«Є сльози радості не тільки у батьків»: як працює відділення дитячої гематології у Харкові Фото
У холі гематологічного відділення дитячої лікарні №16 у Харкові висить дзвоник. Він не скликає на заняття й не сповіщає про обід. Він дзвонить лише тоді, коли ще одна дитина завершує найважчий етап лікування і виписується додому. Коли він звучить, плачуть не тільки батьки, а й медики. Він означає — життя перемогло.
Лікують не тільки дітей з Харкова
На дверях палат у гематологічному відділенні замість простих номерів — знайомі дітям герої мультфільмів. Так малечі, якій доводиться переносити і перебіг хвороби, і стрес, легше знайти кімнату.
Третій рік поспіль у Міжнародний день онкохвороної дитини 15 лютого до лікарні приходить Вікторія Підкопай із чоловіком. У квітні 2021 року, коли її доньці було шість із половиною років, дитині діагностували лейкемію. Лікування тривало до січня 2022 року.
«Прийшли здавати кров, тому що моїй дитині також допомагали донори, коли у цьому була потреба. І зараз ми також хочемо зробити внесок, щоб допомогти батькам справитись з такою ситуацією, коли бракує крові, бракує компонентів», — говорить Вікторія.
Під час повномасштабного вторгнення родина не виїжджала — вирішили залишатися поруч із лікарями, і далі перебувають на постійному зв’язку, щоби контролювати стан дитини.
Дитяча лікарня №16 — єдина в регіоні, де приймають дітей зі злоякісними захворюваннями крові та пухлинами. Торік допомогу тут отримали близько 800 пацієнтів, розповідає директор медзакладу Кирило Пархоменко:
«У лікарні не тільки діти з Харкова, а й області. А також з інших областей України. Раніше звертались з Донецької та Луганської областей. Проте й зараз звідти теж приїжджають на лікування».
Побачити чітку статистику складно — через повномасштабну війну багато родин виїхали.
Лікування пацієнтів фінансується з державного та місцевого бюджетів. З 2022 року відділення застосовує сучасні протоколи лікування та таргетну терапію.
«Госпіталізують до відділення дітей, які мають гематологічні захворювання — лейкемія, лімфоми, тобто рак лімфатичної системи. І з онкологічними проблемами — це можуть бути пухлини — рак яєчника, пухлини ЦНС (новоутворення центральної нервової системи), пухлини нирки. А також імунні анемії, це теж захворювання, що належать до важких захворювань крові і лікуються спеціальними апаратами», — розповідає завідувачка гематологічного відділення лікарні Олена Болдирева.
Успіх лікування на 50% залежить від того, як швидко дитина потрапить до фахівців.
«Ми постійно проводимо лекції для батьків, пояснюючи, на що звертати увагу. Ми називаємо це «червоними прапорцями». І батьки, знаючи про такі «червоні прапорці», звертаються до нас раніше. Чи то збільшені лімфовузли, чи то анемія, багато синців на шкірі або носові кровотечі», — каже Олена Болдирева.
За її словами, часто у важкому стані до лікарні приїжджають діти з області, де через війну можливості отримати медичну допомогу ускладнились.
Те, що «дає крила»
Олена Болдирева прийшла до лікарні 12 років тому інтерном і була вражена кількістю і важкістю хвороб пацієнтів. У відділенні вона знає кожного на ім’я. На її халаті — маленька брошка у вигляді краплі крові, подарунок на знак вдячності від матері одного з пацієнтів, якому допомогли.
«Був пацієнт з синдром Швахмана-Даймонда, з повною відсутністю імунної системи. І харківське відділення було першим, яке запросило спеціальний аналіз, який не робиться в Україні», — згадує лікарка.
Вигорання у професії неминуче, розмірковує Олена, та досягення дітей тримають.
«Коли є зворотний зв’язок — вони дають тобі крила. На жаль, не всі дітки можуть одужати. Лікар теж вигорає з кожним пацієнтом. Кожного пацієнта ми пропускаємо через душу, серце. І коли вони ростуть, виростають і досягають певних результатів, приходять потім і цим діляться — розумієш, навіщо ти тут і заради чого», — розповідає Олена Болдирева.
«Дівчинка, яку я лікувала, перший у практиці гострий лейкоз, їй вже зараз більше 14 років, вона стала балериною, виступає за кордоном. Дуже багато спортсменів, талановиті діти — піаністи, інженери», — розповідає Олена.
Троє колишніх пацієнток завідувачки гематологічного відділення нині мають по двоє дітей.
Крапля, яка робить океан довіри
У лікарні співпрацюють з благодійниками, громадськими організаціями та сприяють творчості дітей. Є «Школа супергероїв», де діти продовжують навчання, кімнати для психологічного розвантаження.
Виставки малюнків пацієнти створюють разом із клінічною психологинею Владиславою Андрущенко.
«Зараз вже є клінічні дослідження, які нам доводять, що це дійсно корисно, сприяє психоемоційному стану, стабілізації. Клінічна психологія має кілька напрямків — здебільшого у нас діагностика, консультування, корекція. Це не стільки арттерапія, скільки ресурсна творчість, потрібна дітям, дорослим, тому що у нас батьки теж брали участь», — пояснює вона.
Одна з серій робіт присвячена працівникам відділення — це портрети лікарів і медсестер. Символи — серце, хрест, краплю крові — пацієнти виконали у техніці вітражу.
«Крапля, яка робить океан довіри», — так називають її автори.
У роботах використовують навіть медичні інструменти — шприци, лотки, маркери. Це спосіб по-іншому осмислити простір лікарні, пояснює Владислава Андрущенко.
У День онкохворої дитини здати кров до гематологічного відділення прийшли близько пів сотні людей — медики, батьки, небайдужі. Стати донором у лікарні можна й в інші дні — щомісяця. Такий особистий внесок — один із маленьких кроків підтримки пацієнтів, але і він наближає мить, коли у холі пролунає дзвоник.
«Він може раз на місяць дзвонити, двічі на місяць. Коли чую його — це відгукується в душі. Є сльози радості не тільки у батьків, а й у персоналу. Це значить, що дитина пройшла найстрашніший етап лікування», — говорить Олена Болдирева.
Читайте також новини Харківщини на MediaPort: «На шляху зцілення»: клінічна психологиня Влада Андрущенко про дитячі виставки у лікарні та скетчинг