«Я людина підневільна»: що сказав перед вироком російський полонений у Харкові Фото
Зізнався у розстрілі на Вовчанському агрегатному заводі одного військовополоненого ЗСУ та брав участь у страті ще двох. А тепер — сам у полоні та чекає вироку. Готовий відповідати пресі — за цигарки, «інших варіантів немає». Що сказав у Холодногірському районному суді Харкова російський військовополонений Сергій Тужилов? На словах — поборник миру, в реальності — учасник численних російських вторгнень по всьому світу.
«Їх не вбила випадкова куля, вони були розстріляні»
37-річний Сергій Тужилов перебуває у полоні з кінця вересня 2024 року, з червня 2025 — під слідством. Українські захисники захопили його під час операції розвідки на Вовчанському агрегатному заводі. Саме там, де за кілька місяців до зачистки, як з’ясували слідчі, Тужилов та його пособники вбили трьох українських полонених — 47-річного Василя Мулька, 33-річного Юрія Гирижука та 37-річного Максима Сідегова.
Тіла захисників й досі не знайдені та, ймовірно, залишилися на території Вовчанського агрегатного заводу. Українським правоохоронцям відоме приблизне місце розстрілів, але дістатися туди неможливо, нині це знову окупована територія.
«Найважчим було встановити, хто ж потерпілий. Тому що ми знали про фактор розстрілу, але не знали, хто були потерпілі. У нас не було можливості дістатись до тіл. Тобто вся ця справа збиралась по кожному зниклому безвісти. Потім вже з’явилися більш суттєві докази, це радіоперехоплення, навіть запис з дронів, встановили конкретних захисників, які могли бути тими, хто саме був розстріляний. І отримавши фотокартки цих військовополонених, надавши їх росіянам, і коли кожен із росіян незалежно один від одного впізнав саме цих військовослужовців, ми зрозуміли, що ми дійшли до того», — коментує прокурор Микита Дальока.
Двох українських полонених Тужилов конвоював на розстріл, ще одного застрелив сам, установило розслідування й підтвердив сам російський окупант. Сторона обвинувачення просить для нього довічного позбавлення волі.
«Трьох українських військовослужбовців, живих, безбройних, повністю підконтрольних противнику, було позбавлено життя після того, як здалися в полон. Вони не загинули в бою, їх не вбила випадкова куля, вони були розстріляні після допитів, наказів, після усвідомлених рішень конкретних людей. Це не випадковість, це не перевищення, це система», — сказав Микита Дальока у дебатах 25 грудня.
Понад годину прокурор читав позицію обвинувачення, наводив та цитував докази — показання свідків, інших полонених, фрагменти радіоперехоплень тощо.
«Я знаю, якого покарання бажають втомлені війною та шоковані жорстокістю російських окупантів українці. Але такого покарання Кримінальний кодекс не містить. І саме цим ми відрізняємося від окупантів. Ми вірні європейським цінностям, серед яких основне місце займає право на життя. Проте суспільство не вибачить нам, якщо покарання буде менш тяжким, ніж передбачено максимальне покарання кримінальним законом. Тому, на думку сторони обвинувачення, єдиним можливим і справедливим покаранням за вчинені злочини для Тужилова буде лише довічне позбавлення волі. Хоча навіть таке покарання не зможе компенсувати той біль, який відчувають матері, дружини та діти українських військовослужбовців. Справедливим буде і задоволення цивільних позовів потерпілих», — сказав Микита Дальока.
Злочин кваліфікували як жорстоке поводження з військовополоненими, поєднаному з умисними вбивствами, вчиненими за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України в редакції до 24.10.2024).
«Ми бачимо представника системи»
У справі — шестеро потерпілих, це дружини, матері, діти загиблих трьох українських бійців. Вони заявили цивільні позови на загальну суму 51 млн грн та підтримали позицію обвинувачення щодо довічного вироку російському військовополоненому.
«Пан Тужилов в одному із засідань, коли ми обговорювали цивільні позови, запитав: з чого ви виходили, зазначаючи суми, — сказала у дебатах представниця потерпілих Таміла Беспала. — У когось однакові, у когось різні. «І чому саме мені ви їх заявляєте?». Я погоджуюся з паном прокурором: хіба можливо оцінити взагалі людське життя?… Ніколи вони не побачать рідну близьку людину. Пан Тужилов зазначав, що він не володіє нормами міжнародного гуманітарного права, взагалі нормами міжнародного права, але я думаю, що людина, яка все своє життя віддала війні, спеціальній, професійній, військовій справі, в стані усвідомлювати, що вбивати полонених — це злочин».
