Выступление Евгения Кушнарева на съезде депутатов всех уровней
Председатель Харьковской облгосадминистрации Евгений Кушнарев на сегодняшнем съезде депутатов, который проходил в Харькове, говорил о способах выхода из политического кризиса и об аспектах региональной политики.
Выступление Евгения Кушнарева
«Перш за все, я хотів би привітати вас на нашій славній Слобожанської землі і подякувати за те, що в цей непростий і доволі напружений для всіх нас момент ви знайшли можливість взяти участь у роботі нашого з”їзду, аби спільно знайти компромісні шляхи розв”язання тих серйозних проблем, які постали перед українським суспільством.
Свідомий того, що хтось може сприймати цей з”їзд нелегітимним, хтось може сприймати його як форум – насправді це не має великого значення. Головне, що ми – люди різних поглядів, з різних куточків нашої держави, змогли зібратися разом заради майбутнього нашої країни. Ми абсолютно не підміняємо собою конституційних органів влади. Зрозуміло і не підлягає сумніву, що лише вони будуть визначати, яким шляхом рухатися Україні далі. Але ж ми хочемо, щоб наш голос також був почутий і допоміг цим органам знайти вихід із ситуації, що склалася. Тому я сподіваюся, що сьогодні ми будемо дивитися не у вчорашній день, а у завтрашній, не шукати крайніх, не звинувачувати один одного, а констатувати, що політична криза починає стрімко перетворюватися на соціально-економічну, яка вдарить по всіх, і боротися з нею також доведеться всім.
Питання вже не може стояти в площині, хто за Ющенка, а хто за Януковича. Прошу мене на цьому вибачити, але ситуація мене вимагає казати саме так. Питання треба ставити інакше: хто за Україну, єдину, неподільну, хто за те, щоб всі політичні зміни у ній відбувалися виключно законним, конституційним шляхом, а хто лише за реалізацію своїх владних амбіцій. Саме перспектива колапсу економіки, яка почала тільки-но одужувати і давати перші відчутні результати у соціальній сфері, й розлад якої буде лихом для кожного громадянина України, незалежно від того, де він мешкає і якою мовою спілкується, повинна примусити зупинитися і схаменутися всіх нас. Довести і собі, і світовому товариству, що ми здатні самі знайти вихід з цього становища, протиставити силі розум.
Ми вже побачили, як вогнище радикалізму, що спалахнуло в одній частині України, запалило зустрічні радикальні настрої в іншій частині, яка відчула для себе загрозу. Так, я твердо переконаний, що на той час така реакція в Сіверськодонецьку була абсолютно адекватною і єдиною вірною. Більше того, вона виступила тим стабілізатором, якщо хочете буфером, що, як це не парадоксально, дозволив зберегти засади конституційного ладу в країні, дозволив не допустити її розколу і повернути людям впевненість в тому, що їх є кому захищати, що їхню волю не буде проігноровано. Але сьогодні ми не маємо права дозволити, аби ці вогнища перетворилися на пожежу, що спалить наш спільний дім. Саме тому, сьогоднішній з”їзд проходить ані під помаранчевим, ані під синьо-білим знаменами. Він проходить під державним прапором України. Девіз з”їзду: “За Україну! За Конституційний порядок” – це та платформа, ті базові принципи, на яких ми повинні розпочати рух від краю прірви.
Ми всі декілька днів тому вітали підписання Меморандуму учасниками переговорів у Маріїнському палаці і з нетерпінням чекали вироку Верховного Суду України. Вчора Суд виніс своє рішення про проведення непередбаченого законом третього туру, яке здивувало багатьох, в тому числі і фахівців.
Хоча, принаймні для мене, тут все зрозуміло і щоб знайти мотиви цього рішення до оракулу ходити не треба. Треба просто згадати, в якій атмосфері тиску приймалася постанова суду, згадати сам процес розгляду скарги, який ми всі мали можливість бачити. Згадаймо також і те, як ще тиждень тому прибічники Віктора Ющенка заявляли, що не сприймуть будь-якого рішення суду, окрім того, що буде на їхню користь, оскільки інше рішення означатиме, що суд упереджений і заангажований. Сьогодні вони аплодують, але ж відповідні питання з”являються тепер вже у нас. Я не юрист, але й мого досвіду правової роботи вистачає для того, аби зрозуміти, що Верховний Суд вийшов за межі правового поля та втрутився у компетенцію Центральної виборчої комісії, Верховної Ради та Президента як гаранта Конституції.
