльність (ч. 7 ст. 111-1 КК України).

«Згідно із наявною інформацією, в ізоляторі-катівні воєнні злочинці утримували щонайменше 150 людей. Достеменно відомо про двох закатованих громадян. Ще 10 осіб вважаються зниклими безвісти», — зазначили в ГУР.  

Справи про загиблих, за даними прокуратури, виділені в окреме провадження, там триває розслідування.

Водночас у грудні виповниться рік, як справу про звільнених в’язнів куп’янської катівні передали до Основ’янського районного суду Харкова. Потерпілими, відповідно до обвинувального акту, визнані 87 людей: 77 чоловіків і 10 жінок.

Увесь цей час розгляд перебуває на початковій стадії, не вдається зібрати навіть повноцінного підготовчого засідання. Судовий розгляд щоразу переносять — або через відсутність потерпілих (а саме: заяв від них про проведення засідань без їхньої участі), або через неявку захисників. 

«Вказаний процес є безпрецедентним, оскільки справа налічує 18 обвинувачених, з них фактично є двоє [йдеться про двох українських експравоохоронців, які вже відбувають покарання за колабораціонізм — ред.], 16 — оголошені у розшук. Їх представляють 11 захисників і справа налічує 87 потерпілих. Закон передбачає, що підготовчі судові засідання проводяться за обов’язкової участі усіх учасників кримінального провадження, окрім випадків, визначених законом», — коментує прокурор у справі Микита Дальока.   

Іноді захисники не прибувають через участь в інших засіданнях. 

«Сторона обвинувачення і представник потерпілих вживають заходів щодо інформування сторін про судове засідання. Також суд направляє повістки, і ми орієнтуємо потерпілих: якщо вони не бажають брати участі в судовому засіданні, вони можуть написати заяви про проведення підготовчого судового засідання без їх участі», — каже прокурор.  

Проте не усі потерпілі заявили про проведення засідань без їхньої участі. З частиною з них немає зв’язку. 

На зв’язок із судом у режимі відеоконференції виходять обвинувачені 56-річний Сергій Вергелес та 31-річний Володимир Шабунін — колишні правоохоронці, які 2023 року вже отримали обвинувальні вироки за співпрацю з агресором: 13 років позбавлення волі (ч. 7 ст. 111-1 ККУ — Колабораційна діяльність) та 15 років позбавлення волі (ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України — Державна зрада) відповідно. 

«На даний час вони вже відбувають свої покарання і беруть участь у нашому судовому засіданні поки що в режимі відеоконференції. Один з них на момент окупації Куп’янська перебував на службі в органах поліції, інший був пенсіонером МВС. Коли окупанти почали створювати свої поліцейські органи, його знову запросили до роботи, на що він погодився і почав також співпрацювати з ними», — говорить прокурор. 

За даними прокурора, під час окупації Володимир Шабунін добровільно обійняв у незаконно утвореному правоохоронному органі посаду «начальника группы конвойной службы Управление внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области», а Сергій Вергелес став «стажером полицейского Управления внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области». 

«…діючи спільно та за попередньою змовою між собою, на виконання наказу невстановлених осіб з числа керівного складу збройних формувань, силових структур, органів окупаційної влади РФ, переслідуючи єдиний злочинний умисел та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, заздалегідь до моменту виконання, надавши згоду на вчинення злочинів, у невстановлений в ході досудового розслідування період, але не раніше 27.02.2022 та не пізніше 08.09.2022, незаконно затримували (нелегально ув’язнювали) цивільних осіб, яких поміщали до приміщень Куп’янського РВП, зокрема камер ІТТ за адресою: Харківська область, м. Куп’янськ, вул. Харківська, 14, де останні утримувались у виснажливих для людського організму та антисанітарних умовах, обмежувалось надання їжі та води, без надання медичної допомоги», — йдеться в обвинувальном акті в справі про катівню в Куп’янську.  

«Потерпілим спричинялись тілесні ушкодження шляхом побиття руками, ногами, палицями та іншими предметами, а також електричним струмом. Під час спричинення тілесних ушкоджень, ув’язнених примушували надавати неправдиві відомості про себе та членів сім’ї. Потерпілим систематично погрожували вбивством, затриманням близьких та рідних», — зазначає прокуратура. 

Двоє українських експравоохоронців, обвинувачених у справі про катівню, нині відбувають покарання у Казанківській виправній колонії №93 (Миколаївська область). 

Чи визнають вони провину, питання передчасне — його порушуватимуть на наступних стадіях процесу. Обвинувальний акт, повний текст якого містить 170 сторінок, ще не оголосили. Під час розгляду справ, за якими колишні правоохоронці вже засуджені, Вергелес не визнав провини, Шабунін — розкаявся. 

У справі про куп’янську катівню Шабунін повністю визнає провину, стверджує його захисник Анатолій Супрун. Захисниця Вергелеса Ірина Крутько каже, що без узгодження з клієнтом це питання поки не коментуватиме. Водночас вона упевнена: доцільно розглядати справу щодо обвинувачених, які вже відбувають покарання, окремо.