Українські військові, яких у полоні вбили російські окупанти у Вовчанську, захищали свою землю, наголосила Беспала.
«Ми бачимо тут пана Тужилова, але насправді ми бачимо представника системи, це ті люди, які щодня — хтось стріляє, хтось запускає дрони, хтось ракети. Ми живемо не в Ужгороді, ми живемо в Харкові, ми щодня з цим стикаємося. Вбиті […] були позбавлені життя, вони йшли захищати свої родини, свою землю, свою. І нас з вами, всіх присутніх тут», — додала Беспала.
Захисник Тужилова Роман Уманський просив суд урахувати не лише характер злочину, а й поведінку підзахисного під час досудового розслідування та в суді.
«Тужилов повністю визнав свою вину, не намагався уникнути відповідальності, не перекладав її на інших. Із перших допитів надавав правдиві, детальні покази. Він сприяв як на розкриттю досудового слідства, так і в судовому розгляді», — сказав Уманський.
На його думку, достатнім покаранням для Тужилова буде 15 років ув’язнення.
«Як захиснику випадково мені випало це доручення — захищати цю людину. З перших часів війни я знаходився в місті Харкові, допомагаю нашим військовослужбовцям. Але ми повинні, суспільство європейське, ураховувати всі норми права для винесення таких тяжких, на мій погляд, дуже тяжких рішень, але ми це повинні робити», — сказав адвокат.
Присутні в режимі відеоконференції потерпілі виступати не стали.
Що сказав обвинувачений
Обвинувачений Сергій Тужилов (позивний «Алтай») — уродженець міста Сердобськ Пензенської області — сказав суду, що визнає вину, та назвав себе людиною підневільною. Щодо російської агресії висловився у стилі російської пропаганди: стверджує, що виступає за мир, тоді як сам розповів слідчим — брав участь у вторгненні у Південну Осетію, Сирію, Крим.
«Так, я знаю, що я скоїв, я в цьому каюся. Я в цьому зізнався. Я не відмовився від цього, я допомагав слідству, казав, що, як, було. Тому що інших доказів тут просто немає. Це факт. Я прошу вибачення за чоловіка, якого я вбив. Але я людина підневільна, я виконав наказ, яким би він сумним не був. В іншій ситуації я б його не виконував. Почув захисника потерпілих. Якщо не помиляюся, вона говорила про те, що люди тут тільки захищають свою землю і більше нічого.
Я не хочу вдаватися в дискусії, але на територію росії також зайшли українські війська [Сили оборони України неодноразово вказували на превентивність операції на Курщині, мета якої була запобігти вторгненню росіян на Сумщину — ред.] і все те ж саме. Тому багатьом ми не відрізняємося. Ми зайшли першими, ви зайшли другими, також вбивають мирних жителів і з одного, і з іншого боку. Від того ніхто не виграє. Тому, я вважаю, що потрібен мир. Я прошу, ваша честь, не про максимальне покарання. У зв’язку з тим, що я сам зізнався, я каюся», — сказав Тужилов.
Під час повномасштабної війни Тужилов заходив на територію Україну двічі. У 2024 обіймав посаду командира гранатометного відділення мотострілецької роти 82-го мотострілецького полку 69-ї мотострілецької дивізії Збройних сил рф та брав участь у повторному вторгненні на територію Харківської області.
За інформацією прокуратури, частина полонених, які підтвердили злочин Тужилова та не брали участі у розстрілах, були обміняні на українських військовослужбовців, частина — вбита у боях. Командира, який віддавав наказ на страту, судитимуть заочно.
Спілкуватися з журналістами перед засіданням російський полонений відмовився та в обмін на інтерв’ю вимагав цигарок.
Обвинувачений відмовився говорити й після засідання — опустив голову та ігнорував питання.
У справі оголосили перерву до 13 січня. Після останнього слова обвинуваченого суд має винести йому вирок — перший незаочний у Харкові за таким обвинуваченням.
Відео дивіться згодом на MediaPort в YouTube та в соцмережах