Куп'янсько-Лиманський напрямок залишається одним з найзапекліших на фронті. За інформацією Східного угруповання військ станом на кінець серпня, росія зосередила на Куп'янському напрямку близько 45 тисяч окупантів, на Лиманському — близько 48 тисяч. Напередодні в Міноборони України повідомили, що на Куп'янському напрямку російська армія створює мінно-вибухові загородження вздовж кордону та постійно намагається прорвати оборону ЗСУ. Кульові та мінні поранення, контузії, кровотечі — те, з чим регулярно стикаються бойові медики у стабілізаційних пунктах поблизу лінії фронту. Як рятують життя українських захисників на Лиманському напрямку — у фоторепортажі Сашка Бринзи.
Одним зі стабпунктів на Лиманському напрямку керує Олег Токарчук — у мирному житті був заступником мера Коломиї. Коли почалося повномасштабне вторгнення, перші кілька днів працював з переселенцями, облаштовував бомбосховища, а потім — пішов до війська
Своє місце роботи військові медики називають «сакральним»
У стабпункті розповідають: якщо раніше до них привозили бійців здебільшого з мінно-вибуховими пораненнями, то зараз — з кульовими. Це свідчить про те, що бої стали ближніми
За потреби бійцю можуть перелити кров, провести інші маніпуляції, щоб врятувати життя.
До стабпункту часто потрапляють бійці з контузіями
Бували й дуже «тяжкі» пацієнти, без кінцівок — складно було навіть підключити апаратуру, щоб з’ясувати стан.
До протишокової палати лише на очах Олега Токарчука привозили з пів сотні бійців у стані клінічної смерті. Шістьох з них не вдалося врятувати
Кіт — «частина екіпажу»
Володимир з позивним «Війт» — водій і фельдшер, доброволець Першого добровольчого медичного шпиталю ім. Пирогова. У цивільному житті — голова однієї громад на Прикарпатті
Медики постійно працюють в небезпеці, під обстрілами. Володимир описує свою службу так: «Тут все чітко». Мовляв, бачиш ворога, бачиш побратимів, робиш свою справу. А вдома, каже, «люди забули, що таке війна»
Олена з позивним «Таро» — лікарка-інтерн, кардіологиня, також доброволиця ПДМШ ім. Пирогова. Розповідає: найтяжче — працювати з молоддю, 18-19 років. Їй самій — 24
