Втрачають нори, стають здобиччю собак, старіють: як війна вплинула на бабаків Харківщини
Ситуація на Великобурлуцькому напрямку періодично загострюється: за офіційними даними, російські війська накопичують там сили для поновлення наступу. Торік через посилення обстрілів у прифронтових селах громади оголосили примусову евакуацію дітей. Саме у Великобурлуцькій громаді на біологічній станції Харківського національного університету імені Каразіна живуть бабаки. У 2022 році вони пережили окупацію, та попри війну, погодні умови, за традицією щороку 2 лютого «віщують» весну. Які загрози постали перед видом, що зникає, та як харківські науковці намагаються зберегти унікальну колекцію степових бабаків Слобожанщини?
Тимко III на пенсії: хто його замінив
Весна прийде орієнтовно за шість тижнів — такий онлайн-прогноз уперше зробив бабак Тимко IV, наступник Тимка III. З безпекових міркувань послання віщуна з біостанції у Нестерівці Великобурлуцької громади озвучили у стінах університету. У День бабака, 2 лютого, відео з Тимком журналістам продемонстрували з телеекрану.
«Це — брат [не рідний, а у розумінні сородич — ред.] Тимка ІІІ. Йому два роки. Уперше він робив такий прилюдний прогноз. Побачимо, наскільки він помилився, за шість тижнів. Бабаки вгодовані, виглядають дуже здорово. Спали добре, але коли ми зайшли, щоб подивитися, як вони себе почувають, вони майже всі не спали. Тобто можна побачити, що його [Тимка IV] ніхто за хвіст не тягав, він не спав, коли ми його взяли. Це нормальна ситуація перед морозами», — розповідає завідувач біологічної станції Харківського національного університету ім. Каразіна Володимир Грубник.
Попередник Тимко III перебуває «на пенсії», жартують науковці: пішов з посади «за віком».
Втрачають енергію через удари
Бабаки тісно пов’язані зі степом — і саме степи значно страждають унаслідок російської агресії. За словами доцентки кафедри зоології та екології тварин Харківського університету Каразіна Тетяни Атемасової, майже вся популяція бабаків в Україні опинилася у зоні бойових дій — на сході та північному сході країни. Вибухи та обстріли впливають на бабаків навіть у період сплячки.
«Ці звукові хвилі, які утворюються під час обстрілів, ґрунтом передаються на досить великі відстані. А бабаки у нас сплять взимку в глибині, в норах, і вони все це чують, на жаль. І через це вони сплять не міцно, не так, як вони мають спати. Вони прокидаються досить часто — це витрати енергії. Бабак на це не розрахований. Бабак розрахований на те, щоб накопичити жир, залягти у сплячку, і спокійно собі спати до весни, коли той жир йому знадобиться для періоду розмноження. А так вони витрачають енергію, і є така небезпека, що вони навіть можуть не вийти зі сплячки, тому що їм не вистачить енергії під весну», — зазначила науковиця.
Популяція старіє, але надія є
До повномасштабної війни степові бабаки вже були під загрозою — у 2021 році через зменшення їхньої кількості цей вид внесли до Червоної книги України як «зникаючий». Тоді, за даними науковців Харківського університету імені Каразіна, на Харківщині жили близько 18 тисяч бабаків — у Великобурлуцькому, Куп’янському та Дворічанському районах. Російське повномасштабне вторгнення лише посилило проблему. У місцях активних бойових дій знищуються бабачині осередки (наприклад, Дворічанський національний природний парк).
«Там, де безпосередньо йдуть бойові дії, там знищуються поселення бабаків. Це реальний екоцид. Ми так гадаємо, що з тих районів бабаки вже пішли, але ми не можемо сказати точно, бо ми не можемо туди дістатися», — каже Тетяна Атемасова.
Окрім прямого руйнування поселень, збільшується кількість покинутих собак, які у пошуках їжі нападають на гризунів.
