Інтенсивність боїв на Харківському напрямку на вечір 15 травня зросла, повідомив Генеральний штаб Збройних сил України. Українські захисники відбили 10 атак в районі Слобожанського, Вовчанська, Стариці та Липців. «Ситуацію вдалося частково стабілізувати, триває зачистка північно-західних околиць Вовчанська», — кажуть у Генштабі. Тим часом до Харкова продовжують везти евакуйованих жителів прикордонних громад. Як рятувалися люди з-під обстрілів і що розповідають про російський наступ — коментарі переселенців у матеріалі «МедіаПорта».
Вранці 15 травня в евакуаційному пункті у Харкові, куди привозять жителів прикордонних громад Харківщини, чутно плач. Більшість з евакуйованих — літні люди. Олену Бородавку вивезли з Лосівки, села неподалік Вовчанська. До Харкова вона приїхала без чоловіка.
«У мене там собака, два коти, кози, козенята. Воно тепер пропаде все... Воно живе, а вони б’ють і б’ють. Я у чому стояла, ходила до кіз, в тому й прийшла. Чоловік не захотів їхати, залишився там», — каже Олена і витирає сльози.
Пів села вже евакуювали, проте є й ті, хто сказав: «Хай уб’ють, нікуди не поїдемо».
Надія Синельник виїхала разом із сином. Жінка має онкологію, ледь ходить і недобачає.
«Покидати свої нажиті місця й їхати хтозна-куди… Страшно було. Але ж я дороги не бачу, як ми їхали. Боже, це нестерпно: обстріли щодня, прикордонна зона, ночами не спимо. Хата, город, сарай, все було, а тепер нічого», — говорить Надія.
У черзі за допомогою Тетяна Бородіна, яку вивезли з центру Вовчанська разом із сином. Родина забрала з дому кішку.
«Дуже важко було виїхати. Нас вивозили військові до безпечного місця. Потім ми йшли пішки до вказаного ними місця, набрали «102». Приїхали поліцейські, відвезли нас у лікарню, там ми переночували. А сьогодні вранці волонтери нас привезли сюди», — говорить Тетяна.
Поки що житимуть у знайомих: «Несправедливо, що зруйнували наше місто. Дуже тихе, спокійне. Жодних військових структур, тільки мирні жителі. І так зруйнувати будинки? Я не розумію».
Олександр Потикун виїхав до Харкова «з трьох причин»: усі вони мають по чотири лапи.
«Цьому [показує] було до останнього дня все одно, а потім підбігає й «каже»: «рятуй». Ця ляклива. А ця — то під диван, то під стіл, попід другий стіл, то вибігає з хати, серце колотиться у неї. Ну, а тепер все добре», — говорить чоловік.
Він йшов через Вовчанськ пішки, доки не дістався поліцейських.
Олександр розповідає, що Вовчанськ обстрілюють безперервно — з танків, літаків, гаубиць, гармат і мінометів.
«І вуличні бої: бігають, стріляють з різної зброї. І дрони літають кожні 5 хвилин, знімають і б’ють. Думав, дотерплю, а все важче і важче. Вся вулиця танками перепахана. І ще будинки прямо на очах б’ють».
Чоловік залишатиметься у Харкові: «Мене сюди кликали, переживали. А тут (Вовчанськ — ред.) дім, 500 сортів яблук у домі. Мабуть, вже немає… Горять доми».
Житло Ніни Галімової у Вовчанську розбили окупанти.
«Погріб взагалі знесло. Він у нас на вулиці, так зрізало його. Якби ми у підвалі сиділи — то й залишилися б там. Я через вікно вилізла й побігла до сусіда, щоб доньку допоміг витягти, бо її завалило», — каже Ніна.
Жінка намагалася виїхати різними способами: чекала волонтерів, телефонувала в поліцію.
«Тільки зібрались, а воно раз — пролетіла бомба, а тоді друга, третя, а то й п’ята. Воно як бахнуло, обвалилося і все. Була така обстановка, що машини не пускали взагалі у Бугаївці. Дрони літали, гранати чи бомби. І нас вивіз волонтер, якого я просила ще за два дні раніше. Ми зібрались біля його будинку. А вони (дрони — ред.) літають — страшне. Каже: бігом, ховайтеся, щоб не було скупчення», — згадує Ніна.
Виїжджати раніше не хотіли через господарство.
«Шкода, чого ж ми і не виїжджали. Кажу, буду саджати город, така розсада у цьому році! Воно ж пішло, відсунули їх (росіян — ред.) ніби до Лимана. Думаю, можна й залишитися — все закінчиться добре. А тоді після обіду, як почалося, це просто! Всюди все горить, всюди дим», — говорить Ніна.
Ніна вперше виїжджає з рідного міста: донька хворіє, евакуюватися було складно.
«Ми ледь виїхали. Федір, який нас вивіз, знає, як виїжджати, якими шляхами, щоб менше під обстріл потрапити. Все горіло, суцільний дим», — розповідає жінка.
Після евакуації до Харкова, переселенці знову чули вибухи. 15 травня вони лунали у місті кілька разів: «Ми тільки з того пекла вилізли і знову те саме».
Внаслідок удару ввечері 15 травня пошкоджена 5-поверхова будівля у Шевченківському районі, повідомили у Харківській ОВА. Двоє харків'ян, 20 та 40 років, дістали поранень.
Дивіться MediaPort у TikTok
Новини за темою