Переконаний, ми також сьогодні маємо висловити свою позицію з цього приводу та дати свою оцінку, хоча, без сумніву, останнє слово буде за Верховною Радою і, скоріше за все, за Конституційним Судом.
Відстрочуючи для нашого суспільства необхідність вирішувати ті складні проблеми, з якими воно стикнулося вчора, стикається сьогодні і, напевно, стикнеться завтра, ми намагаємося боротися з наслідками, не усуваючи причин, які до них призвели.
Нікому не нав”язую своєї думки, але на моє переконання, історію неможливо відіграти назад. Можливо це сумно, можливо це важко сьогодні сприймати, але мені здається, виходячи саме з конкретики сьогодення, що обидва претендента на президентську булаву сьогодні не можуть претендувати на звання загальнонаціонального лідера, здатного консолідувати народ і принести мир людям. Сьогодні це вже потенційно конфліктні фіґури, які спираються на палку підтримку однієї половини українського суспільства і зустрічають таке ж палке несприйняття з боку іншої половини. Якби пристрасті вже не були розпалені, якби люди вже не вважали за можливе тиснути на владу, на закон через вулицю, то третій тур зняв би напругу. Але сьогодні таке рішення не позбавить суспільство страху і лише викличе новий виток кризи. Оскільки люди вже розпечені, оскільки радикалізм вже актуалізувався, переголосування може лише знов поставити нас на край прірви. Без системного вирішення проблеми вдосконалення організації влади ми неминуче прийдемо до деструкції всієї системи соціально-економічних відносин та нових політичних потрясінь і громадських заворушень.
Цього не можуть не розуміти кандидати на високу посаду, і хотів би звернутися до них з цієї трибуни.
Шановні Вікторе Андрійовичу та Вікторе Федоровичу! Саме від вашої особистої позиції, вміння і бажання бачити не себе в державі, а державу в собі, залежить сьогодні значною мірою успіх дійсно конструктивного процесу демократичного відновлення України. І не треба поодинці апелювати к вуличній аудиторії, розуміючи, що чує і сприймає кожного з вас лише частина суспільства. Навіть війна кінець кінцем завершується миром. Тож чи не краще з миру розпочинати і, домовившись про головне, вийти на майдан Незалежності разом і сповістити про це людей?! Погодьтеся на “нульовий варіант”. Залиштеся в великій політиці, але зараз уступіть шлях – не один одному, а українському народові.
Абсолютно зрозуміло, що на сьогоднішній день єдиним безконфліктним варіантом є проведення політичної реформи, хоча б у тому варіанті, що пройшов експертизу Конституційного Суду, і лише після цього – проведення нових виборів Президента вже під нові повноваження.
Президент не повинен перебирати на себе функції виконавчої влади, якою має бути Уряд, політично відповідальний перед Верховною Радою і разом з нею – перед народом. Саме ця теза була стрижнем практично всіх проектів Конституційної реформи, яка, нажаль, не відбулася до виборів і яку конче необхідно здійснити саме зараз. Обмеження повноважень Президента, а відтак і можливості фактично керувати суспільством з боку Адміністрації Президента та його оточення, суттєво б знизило особистісний інтерес до цієї посади, а відтак і гостроту протистояння потенційних конкурентів.
Разом з тим підкреслюю, що закон має створюватися або оновлюватися не під конкретного, бажаного для тієї чи іншої сторони, кандидата, а в інтересах суспільства в цілому, в тому числі й тієї його частини, яка не підтримує обох суперників другого туру цьогорічних президентських перегонів. Жодного з виборців не можна позбавляти права віддати свій голос за того чи іншого кандидата в нових конституційних умовах.
