Як захист Зайцевої просив звільнити її від покарання і що просив Дронов у Зеленського

День розгляду апеляційних скарг обвинувачених у ДТП на Сумській співпав із відпустками суддів спершу визначеної колегії. Це, однак, не завадило розгляду — склад суду завчасно змінили. Для винесення довгоочікуваного — передусім для потерпілих — рішення, колегії вистачило одного засідання. Такій швидкості, в умовах частих переносів судових засідань та завантаженості судів, можна хіба що позаздрити.

І якщо позиція захисту Геннадія Дронова для учасників процесу і сторонніх спостерігачів до сьогоднішнього дня в цілому була зрозумілою, тактика захисту Олени Зайцевої тільки викликала питання. Тим більше, що в суді першої інстанції обвинувачена запевняла потерпілих: її каяття — щире, вона готова нести покарання, призначене судом.

Неочікуваною для присутніх на сьогоднішньому засіданні стала заява захисниці обвинуваченої Юлії Плетньової про зміну апеляційної скарги — вона забрала з неї вимогу про скасування вироку Київського райсуду і призначення нового розгляду. 

Чому захист так діяв? І чому вважає за можливе звільнити від відбування реального покарання обвинувачену у ДТП, що забрала шість життів і ще шістьох покалічила? І Плетньова, і її підзахисна послідовно уникали спілкування із пресою. Навіть коли вирок вже набрав сили — відбулися мовчанкою.

Обвинувачений Геннадій Дронов — навпаки, намагався привернути до себе увагу. Втім, в його словах нічого нового не було: юридично не винний, завинив ​по-людськи. «Обурює позиція тотального невизнання очевидних фактів», — відреагував на це представник частини потерпілих Дмитро Марцонь. 

Як захисниця Зайцевої мотивувала свою позицію перед судом, що на її слова сказали потерпілі і чого Дронов через ЗМІ просив у Зеленського? Фрагменти засідання Харківського апеляційного суду 14 серпня. Пряма мова. 

Юлія Плетньова, захисниця Олени Зайцевої

Хочу розпочати свою промову з того, що ця жахлива трагедія, це великий урок нашому суспільству, який надано такою великою ціною. Найціннішою, що є у людини, це її життя.

Мені здається, що ця трагедія, це урок для збереження тисяч життів наших громадян. Немає жодного пішохода, немає жодного автомобіліста, який ані разу не порушив правила дорожнього руху. Немає жодного автомобіліста, який би, так би мовити, не проскакував на миготливий сигнал світлофору. Та після цієї аварії, я впевнена, що кожен водій замислиться, а чи могло це відбутися зі мною. І відповідь буде очевидною: так, це могло відбутися з кожним із нас.

Та після цього не буде вже безпечним автомобіліст за кермом. Та не буде таким усвідомленим, як це трапилося зі мною. Я також переглянула стиль керування своїм автомобілем і кожен раз, коли я бачу миготливий сигнал світлофору на перехресті, я не намагаюся проскочити, а зупиняюсь…

…З вироком суду я та моя підзахисна Зайцева Олена не згодні. Вважаємо, що він не ґрунтується на законі…, виходячи з наступного. 

Згідно вимог пп. 1, 2 та 13 ч. 1 ст. 7 КК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність та забезпечення права на захист. 

Останнє, у тому числі, має бути забезпечено наданням можливості обвинуваченій особі знати, у чому саме вона обвинувачується, з тим, щоб мати можливість реалізувати своє право на захист […]. 

Суд, викладаючи обставини події, які судом начебто встановлені, увійшов в протиріччя з власними висновками, допустив неконкретику у викладенні обставин події. 

Так, з тексту вироку не випливає: 

— на яке саме, на жовте, на червоне світло світлофору виїхав на перехрестя Дронов;
— в чому саме полягали дії Дронова. 

Так, у вироку зазначено, що він, Дронов, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля і одразу зазначено наслідки — зіткнення автомобілів. А за обставинами справи, автомобіль Дронова в’їхав у заднє…, в середню частину автомобіля Зайцевої, так би мовити протаранив її автомобіль, після чого Зайцева втратила керування, оскільки почала діяти непереборна сила, і її автомобіль винесло на тротуар. 

Та жоден водій, з достатнім досвідом керування, не зміг би впоратись з цією ситуацією. Та настали б ті ж самі наслідки, які настали, оскільки діяв, я наполягаю, режим непереборної сили. І Зайцева не мала жодної можливості уникнення зіткнення. 

Зайцеву визнано винною в тому, що вона в’їхала на перехрестя при включенні для неї жовтого, а потім червоного світла світлофору. Тобто також є незрозумілим, на який саме сигнал світлофору виїхала Зайцева на перехрестя. 

