Жадан у війську, культура в укритті: Харків у фокусі іноземних медіа

У тижневому огляді іноземних медіа — три статті The New York Times.

«Український поет і рок-зірка воює поблизу фронту і виступає в тилу» — матеріал у рубриці «The Global Profile» розповідає про письменника і музиканта Сергія Жадана, який навесні 2024 року приєднався до бригади Нацгвардії «Хартія» й розпочав курс навчання на військовому полігоні. Влітку він продовжив службу в одному з інженерних підрозділів на другій лінії оборони. 

«Це відчуття, що хтось воює за тебе, замість тебе, коли ти також можеш приєднатися, було вирішальним», — пояснює він.

Присутність Жадана у лавах бригади НГУ підвищила моральний дух, кажуть командири «Хартії» і друзі письменника. Він давно підтримує і збирає кошти для бригади, навіть дав їй назву, коли добровольці з Харкова сформували підрозділ у 2022 році.

«Але його командири також усвідомлюють відповідальність за збереження життя такої значущої національної фігури. Російський військовий блогер оголосив винагороду у $5000 за його голову. Пан Жадан також сказав, що у бригаді особливого ставлення не отримує, але під час перерв у навчанні солдати та інструктори просять його зробити з ним селфі».

Сергій Жадан поділився відчуттями у перші дні вторгнення у лютому 2022 року, коли російські війська ледь не захопили Харків:

«Стрес був настільки величезним, що перехоплювало подих», — сказав він. Але за кілька місяців потреба писати повернулася. Він залишається продуктивним, зосереджуючись на темах болю, смерті, розлуки й важливості фіксації всього. <…> «На сході війна проходить крізь кожну сім’ю».

Жадан упевнений у перемозі України та передбачає великі потрясіння для росії: «Це буде тривалий процес, але в кінці ми повернемося до своїх кордонів… Ця війна розпочала дуже серйозне й незворотне внутрішнє руйнування [в рф — ред.]. Я думаю, ми є свідками, як цей колос руйнується».

Інша стаття NYT розповідає про культурні та розважальні події у Харкові під час війни: «Попри невпинні російські атаки, життя у Харкові триває під землею». 

Харків’яни адаптувалися до життя поблизу лінії фронту і продовжують жити, проявляючи культурну, психологічну і соціальну стійкість, йдеться у матеріалі:

«Ця стійкість проявляється у цікавому поєднанні життя над землею і під землею. На поверхні продовжуються танцювальні виступи на площах, скейтбордисти й далі ковзають по майданах, зухвало підтримуючи нормальність. Під землею, через російські атаки, сформувався новий спосіб життя: школи облаштовані на станціях метро, а рок-концерти проводяться у підвальних барах». 

x

Журналіст пройшовся кількома закладами. 28-річний відвідувач одного з них сказав: «Навіть якщо є можливість проводити заходи під землею, більшість людей все одно вважають за краще бути над землею».

«Це наша нова реальність», — на тлі повітряної тривоги каже Вероніка Коваль, солістка мецо-сопрано, яка грає у виставі «Весілля Фігаро» харківського Оперного театру. «Це війна, але ніхто не змусить нас припинити жити через це», — сказала вона.

Вистави у театрі тепер грають у підземному гаражі, куди колись вантажівки доставляли костюми та декорації.

Однак далеко не всі перенесли своє життя та діяльність під землю — наприклад, як одна з приватних шкіл Finaribbа. У червні, попри ризики, там організували випускний на відкритому повітрі. Інші школи також провели репетиції випускних заходів на вулиці. 

Статтю супроводжують світлини, на яких можна побачити суперечливе сьогодення воєнного Харкова: святково вбрані випускники танцюють на майдані Свободи; руїни внаслідок обстрілів; банер з портретом загиблого бійця «Бути воїном — жити вічно»; військовослужбовці, які дивляться футбольний матч Україна — Румунія; драйвовий рок-концерт у барі; святкова лінійка просто неба в одній зі шкіл.

Улітку, щоб підняти настрій школярам, міська влада запросила до Харкова українського співака та композитора Костянтина Бочарова, більш відомого як Melovin. Він сказав, що харків’яни потребують концертів і будь-яких заходів, які б допомогли їм «відчути хоча б частинку того життя, яке було до війни. Розумієте? Ми хочемо повернутися в ті моменти, коли все було добре».

Ще один матеріал The New York Times присвячений проблемам, з якими стикнулися сімейні пари, де чоловік або жінка мають російський паспорт.

«З моменту вторгнення російських військ в Україну у лютому 2022 року війна розірвала багато родин. Для українців, одружених з росіянами, це стало джерелом серйозних проблем, пов’язаних із правом на проживання, розлукою та соціальною стигматизацією», — йдеться у статті. 

Журналісти поспілкувалися з сімейною парою з Харківщини Поліною та Кирилом. Вони познайомилися на роботі у відділі продажів компанії медичного обладнання в Харкові, чекали на свої українські документи, коли почалося російське повномасштабне вторгнення, і дипломатичні зв’язки були розірвані. 

«Поліна, яка мешкає в Харкові, менш ніж за 20 миль від кордону, опинилася у невизначеному становищі. «Найбільшим страхом було те, що дозвіл на проживання Поліни закінчувався в липні, а в червні мене мобілізували», — розповів її чоловік. «Моя сестра була приголомшена: «Ти йдеш на війну; твою дружину можуть депортувати; що буде з дитиною?»

З медичних причин Кирило залишився у резерві. А цього місяця Поліна нарешті отримала український паспорт: «Були моменти, коли я хотіла здатися. Цей процес дуже виснажливий, але я дуже рада, що довела його до кінця. Тепер нарешті вся наша сім’я — громадяни України».