Понад пів сотні людей, в тому числі 18 дітей зі Старосалтівської громади, де днями оголосили примусову евакуацію родин із дітьми, 2 лютого привезли у транзитний центр для переселенців у Харкові. У Харківській області триває евакуація населення з районів, де посилилися російські обстріли.

Загалом цього дня евакуювали 54 людини, повідомив «МедіаПорту» керівник транзитного центру Сергій Мусієнко.

За його словами, до центру прибувають люди із Золочівської, Кіндрашівської, Великобурлуцької та Старосалтівської громад. У семи селах останньої 30 січня Рада оборони Харківщини ухвалила рішення про примусову евакуацію дітей.

Спогади у валізі

Власний портрет і сімейні фотографії везе до Харкова 82-річна Лідія з Баранового Купʼянського району. Вона не говорить, ледь ходить та майже не чує. Одна з десятків евакуйованих людей з прифронтових сіл на Харківщині, вимушена залишити свій дім через російські удари та небезпеку наближення фронту.

Серед тих, хто днями дістався Харкова — Тамара Грицюк із села Сподобівка Шевченківської громади Куп’янського району. Тамара приїхала в рідне село у січні аби вмовити мати евакуюватись. Через загрозу дронів, замети, стан доріг виїхати вони не змогли.

«Дорога була страшна: і дрони, і сніг. Вивозили нас «Білі янголи» та волонтери «Троянди на руці». Дороги всі перебиті. Це не найстрашніше. А головне — що літають дрони, дронові атаки. Так вийшло, що я приїхала зібрати маму. А виїхати не вийшло», — розповідає Тамара.

Людям старшого віку важко довести необхідність евакуації, говорить Тамара. За її словами, небезпечніше у селі стало на початку січня. Потім зник зв’язок, світло, а сусіднє Березове розбили КАБами.

Зі Сподобівки Тамара вивезла речі у пам’ять про сина-офіцера. Він закінчив університет Повітряних сил імені Кожедуба і загинув під Сватовим у перший же день повномасштабного вторгнення. Йому було 23, згадує Тамара:

«Я вивезла всі синові речі. Це для мене найцінніше. А там, у селі, залишилася його могилка та пам’ятник. Усім кажу, хто мене з села побачить — виїжджайте. Всі без зв’язку. Рідня тут просто за ними колотиться і не знає, що робити. Я вчора оббігала всі хати, просила, звала. Кажу: «Виїжджайте!».

Транзитний центр працює як логістичний хаб: частину людей волонтери одразу розвозять по орендованих квартирах, іншим — шукають місця у гуртожитках. Попит на поселення у Харкові залишається високим, каже керівник центру Сергій Мусієнко.

«Більшість намагаються залишатися в Харкові, поблизу своїх домівок, хоча по Україні місць для розселення значно більше», — пояснює Мусієнко.

Попри те, що вільних місць у гуртожитках Харкова меншає, керівник центру запевняє, що розселять усіх:

«З місцями в гуртожитках не так просто, але вони ще є, особливо для родин із дітьми».

За перший місяць 2026 року в транзитному центрі зареєстрували 620 людей, з них 66 дітей та 74 маломобільних людей.

Читайте також новини Харківщини на MediaPort: Поліцейські та волонтери евакуювали сім родин з Ізюмщини