Оскільки в вироку зазначено, Зайцева на ці сигнали в’їхала на перехрестя, де трапилося зіткнення автомобілів, залишилося нез’ясованим, які саме її винні дії утворили склад злочину, за який Зайцеву засуджено — чи то вона зіткнулася з автомобілем Дронова, чи то сам він вдарив автомобіля Зайцевої, чим перешкодив безпечному завершенню маневру проїзду перехрестя, що мало місце фактично. Я наполягаю, що автомобіль Volkswagen Touareg просто протаранив автомобіль Lexus RX 350 під керуванням Зайцевої. 

Фраза у вироку «Внаслідок зіткнення автомобіль Lexus RX 350 виїхав на тротуар, де стався наїзд на пішоходів» також є неконкретною і не відповідає встановленим обставинам події. Так, з цієї фрази незрозуміло, ким саме і яким чином стався наїзд, і ця фраза не розкриває фактичні обставини, а саме ті, що після того, як автомобіль Дронова вдарив автомобіль Зайцевої в ліве заднє… в середню частину, бокову частину автомобілю, на її автомобіль почала діяти непереборна сила, він перекинувся, почав різними частинами кузова контактувати з пішоходами. А Зайцева за тих обставин не мала жодної можливості зупинити поступовий рух вже некерованого автомобілю. 

Моя підзахисна Зайцева не знімає з себе вини за те, що сталося. І її вина полягає в перевищенні швидкості руху. Наявність причинно-наслідкового зв’язку між таким перевищенням та зіткненням автомобілів, а відповідно наявність в її діях складу злочину, викликає дуже великі сумніви. 

Завершуючи проїзд перехрестя, Зайцева діяла в суворій відповідності з вимогами п. 8.11 Правил дорожнього руху, на які суд послався також в вироку. 

Якби Дронов, поновлюючи рух після зупинки на червоне світло світлофору, пропустив її, вона б безпечно закінчила маневр проїзду перехресті й ніхто б не постраждав.

Від визначення конкретних обставин події залежить, як визначення наявності в діях Зайцевої складу злочину взагалі, так і міра покарання, яку вона має понести, якщо суд визнає її винною. 

Звертаю увагу апеляційного суду на те, що порушення з боку Зайцевої полягало тільки в перевищенні швидкості. […]

Суд першої інстанції не звернув на це жодної уваги і в даному випадку пішов найпростішим шляхом, засудивши обох підсудних до 10 років позбавлення волі, враховуючи лише суспільний резонанс цієї події. 

Що стосується призначеного покарання, хочу зазначити, що згідно вимог ч. 1 та 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу… Відповідно до положень загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 

Я також в своїй апеляційній скарзі послалася на пленум Верховного Суду, п. 1 Постанови №7 від 24.03.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»…  […]

Зазначені вимоги судом першої інстанції при призначенні покарання Зайцевій проігноровані взагалі. 

Так, суд не визначив ступінь вини Зайцевої порівняно з виною Дронова. Я вважаю, що якщо її вина і була, вона є значно меншою, ніж у Дронова, а тому таке визначення ступеню її впливає як на міру покарання, так і на порядок стягнення з Зайцевої відшкодування завданої потерпілим шкоди. 

Оскільки я вважаю, що вину Зайцевої, якщо причинно-наслідковий зв’язок між її порушенням та настанням події буде встановлений шановною колегією, порівняно з виною Дронова, можна визначити як 30% до 70% і у такому ж співвідношенні мало б призначатися покарання та здійснюватися стягнення відшкодування за цивільними позовами, яке мало б здійснюватися в дольовому порядку, а не в солідарному, як це зробив суд в своєму вироку. […]

Ця мала особа кожен рік проходить особливе лікування в особливих медичних закладах. А тому два роки поспіль ця особа не може розраховувати на жодне медичне лікування, оскільки в умовах СІЗО цього апріорі неможливо. Крім того, щоб дати якусь пігулку про зняття симптому і не більше. Після цього жахливого ДТП зазначеній особі не було надано медичну допомогу і по теперішній час їй також не надано медичної допомоги. А тому також її життя, а життя є найвищою соціальною цінністю в нашому суспільстві, залежить від прийнятого вами рішення, Ваша честь. 

