«Звикнемо, куди діватися?»: у Харкові після удару дрона відселили переселенців Відео

Евакуйовані двічі. Мешканці пошкодженого гуртожитку для переселенців у Харкові, біля якого під час масованої російської атаки 24 січня вибухнув дрон, обживаються на новому місці. Що розповіли люди про нічний удар та в яких умовах їх поселили — у репортажі «МедіаПорта».

У п’ятиповерховому гуртожитку в Індустріальному районі вибило десятки вікон. Вибухова хвиля від дрона, що розірвався поруч із будівлею вночі 24 січня, зруйнувала шибки й двері. При вході обвалився навіс, відпала плитка. Пошкодило стіни й у кімнатах.

«Як бахнуло — і вибуховою хвилею на мене ця штукатурка обвалилася», — показує Ольга Сьоміна, переселенка зі Стариці Вовчанської громади.

До Харкова вона переселилася півтора року тому, після того як російська армія пішла у повторний наступ.

«Останні два місяці — кожен день [вибухи]. І вранці, і ввечері, і вночі, і вдень. Молилися Богу — з Божою допомогою нас урятували. У нас там залишилося багато: і кінь був, і кози були… Тут усе: крупи, ковдра, гуманітарка, одяг, взуття, посуд. Це ж його якось треба запакувати», — Ольга думає, як усе перевезти.

Показує пакунок із горіхами: «Б’ю, на сковорідці обсмажую й їм. Це ж корисно для імунної системи. Через два місяці мені вже 65. Треба себе підтримувати, а то — на нервах, на таблетках».

x

Антоніна Коваленко народилася у Чорнухиному на Луганщині, у 1960-х роках її родина переїхала до Куп’янська.

«У мене батько був шахтар, відновлював Донбас. Як батька у шахті привалило, він дістав інвалідність і переїхав у Куп’янськ. Хату шкода — батьківську, — говорить Антоніна, яка залишалася у Куп’янську до самої осені 2025 року. — Опалення не було. Вересень, жовтень — ще чайок на багатті гріли, а потім уже [евакуювалася]…»

x

У Куп’янську Антоніна травмувала руку, її прооперували в Харкові. Жінка й досі відновлюється.

«Переїздимо. Дуже тяжко, звісно. Ну, якось буде», — розмірковує Антоніна.

Обживаються на новому місці

П’яту добу Тетяна Тарасова з чоловіком ночує у гуртожитку, який запропонували переселенцям після удару 24 січня. Восени вони виїхали з Осинового Куп’янського району — їхню хату розбило.

x

«Там було пекло. На вулицю виходимо — “шахеди”, прильоти, — згадує Тетяна. — Ми тільки поїхали — і через три дні біля нас, через хату, пряме влучання в будинок. Там сім’я жила, яким ще 50 років не було, троє дітей у них було. Слава Богу, вони вже були в Харкові. Нас діти вмовили. І в нас такі були хороші сусіди, які виїхали. Сказали нам: життя — головне, виїжджайте. Ми зібралися й поїхали. У гуртожитку [на ХТЗ] ми звикли, три місяці пробули — вже як удома».

Під час удару по гуртожитку люди дістали порізів.

«Я в цей час спала. Чую — тріщить. Я кричу — на мене падає скло. Я нічого не розумію, двері падають. Ми бігом вискакуємо. Я — у крові, чоловік — у крові. Сусіди теж у крові вибігають. Ми не розуміємо — куди й що? Чи буде знову приліт? Повертаємося, бігом сумки хапаємо, найголовніше — документи і гроші. У чоловіка телефон розбило. Повискакували на перший поверх. Через день нас переправили в інший гуртожиток», — згадує Тетяна.

Умовами подружжя задоволене: є пральна машина, душ, бойлер, холодильник.

«Хочеться туди, де ми були. Звикнемо, а куди діватись?» — каже Тетяна.

x

За інформацією Координаційного гуманітарного центру, після обстрілу 24 січня відселити довелося близько 40 переселенців — переважно з Куп’янського та Вовчанського напрямків.

Наслідки влучання могли бути гіршими, якби не дерева біля гуртожитку, каже керівниця відділу роботи з переселенцями Координаційного гуманітарного центру Ірина Саніна.

«Тут жило 48 переселенців. Усі вони були евакуйовані з 2022 року. Це люди з Вовчанська, Куп’янська, Ківшарівки. Треба було вирішувати, де вони будуть далі жити. Зараз у нас морози, дуже холодно, люди тут не можуть перебувати. Тому всіх разом поселили в один гуртожиток. Там вони вже облаштовуються. Також на перший час їм надають гаряче харчування. І в гуртожитку дуже тепло — це найголовніше», — розповідає Саніна.

На території гуртожитку продовжують прибирання. Щоб відновити його, шукатимуть фінансування. Скільки часу може забрати відновлення, у Координаційному гуманітарному центрі прогнозувати не беруться.