«Люди їдуть, кидають собак, вони починають збиватися у зграї і шукати собі їжу. Це природно, але, на жаль, вони дуже винахідливі, вони не бояться людини на відміну від вовків. І вони можуть сильно впливати на природні популяції. Ситуація з вимиранням бабаків критична. Бабак не просто так був внесений до Червоної книги України, тобто вже проблема була, а зараз вона дуже сильно посилилася. Популяція старіє, три-чотири роки — і її може вже не бути», — говорить Тетяна Атемасова.
Скільки нині бабаків лишилося на Харківщині, порахувати неможливо, додає Володимир Грубник:
«Ми нічого зараз не можемо сказати. Чотири роки у нас немає можливості досліджувати їх в природних популяціях. Зараз це все на паузі».
Бабаків готові евакуювати
Нині на біостанції у Нестерівці (23 км від Великого Бурлука) проживають 19 бабаків. Якщо ситуація погіршиться, є план евакуації тварин, говорить Володимир Грубник:
«Колекція живе. У нас є план, за яким ми можемо і будемо евакуйовувати і людей, і тварин. Є місце, куди ми будемо це робити, але дуже сподіваюся, що цього не доведеться робити, бо бабак дуже специфічна тварина, дуже складно буде їх перевезти на інше місце існування».
З війною бабаки неохоче дають потомство, проте торік фахівці помітили бабачат у родинах, випущених у природу.
«Наші колеги, що працюють у степу, там, де це можливо, у досить екстремальних умовах, моніторять окремі родинні ділянки. І вони кажуть, що в минулому році, влітку, все-таки у деяких родинах були бабачата. Дві-трі родини були з молодими бабачатами. І це дуже нас тішить, тому що минулий і позаминулий, і ще перед тим роки були без приплоду. Може, так сталося, що якісь сильні молоді тварини розмножилися, принаймні, вони не дають популяції постаріти остаточно. Хоча є дуже сильна загроза», — розповіла Тетяна Атемасова.
Попри дефіцит кадрів та безпекові причини, науковці продовжують дослідження для збереження виду, що зникає.
«Бабаки живуть не тільки у Великобурлуцькому і Куп’янському районах. Вони є скрізь, де є більш-менш придатні для існування степи. Але ця колекція приурочена саме до Бурлуцько-Куп’янської популяції. У нас є деякий цикл наукових робіт, пов‘язаних самез популяційною екологією двох різних популяцій. Вона в цьому плані унікальна, бо дуже велика вірогідність того, що цих природних популяцій вже не буде в тому вигляді, в якому вони були. На тлі того, що відбувається з популяціями в природі, дуже важливо, що ми зберігаємо генетичний банк бабаків, нашого степового звіра, який у нас був фоновим і, сподіваюсь, буде в наших степах», — пояснює Володимир Грубник.
До Тимка IV вже підселили самицю. Науковці сподіваються на потомство, але жодних прогнозів не дають.
День бабака: від гулянь до «дистанційки»
Відзначати День бабака 2 лютого на біостанції університету Каразіна почали у 2004 році. Традицію започаткували харківські науковці на чолі з професором Віктором Токарським, який пішов із життя після тривалої хвороби у 2020 році.
За ці роки прогнози про настання весни робили три бабаки, усі тезки, тепер цю місію доручили четвертому. Науковці не стежать, чи прогнози збуваються, та лояльно ставляться до критики. Наголошують: шкоди тваринам не завдають, головне — привернути увагу до природи та викликів.
«Традиція була закладена понад 20 років тому професором Віктором Токарським, і ми раді, що вона продовжує існувати. Популяризація науки таким чином дозволяє нам говорити доступною мовою про дуже серйозні проблеми, про бабака, який є видом, що зникає, і над збереженням якого тривалий час працюють наші науковці», — говорить речниця університету ім. Каразіна Лілія Змій.
-
-
-
-
Після окупації Великобурлуччини у 2022 в університеті повідомляли, що здоров’я Тимка ІІІ похитнулося. Торік він уперше не віщував на камери, адже перебував у стані «між дрімотою та активністю», тож університет відмовився від традиційних святкувань. У 2024 році Тимкові, запропонували спрогнозувати, що допоможе Україні перемогти. Він обрав варіанти «Час» і «Терпіння».
Читайте також новини Харківщини на MediaPort: «Досить з нас нестабільної весни»