[…]

Я не буду більше затримувати увагу шановної колегії, я хочу лише послатися на те, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 286 ККУ є необережним. На момент його вчинення Зайцева ледве досягла 20-річного віку, ніколи до кримінальної відповідальності не притягалася, щиро розкаялася в злочині, активно сприяла його розкриттю, розслідуванню, тривалий час перебуває у слідчому ізоляторі, має тісні соціальні зв’язку, визначене місце проживання, навчання, частково і добровільно відшкодовувала завдану шкоду… […]

(З виступу Плетньової в дебатах)

Єдине, що хочу додати, що мені стало зрозуміло тільки в цьому процесі про те, що на лаві підсудних два обвинувачених. Два підсудних. Як зазначали і прокурори, і потерпілі, і представники потерпілих, вина доведена у двох учасників цієї страшної дорожньо-транспортної пригоди. Адже потерпілі чомусь наполягають на тому, що винна тільки Зайцева. Мені це абсолютно не зрозуміло. Адже якщо вина встановлена у Дронова, він не визнає своєї провини взагалі, він просить закрити провадження по цій справі, і це зовсім не торкає потерпілих, про те, що дорослий, великий чоловік, винність його доведена в цьому процесі, і він не хоче нести відповідальності за цю трагедію. Адже молода дівчина з самого початку визнала свою провину. Молода дівчина сприяла цьому процесу. 

Вона ані лежала на лікарняному, ані ухилялася від проведення слідчих дій, вона сприяла розгляду цієї справи всебічно. Більш того, я все ж таки, Ваша честь, наполягаю на тому, що дійсно стан здоров’я моєї підзахисної дуже критичний та потребує постійного медичного догляду та лікування і це неможливо в умовах ізоляції її, як це проходить наразі. Ваша Честь, я прошу урахувати всі мої доводи, які були озвучені під час цього процесу, цього розгляду в апеляційній інстанції, та задовольнити моє клопотання у повному обсязі. 

Читай також: Захист просить для Зайцевої 5 років умовно

Людмила Фабріс, потерпіла
(мовою оригіналу)

Я категорически против апелляционных жалоб. Во-первых, Зайцева не раскаялась. Это однозначно. Я своими ушами слышала, как она говорила, что я никогда не сяду за руль машины. Теперь уже она требует два года вместо трёх лишения прав. Во-вторых, вот я здесь услышала от адвоката Зайцевой, что жизнь является самой высшей ценностью. Я так поняла, для Зайцевой, да?

А какой ценностью является жизнь моей внучки, такой же по возрасту, как Зайцева? Или моей дочери? Это что? Не важная ценность? Это что, мошки? Бабочки? Которые полетали вокруг лампочки и сгинули. Это так, получается? Значит, она хочет жить, хочет лечиться, а моя жизнь? Мне каково?

Никто не знает, что мою жизнь тоже почти уничтожили. И моё здоровье. Как я с этим живу? Это кто-то учитывает? Пустите и всё! Она не признаёт полностью вины! А как мне с этим жить? Я два года уже места себе не нахожу. Я просыпаюсь и ложусь спать с этим. Как вы можете требовать такого — отпустить её на свободу или условно пять лет ей дать и она невиновна? Вы мать? Подумайте обо мне. У меня двоих забрали…

Я прошу прощения за тон. 

 Геннадій Дронов, обвинувачений 
(мовою оригіналу)

Я хочу через вас обратиться к господину президенту. Это реально? Я очень сожалею о том, что произошло, и искренне соболезную потерпевшим и пострадавшим. Уважаемый господин президент, Владимир Александрович, я обращаюсь к вам и прошу вашей помощи. Я за вас голосовал. Я смотрел все ваши ролики, где вы говорили, что каждый из нас — президент, что каждый из нас — украинец, что каждый из нас имеет право на справедливость. Чтобы всё, что было, всё было по закону. 

Я не прошу к себе снисхождения. 

Я лишь прошу справедливости. За меня на сайте президента проголосовало больше 8 тысяч человек. Но вы оказались, наверное, к лучшему, популярнее, чем я, в тот момент. Это был момент выборов. И петиция не набрала больше 8300 голосов. Я ещё раз обращаюсь: я не прошу к себе снисхождения. Я прошу лишь справедливого решения суда. 

На сегодняшний день ни я, ни мои адвокаты этого справедливого решения суда не видели. И вы также были участниками с самого начала. И вы все видели, как всё происходило на самом деле. И все люди в Украине видели.

Я хочу поблагодарить всех, кто меня поддержал и поддерживает. 

Извините, пожалуйста, всё…

Ещё раз прошу президента, Александр Владимирович… Владимир Александрович, я прошу вашего внимания. Просто прошу вашего внимания.

Спасибо вам большое. Извините. 

Читайте також: Вирок Зайцевій і Дронову набув чинності: що вирішив апеляційний суд