«Йому болів Харків»: побратими попрощалися із захисником України Максимом Кудріним
На 18 міському цвинтарі у Харкові 30 вересня поховали 46-річного Максима Кудріна. Командир роти 123 батальйону 113 ТрО, відомий за позивним «Рись», загинув 26 вересня у Куп’янському районі під час виконання бойового завдання.
Машину із загиблим побратимом військові супроводжували через місто кортежем авто із національними прапорами.
-
-
-
Максим любив Харків і став на його захист у перші дні повномасштабної війни. Він повернувся в Україну з ЄС, де працював далекобійником.
«Це хлопець, який мав усі підстави не повертатися в Україну, коли почалася війна, але він був харків’янином, йому болів Харків. Коли було необхідно, він взяв на себе командування роти. Пройшов весь шлях, майже всі точки, які є «гарячими». Він був майстерним сапером. Загинув, як воїн», — каже офіцер ЗСУ Олег Головков.
Максим Кудрін починав стрільцем, саперній справі навчився під час повномасштабної війни, розповідає офіцер Куп’янського окремого батальйону Максим Радченко. Згодом очолив саперно-інженерний взвод, став командиром роти.
«Брав безпосередню участь в обороні міста-героя Харків. Наприкінці березня 2022 року батальйон перемістився на оборону Чугуєва. Брав участь у Слобожанському контрнаступі з виходом на кордон з росією. Потужний бойовий шлях — оборона міста Бахмут, Часів Яр. Повернення у Харківську область, оборона Куп’янщини», — розповідає Максим Радченко.
«Він їздив на якийсь вишкіл в Європу під час повномасштабної війни, дуже сміявся, що західні офіцери НАТО більше у нас навчаються, як робити фортифікаційні споруди та тримати оборону, ніж вчать нас», — згадує Максим Радченко.
Відповідальний та інтелектуальний — таким Кудріна запам’ятав його побратим:
«Патріот. Дуже сміливий. Хто розуміє в армії, то саперно-інженерні війська — це дуже ризикований напрямок. Тому що постійно треба мінувати напрямки, розміновувати. І коли формується оборона рубежів, то якраз сапери виконують основне завдання. І роблять вони це 24 години на добу і вночі, і в яку завгодно погоду — у дощ, сльоту. І це під постійними обстрілами. Він пройшов цей шлях дуже гідно».
У Максима Кудріна залишилися мати, дружина та двоє дітей — донька та син.