Нам всім потрібно охолонути, не гаючи разом з тим часу, аби запобігти подальшому спаду економіки. Тому, здійснивши якомога швидше першочергові принципові зміни у Конституції України щодо співвідношення повноважень Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів, треба не допустити колапсу виконавчої влади, яка зараз знаходиться у підвішеному стані. Президент повинен чітко визначити статус нинішнього Уряду: або він є чинним і продовжує працювати, і тоді Президент має його захистити, для чого він має всі важелі, або він все ж таки відправлений у відставку, і тоді треба призначити виконуючих обов”язки, можливо навіть, у тому ж складі Кабінету, що існує зараз на чолі з Прем”єр-міністром. Президент повинен взяти на себе відповідальність і дати суспільству відповідь на це гостре питання.
Формування ж коаліційного або, можливо, однопартійного Уряду, який вже дійсно стане “Урядом народної довіри” можливо лише після проведення президентських виборів і формування більшості у парламенті. Саме в цьому я вбачаю початок шляху подолання системної кризи влади в Україні, шляху до зближення нації, шляху до побудови справжньої, ефективної європейської демократії.
Ось, моя позиція щодо першого питання. І підводячи його підсумки я маю наголосити (і це міститься у “Заяві з”їзду”, яка є у вас на руках): щоб спільними зусиллями зупинити кризу, забезпечити реформування системи влади в Україні необхідне:
1. Безумовне дотримання всіма суб”єктами політичного процесу Конституції та чинного законодавства України, категоричне виключення ними можливості застосування сили.
2. Повне, без будь-якого виключення, виконання домовленостей, що були досягнуті 1 грудня за круглим столом за участю Президента України, голови Верховної Ради України, обох претендентів на посаду Президента України і авторитетних міжнародних посередників.
3. Визнати рішення Верховного Суду України про повторне переголосування таким, що є політично заангажованим та втручається у власну компетенцію Центральної виборчої комісії. Звернутися до Президента України з пропозицією перенести рішення цього питання в Конституційний Суд.
4. Верховній Раді України забезпечити невідкладне здійснення конституційної політичної реформи в Україні, яка в межах парламентсько-президентської форми правління забезпечить:
– надання більшості у Верховній Раді права формування Уряду;
– чітке визначення прав і повноважень парламентської опозиції;
– обмеження повноважень Президента щодо здійснення ним функцій виконавчої гілки влади;
– посилення спроможності Президента забезпечувати дотримання Конституції України на всій території держави.
5. Формування Уряду України провести на підставі Конституційної реформи за участю політичних сил, репрезентованих у Верховній Раді.
Ми переконані, що тільки оновлена система організації державної влади в Україні, побудована на чітко визначеній відповідальності всіх її гілок, у взаємодії з повноважним і ефективним місцевим самоврядуванням, може стати основою для здійснення національної ідеї єдиної соборної демократичної України.
Це цитата, і я її навів для того, щоб люди на вулиці це почули. Я сподіваюся, що цю заяву, яка містить конструктивні і дійсно компромісні шляхи виходу з кризи, з”їздом після обговорення буде ухвалено.
Що стосується другого питання, що винесено на порядок денний, тобто аспектів регіонального розвитку, нової регіональної політики, то моя думка така – реформа влади на місцях, без сумніву, має стати логічним і необхідним продовженням реформи центральної влади. Запровадження принципів ефективного реґіоналізму, нових засад взаємовідношень центру і реґіонів, зміцнення місцевого самоврядування – це єдина можлива відповідь на ті виклики, на які сьогодні нам довелося відповідати, навіть виходячи за межі правового поля.
Ми всі добре бачимо, що жорстка вертикаль влади, яка була благом для держави під час виходу з кризи і дозволила нам стабілізувати соціально-економічну ситуацію в реґіонах та надати потужного поштовху її піднесенню, сьогодні перетворилася на той чинник, що реально стримує подальший розвиток реґіонів – як економічний, соціальний так і, що не менш важливо, громадсько-політичний.
Ми можемо відверто говорити, що влада серйозно скомпрометувала себе в очах людей, і в народу сьогодні існує об”єктивна недовіра до тих місцевих керівників, що призначаються, а не обираються. Швидко подолати цю недовіру, а відтак, і налагодити ефективне управління, далеко не кожному по плечу. Тому ми повинні повернутися до тієї конструкції реґіональної влади, яка вже існувала у нас на початку 90-х років, і яка поширена в Європі, коли влада в області у повній відповідності до статті 5 Конституції належала народу і здійснювалася його представниками. За такої системи вищим законодавчим і розпорядчим органом в реґіоні є обласна рада, в районі – районна рада, а виконавчим – виконавчий комітет обласної ради. Очолює їх виборний керівник – губернатор, голова, війт – назва тут не є головним. Державі ж за такого підходу треба знайти форму залишити за собою лише контрольно-наглядові функції в реґіонах. Це може бути створення інституту представника Президента чи будь-яка інша форма. Головне – не форма, головне – це суть.