«Справа дуже об’ємна, багато обвинувачених. Навіть система електроного суду дуже важко сприймає таку кількість учасників, тому що це певне навантаження. Але я думаю, що суд вирішить це питання. Також, я хочу зазначити, що є двоє обвинувачених, які вже відбувають покарання. На мій погляд, не можна розглядати щодо них справу, яка розглядається заочно, in absentia. Якщо ми закриємо підготовче засідання і матимемо можливість заявляти будь-які клопотання, я клопотатиму щодо виділення матеріалів [щодо Вергелеса] в окреме провадження», — пояснила Ірина Крутько.  

2 листопада слухання у справі про куп’янську катівню вчергове відклали — не усі захисники були присутні, також не зв’язалися із частиною потерпілих. 

«Частину потерпілих вдалося знайти, інших шукаємо», — повідомив прокурор Микита Дальока. 

Представниця потерпілих Таміла Беспала вказує на важливість присутності усіх захисників обвинувачених.

«Дійсно, є частина потерпілих, від яких не надійшли заяви про розгляд без їхньої участі. Їх небагато, до десятка. Але також складно зібрати захисників обвинувачених. Мають бути усі», — наголошує Беспала. 

«Організована жорстокість»

Загалом на Харківщині 68 осіб отримали підозри за фактами жорстокого поводження та катувань в період окупації 2022 року. 

«Це військовослужбовці так званих самопроголошених “ЛНР” і “ДНР”, військовослужбовці зс рф, співробітники Росгвардії, Нацполіції та ФСБ, а також громадяни України, які співпрацювали з окупаційною владою», — розповів у вересні 2026 року Спартак Борисенко, начальник Управління протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту Харківської обласної прокуратури.

За його словами, постраждалих від таких дій станом на вересень 2026 року — понад півтори тисячі. Утім, ці дані не остаточні: хтось виїхав за кордон, хтось вважається зниклим безвісти. 

Наприкінці серпня 2026 року українська правозахисна громадська організація Truth Hounds у партнерстві з американською неурядовою організацією Project Expedite Justice презентували висновки спільного звіту «Організована жорстокість: Російська мережа незаконного тримання та катувань Харківській області». В основу звіту лягли свідчення 114 потерпілих від російських злочинів і свідків. 

Дослідники встановили 29 російських катівень на Харківщині з однаковою структурою, методами допитів і катувань, що, на їхнє переконання, доводить системний характер злочинів.

«Хоча катівні розташовувалися в різних частинах Харківської області, а відстань між деякими з них сягала 150 км, вони все ж мали спільні риси, що може свідчити про те, що були частиною організованої системи. Ми виокремили такі спільні риси: організаційні — відбір будівель, транспортування ув’язнених між катівнями; функціональні — розподіл функцій між основними та транзитними катівнями; кадрові — розподіл обов’язків між окупаційними силами; методи катування — побиття, ураження електричним струмом, сексуальне насильство», — сказала на презентації дослідження представниця PEJ Ашот Агаян. 

На думку авторів дослідження, Міжнародний кримінальний суд має надати пріоритет розслідуванню злочинів, пов’язаних із незаконним ув’язненням, таких як катування, незаконне позбавлення волі та сексуальне насильство, у рамках розслідувань злочинів проти людяності в Україні.

Місія — розповідати світу правду про злочини

Лариса Фесенко у 2023 році стала лауреаткою Global Teacher Prize Ukraine в номінації «Незламність».

Учителька шкодує, що роботу рідного ліцею зупинили, та попри знущання під час окупації, втрату дому, роботи, зраду колег, не залишила улюбленої справи — онлайн викладає англійську мову початківцям у школах Печенізької та Валківської громад. 

А ще — продовжує розповідати світу про російські злочини. У 2025 році Лариса Фесенко отримала нагороду Міністерства закордонних справ Швеції — премію імені Анни Лінд.

«Хто був причетний до звірств, співпраці з рашистами, я за те, щоб ці люди були покарані. А не просто так, знаєте, як з гуся вода», — коментує Лариса Фесенко.  

Коли у США вирішують пом’якшити санкції проти росії, свідчення реальних жертв російської агресії — вкрай важливі, впевнена вчителька. Вона охоче дає коментарі міжнародним медіа і готова повторити усе сказане в суді. Лариса також підтримує зв’язок з іншими колишніми полоненими куп’янської катівні. Серед них — Галина Турбаба, очільниця Дворічанської селищної військової адміністрації, яку окупанти у 2022 році затримували двічі, загалом на 90 діб.

Матеріали, зібрані після звільнення Куп’янська у 2022 році, — основа доказової бази у справі. Нині Куп’янськ недосяжний для проведення слідчих дій. Російські окупанти не полишають намірів захопити його вдруге.