«Звикнемо, куди діватися?»: у Харкові після удару дрона відселили переселенців Відео
Евакуйовані двічі. Мешканці пошкодженого гуртожитку для переселенців у Харкові, біля якого під час масованої російської атаки 24 січня вибухнув дрон, обживаються на новому місці. Що розповіли люди про нічний удар та в яких умовах їх поселили — у репортажі «МедіаПорта».
У п’ятиповерховому гуртожитку в Індустріальному районі вибило десятки вікон. Вибухова хвиля від дрона, що розірвався поруч з будівлею вночі 24 січня, зруйнувала шибки і двері. При вході обвалився навіс, відпала плитка. Пошкодило стіни й у кімнатах.
«Як бахнуло — і вибуховою хвилею на мене ця штукатурка обвалилася», — показує Ольга Сьоміна, переселенка зі Стариці Вовчанської громади.
До Харкова вона переселилася півтора року тому, після того як російська армія пішла у повторний наступ.
«Останні два місяці — кожен день [вибухи]. І вранці, і ввечері, і вночі, і вдень. Молились Богу, з Божою допомогою нас врятували. У нас там залишилось багато. І кінь був, і кози були… Тут все: крупи, ковдра, гуманітарка. Одяг, взуття, посуд. Це ж його якось треба запакувати», — Ольга думає, як усе перевезти.
Показує пакунок з горіхами: «Б’ю, на сковорідці обжарю, і їм. Це ж корисно для імунної системи, через два місяці мені вже 65. Треба себе підтримувати, а то на нервах, на таблетках».
Антоніна Коваленко народилася у Чорнухиному на Луганщині, у 1960-х її родина переїхала до Куп’янська.
«У мене батько був шахтар, відновлював Донбас. Як батька у шахті привалило, він дістав інвалідності і переїхав у Куп’янськ. Хату шкода батьківську, — говорить Антоніна, яка залишалася у Куп’янську до самої осені 2025-го. — Опалення не було. Вересень, жовтень — ще чайок на багатті гріли, а потім уже [евакуювалася]…».
У Куп’янську Антоніна дістала травми, її прооперували в Харкові, жінка і досі відновлюється.
«Переїздимо. Дуже тяжко, звісно. Ну, якось буде», — розмірковує Антоніна.
Обживаються на новому місці
П’яту добу Тетяна Тарасова із чоловіком ночує у гуртожитку, який запропонували переселенцям після удару 24 січня. Восени вони виїхали з Осинового Куп’янського району, їхню хату розбило.
«Там було пекло. На вулицю виходимо — «шахеди», прильоти. — згадує Тетяна. — Ми тільки поїхали — і через три дні біля нас, через хату, пряме влучання в хату. Там сім’я жила, яким ще 50 років не було, троє дітей у них було. Слава Богу вони вже були в Харкові. Нас діти умовили. І у нас такі були хороші сусіди, які виїхали. Сказали нам: життя — головне, виїжджайте. Ми зібралися і поїхали. У гуртожитку [на ХТЗ] ми звикли, три місяці пробули, вже як удома».
Під час удару по гуртожитку люди дістали порізів.
«Я у цей час спала. Чую — тріщить. Я кричу, на мене падає скло. Я нічого не розумію, двері падають. Ми бігом вискакуємо. Я у крові, чоловік у крові. Сусіди теж у крові вибігають. Ми не розуміємо — куди й що? Чи буде знову приліт? Вертаємося, бігом сумки хапаємо, найголовніше — документи і гроші. У чоловіка телефон розбило. Повискакували на перший поверх. Через день нас переправили в інший гуртожиток», — згадує Тетяна.
Умовами подружжя задоволене: є пральна машина, душ, бойлер, холодильник.
«Хочеться туди, де ми були. Звикнемо, а куди діватись?» — каже Тетяна.
За інформацією Координаційного гуманітарного центру, відселити довелося близько 40 переселенців — переважно з Куп’янського та Вовчанського напрямків.
Наслідки влучання могли бути гіршими, якби не дерева біля гуртожитку, каже керівниця відділу роботи з переселенцями Координаційного гуманітарного центру Ірина Саніна.
«Тут жило 48 переселенців. Всі вони були евакуйовані з 2022-го року. Це люди з Вовчанська, Куп’янська, Ківшарівки. Треба було вирішувати, де вони будуть далі жити. Зараз у нас морози, дуже холодно, люди тут не можуть перебувати. Тому всі разом вони були поселені в один гуртожиток. І там вони вже облаштовуються. Також на перший час їм надається гаряче харчування. І в гуртожитку дуже тепло, це найголовніше», — розповідає Саніна.
На території гуртожитку продовжують прибирання. Щоб відновити його, шукатимуть фінансування. Скільки часу може забрати відновлення, у Координаційному гуманітарному центрі прогнозувати не беруться.