Абсолютно зрозуміло, що треба повертатися і до практики подвійного підпорядкування територіальних управлінь міністерств та відомств, передусім, податкової адміністрації, МВС та МНС. І преш за все, це повинно торкатися кадрової політики.
Нам треба суттєво зміцнювати місцеве самоврядування, чітко визначити його повноваження, розвести повноваження органів різних рівнів і гілок.
Обсяг делегованих повноважень має бути зведено до розумного мінімуму, а їхня передача має здійснюватися виключно на підставі угоди між центром і реґіонами з обов”язковою передачею відповідної бази фінансування.
У нас достатньо зрілі органи самоврядування і за наявності відповідної бази – фінансової, перш за все, – вони абсолютно здатні самостійно виконувати самий широкий спектр функцій місцевого управління територіями і галузями.
Ми повинні визнати, що ті відмінності, які об”єктивно існують між реґіонами нашої держави – мовні, культурні, ментальні, історично зумовлені відмінності, подолати нам не вдалося. Я не бачу в найближчий перспективі, щоб вдалося. Тому краще дати реґіонам самостійно вирішувати деякі важливі питання, не підриваючи державних підвалин. Якщо в Закарпатті поруч з державної мовою отримає офіційний статус угорська, в Донецькій області – російська, в Чернівецькій області – румунська, то державі від цього не має бути, образно кажучи, ані холодно, ані спекотно. Державна мова залишається єдина – українська.
Крім того, однією з причин, що призвели до сьогоднішньої ситуації, є недосконалість внутрішнього адміністративного поділу України. Це дуже делікатна тема, і я не хотів би зараз загострювати на ній увагу, хоча розумію, що сьогодні вона буде підніматися в цій залі. Але, тим не менш, абсолютно зрозуміло, що вирішувати цю проблему рано чи пізно нам доведеться. Принципи адміністративної реформи розроблені вже давно. Вони можуть бути збережені, напевно, можуть розглядатися і інші підходи. Але в основу, на мій погляд, має бути покладена саме соціально-економічна самодостатність укрупнених реґіонів.
Шановні депутати з”їзду!
Я зупинився на питаннях реґіоналізму, які сьогодні хвилюють багатьох наших людей, аби вони не думали, що ми цього не бачимо, що ми про це забудемо. В жодному разі. Все означені проблеми мають бути вирішені, і їхнє вирішення не можна відкладати у довгу шухляду, бо від цього залежить подальше піднесення України як єдиної, міцної, демократичної держави.
Але на мій погляд, всі ці масштабні зміни треба проводити на тверезу голову, охолонувши від пристрастей. Спочатку треба подолати сьогоднішню політичну кризу, запобігти кризі економічній та отримати легітимного Президента, якого б визнавала вся Україна та весь світ, а вже потім піднімати весь пласт проблем реґіонального розвитку. Це може і повинно стати пріоритетним питанням для нового Президента. Це, безумовно, повинно стати другим етапом конституційної реформи, це без сумніву ввійде до програм політичних партій на наступних парламентських і місцевих виборах.
Дорогі друзі!
Доля надіслала нам нелегкі випробування. І треба пройти їх так, щоб не було болісно соромно перед Богом і власним сумлінням.
А пацюки… Пацюки були завжди. Зараз вони біжать. Гадають, що на свято життя. Але пройде трохи часу, і вони почнуть вкриватися помаранчевими плямами. І почнуть жерти один одного. Доки самі себе не знищать.
І тоді, дорогі мої друзі, знов зійде Сонце. І осяється світлом біло-блакитне небо. І відродиться Україна! Бо великий шлях її освячений кобзаревими словами: “з нами сила, з нами правда і воля святая!”
По материалам официального сайта Харьковской областной государственной администрации.