День Харкова: наслідок радянського міфу чи традиційний? Колонка
Перша чверть XXI століття вже позаду, невдовзі Україна відзначатиме 35-річчя Незалежності, але Харків уперто тримається за свято, яким завдячує сумнівній історичній даті, породженню радянської міфотворчості. Я маю на увазі 23 серпня, яке чомусь називають Днем визволення Харкова від нацистів і Днем міста.
У 1943 році бої за Харків тривали до кінця серпня. Як свідчать численні архівні джерела, лише 29 серпня 1943 року було звільнено цілий район міста — Новобаварський! Лише наступного дня, коли вже німецькі війська відійшли на південь, на оборонний рубіж по річці Мжа, у Харкові відбувся мітинг, присвячений визволенню від нацистів. Отже, 23 серпня жодним чином не можна вважати днем визволення міста від нацистів.
Сьогодні, коли під час оборонних операцій Збройні сили України утримують хоча б одну вулицю будь-якого міста, села чи селища, усі твердження про захоплення його ворогом відкидаються. Так само, коли ЗСУ звільняють українські території. Про деокупацію будь-якого населеного пункту кажуть лише тоді, коли він повністю під контролем українських військових. І це правильно. Чому це має бути інакше, коли йдеться про бої за Харків під час Другої світової війни, — незрозуміло.
У 2013 році мені довелось видати дві книги з документами про події серпня 1943 року («Харьков. Освобожденный навсегда» та «Коротыч — ключ к Харькову») і взяти участь у підготовці документального фільму «В августе 43-го». Потім були статті в засобах масової інформації, виступи на конференціях, нові документальні фільми, що розширювали уявлення про бої за Харків, які здебільшого йшли під Коротичем, Богодуховом і навіть Охтиркою. Відгуки на публікації та виступи свідчили, що прихильників скасування святкування 23 серпня через його псевдоісторичність стає дедалі більше. Однак міська влада в Харкові не звертала на них уваги.
На мій погляд, треба викреслити 23 серпня з календаря пам’ятних дат, пов’язаних із Другою світовою, як таке, що не відповідає історичним фактам. Це День українського прапору. І саме його Харків, як і решта країни, має відзначати 23 серпня. День вшанування пам’яті полеглих у боях за місто у роки Другої світової війни має бути перенесений на 29 або 30 серпня.
Тепер щодо Дня міста. Як на мене, не варто його прив’язувати до будь-якого визволення — від білих чи червоних, від нацистів чи комуністів. Але бездіяльність і небажання міської влади переосмислити події серпня 1943 року, її вперте чіпляння за підтримання міфу 23 серпня як Дня звільнення від нацистів і Дня міста не залишає шансів змінити ситуацію тільки публікаціями. Я вважаю, що потрібно влаштувати альтернативний День міста і продемонструвати можновладцям, як можна і треба відроджувати традиції й історичну пам’ять, базуючись на документах, а не на вигадках. Який вигляд повинно мати не казенне, а справжнє святкування, від серця, а не за вказівкою згори чи за зручною звичкою.
Тож коли Харкову святкувати День міста? Дата його заснування достеменно невідома. І навряд чи можна взагалі казати, що це відбулося в один день. Ймовірно, перші поселенці, прийшли під Харківське городище навесні, щоб мати час збудувати житло, щось виростити на городі чи в полі, заготовити дрова на зиму. Але я б не прив’язувався до весни. Бо в старі часи у Харкові, як і в інших слободах і селах, що мали храми, була традиція пов’язувати День міста із храмовим святом і проводити до того ще й ярмарки.
Для Харкова таким храмовим святом було Успіння Пресвятої Богородиці (сьогодні воно припадає в Україні на 15 серпня). Адже саме Успенський собор, який було побудовано в цитаделі фортеці у 1657 році, був головним храмом міста. Успіння Пресвятої Богородиці відзначав увесь Харків, що підтверджують публікації в газетах старих часів. Ця традиція святкування була закладена від самого початку існування міста.
Ще у XVII столітті харківці просили дозволу заснувати ярмарок саме на свято Успіння. Вперше Успенський ярмарок відбувся у 1659 році і до кінця XIX століття залишався одним із найважливіших в тодішній імперії. Він входив до десятки за кількістю привезених і проданих товарів. Тож у День міста на храмове свято до Харкова на Успенський ярмарок з’їжджалися з різних куточків Слобідської України та з-за кордону торговці й покупці, театральні трупи, лялькові комедіанти, циркові артисти. На площі встановлювалися різноманітні каруселі та гойдалки. Безліч найкращих товарів з усіх кінців світу, найсмачніші солодощі, величезний вибір виноградних вин, тютюну, кави, чаю, книжок, іграшок — все це було на радість тодішнім харківцям.
Навіть сьогодні є містяни, які пам’ятають, як їх діди й баби святкували храм на Успіння як День міста. Та й у багатьох селах на Слобідщині досі вважають найважливішим саме це храмове свято, на яке господарки готують найсмачніші страви і накривають найбагатший стіл.
На моє глибоке переконання, саме свято Успіння Пресвятої Богородиці є справжнім традиційним Днем Харкова. Для тих, хто вважає, що не можна святкувати в день смерті Божої Матері, одразу зауважу: це не похорон Богородиці, це свято перемоги над смертю, сповнене надії на вічне життя. До речі, а як у цьому сенсі щодо поєднання Дня міста із днем його визволення, за яке загинули тисячі і тисячі людей?
Звісно, Харків є багатонаціональним і багатоконфесійним. Але я і не пропоную святкувати у християнському храмі саме День міста. Я кажу лише про традиції старого Харкова, які можемо відродити в сучасному місті. А йти в цей день на службу до церкви чи ні — це особисте питання кожного, яке він вирішує залежно від своєї віри й переконань.
Ми з друзями-однодумцями спробуємо повернути традицію святкування Дня міста Харкова і провести його 15 серпня, на свято Успіння Пресвятої Богородиці — поки що як альтернативний. Отже, чекаємо вас о 13:00 15 серпня в садку Літмузею на Успенський ярмарок. Деталі в афіші! Приходьте на справжнє традиційне свято Дня міста!
Дослідник історії Слобідської України Андрій Парамонов — автор циклу матеріалів «Фортеця Харків». Читайте колонку Андрія Парамонова на MediaPort
