«Я людина підневільна»: російський полонений визнав вину у справі про розстріл трьох бійців ЗСУ у Вовчанську Фото

Сторона обвинувачення запросила довічного позбавлення волі для 37-річного Сергія Тужилова, полоненого російського військового, якому інкримінують участь у розстрілі трьох українських полонених на території Вовчанського агрегатного заводу влітку 2024 року.

Таку позицію в судових дебатах у Холодногірському райсуді озвучив прокурор Микита Дальока, повідомляє кореспондент «МедіаПорта».

«Трьох українських військовослужбовців, живих, безбройних, повністю підконтрольних противнику, було позбавлено життя після того, як здалися в полон. Вони не загинули в бою, їх не вбила випадкова куля, вони були розстріляні після допитів, наказів, після усвідомлених рішень конкретних людей. Це не випадковість, це не перевищення, це система», — сказав Микита Дальока у дебатах.

Як установило слідство, Тужилов особисто розстріляв одного з українських полонених, інших двох супроводжував на розстріл у складі групи.

«Я знаю, якого покарання бажають втомлені війною та шоковані жорстокістю російських окупантів українці. Але такого покарання Кримінальний кодекс не містить. І саме цим ми відрізняємося від окупантів. Ми вірні європейським цінностям, серед яких основне місце займає право на життя. Проте суспільство не вибачить нам, якщо покарання буде менш тяжким, ніж передбачено максимальне покарання кримінальним законом. Тому, на думку сторони обвинувачення, єдиним можливим і справедливим покаранням за вчинені злочини для Тужилова буде лише довічне позбавлення волі. Хоча навіть таке покарання не зможе компенсувати той біль, який відчувають матері, дружини та діти українських військовослужбовців. Справедливим буде і задоволення цивільних позовів потерпілих», — сказав Микита Дальока.

Уперше в Харкові очно судять військовополоненого росіянина за обвинуваченням у розстрілі українських бійців. Тужилова обвинувачують у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисними вбивствами, вчиненими за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України в редакції до 24.10.2024).

«Ми бачимо представника системи»

Слідчі встановили імена українських військових, яких у полоні розстріляли російські окупанти — це 47-річний Василь Мулько, 33-річний Юрій Гирижук та 37-річний Максим Сідегов. Їхні тіла не знайдені та, ймовірно, залишилися на території Вовчанського агрегатного заводу.

У справі — шестеро потерпілих, це дружини, матері, діти загиблих трьох українських бійців. Вони заявили цивільні позови на загальну суму 51 млн грн та підтримали позицію обвинувачення щодо довічного вироку російському військовополоненому.

«Пан Тужилов в одному з засідань, коли ми обговорювали цивільні позови, запитав: з чого ви виходили, зазначаючи суми. В когось однакові, в когось різні. «І чому саме мені ви їх заявляєте?». Я погоджуюся з паном прокурором: хіба можливо оцінити взагалі людське життя?… Ніколи вони не побачать рідну близьку людину. Пан Тужилов зазначав, що він не володіє нормами міжнародного гуманітарного права, взагалі нормами міжнародного права, але я думаю, що людина, яка все своє життя віддала війні, спеціальній, професійній, військовій справі, в стані усвідомлювати, що вбивати полонених — це злочин», — сказала представниця потерпілих Таміла Беспала.

Українські військовополонені, яких убили російські окупанти у Вовчанську, захищали свою землю, наголосила Беспала.

«Ми бачимо тут пана Тужилова, але насправді ми бачимо представника системи, це ті люди, які щодня — хтось стріляє, хтось запускає дрони, хтось ракети. Ми живемо не в Ужгороді, ми живемо в Харкові, ми щодня з цим стикаємося. Вбиті […] були позбавлені життя, вони йшли захищати свої родини, свою землю, свою, і нас з вами, всіх присутніх тут», — додала Беспала.

Захисник Тужилова Роман Уманський просив суд врахувати не лише характер злочину, а й поведінку підзахисного.

«Тужилов повністю визнав свою вину, не намагався уникнути відповідальності, не перекладав її на інших. Із перших допитів надавав правдиві, детальні покази. Він сприяв як на розкриттю досудового слідства, так і в судовому розгляді», — сказав Уманський.

На його думку, достатнім покаранням для Тужилова буде 15 років ув’язнення.

«Як захиснику випадково мені випало це доручення — захищати цю людину. З перших часів війни я знаходився в місті Харкові, допомагаю нашим військовослужбовцям. Але ми повинні, суспільство європейське, ураховувати всі норми права для винесення таких тяжких, на мій погляд, дуже тяжких рішень, але ми це повинні робити», — сказав адвокат.

Що сказав обвинувачений

Обвинувачений Сергій Тужилов (позивний «Алтай») — уродженець міста Сердобськ Пензенської області, учасник вторгнення в Південну Осетію, Сирію, Крим — сказав суду, що визнає вину, та назвав себе людиною підневільною. Щодо російської агресії висловився у стилі російської пропаганди.

«Так, я знаю, що я скоїв, я в цьому каюся. Я не відмовився від цього, я допомагав слідству, казав, що, як, було. Тому що інших доказів тут просто немає. Це факт. Я прошу вибачення за чоловіка, якого я вбив. Але я людина підневільна, я виконав наказ. В іншій ситуації я б його не виконував. Почув захисника потерпілих. Якщо не помиляюся, вона говорила про те, що люди тут тільки захищають свою землю і більше нічого.

Я не хочу вдаватися в дискусії, але на територію росії також зайшли українські війська [Сили оборони України неодноразово вказували на превентивність операції на Курщині, мета якої була запобігти вторгнення росіян на Сумщину — ред.] і все те ж саме. Тому багатьом ми не відрізняємося. Ми зайшли першими, ви зайшли другим, також вбивають мирних жителів і з одого, і з іншого боку. Від того ніхто не виграє. Тому, я вважаю, що потрібен мир. Я прошу, ваша честь, не про максимальне покарання. У зв’язку з тим, що я сам зізнався, я каюся», — сказав Тужилов.

Під час повномасштабної війни Тужилов заходив на територію Україну двічі. У 2024 обіймав посаду командира гранатометного відділення мотострілецької роти 82-го мотострілецького полку 69-ї мотострілецької дивізії Збройних сил рф та брав участь у повторному вторгненні на територію Харківської області. Перебував на території Вовчанського агрегатного заводу, де у вересні 2024 року і був захоплений у полон під час зачистки спецпідрозділами української розвідки.

Присутні в режимі відеоконференції потерпілі виступати не стали.

Спілкуватися з журналістами перед засіданням Тужилов відмовився. Ба більше: сказав, що говоритиме, якщо представники преси дадуть йому цигарок. Обвинувачений відмовився говорити й після засідання — опустив голову та не реагував на питання.

У справі оголосили перерву до 13 січня. Після останнього слова обвинуваченого суд має винести вирок.

Доповнюється

Відео дивіться згодом на MediaPort в YouTube та в соцмережах