«Вони сміялися з його жартів»: що розповів на допиті побитий працівником ТЦК у Харкові вчитель
У Салтівському райсуді Харкова 15 серпня завершили допит свідків та допитали потерпілого Юрія Федяя — вчителя харківського ліцею №23, якого навесні на Салтівці кілька разів вдарив працівник ТЦК під час перевірки військово-облікових документів.
На засіданні 15 серпня потерпілий розповів, що 11 травня їхав містом разом зі знайомим Олександром, з яким він учився в університеті. На вулиці Примерівській Олександр зупинив машину та «пішов у справах», Юрій Федяй направився до метро, за кілька кроків його зупинили працівники ТЦК.
«Я зробив кілька кроків, як почали паркуватися два буси. З бусів вибігли люди в балаклавах кількістю до 10 осіб. Спочатку бігли на мене, але вони біля мене не зупинилися, пішли далі, не знаю, куди саме, я за ними не слідкував. Я йшов далі своєю дорогою. Біля автомата «Роганська» мене зупинив військовий. Двоє було військових без масок. Один без маски й в кепці сказав: «Це ТЦК, покажіть документи». Він не сказав, з якого ТЦК, він не надав свої документи. Я одразу почав виконувати всі його вказівки. Я дістав оригінал відстрочки, тому що я працюю в школі, копію військово-облікового документу і витяг з «Резерву» був роздрукований.
Він взяв ці документи і почав перевіряти секунд 20-30. Потім, подивившись, зрозумів, що в мене є відстрочка (я повідомив, що працюю в школі), він тримав документи і чекав. Був я, він, можливо, ще одна-дві людини поруч. Потім з-за спини з’явився і переді мною став Сергій Павлович Воловик, як я потім з’ясував. І запитав у людини, яка була в кепці без маски (вони удвох були єдині без балаклави), «що в нього там по документах», чи подивились в «Оберіг» мої дані. Він сказав: «Так, в цього чоловіка є відстрочка». Вели себе доволі агресивно. Ніхто мені документи взагалі зі співробітників ТЦК не показував. Вони мене чомусь далі тримали, я не розумів, чому».
За словами Юрія Федяя, частина військових була в автобусі, на вулиці біля нього стояли до п’яти людей.
«Потім, коли Сергій Павлович Воловик дізнався, що я працюю в школі, почав жартувати, що «нам такі в окопи треба». І в цілому були жарти на мою адресу з цього приводу. Я взагалі нічого їм не казав. Я виконував їхні вказівки, надав документи, стояв мовчки, чекав, коли можу продовжити свій шлях. Далі він підійшов до мене з людиною, яка була в кепці без маски, і сказав: «Діставай телефон, телефонуй з тим, з ким ти йшов». Я був готовий виконувати цю вказівку, хоча не знав, чи входило це в інструкції їхні».
Телефон залишився у машині знайомого.
«Він [Воловик] мені сказав в грубій формі, з нецензурною лексикою, якщо я зараз не дістану телефон, то буде погано. «Погано» — це я перефразував лайливе слово. Я сказав, що в мене немає телефону, перевірив сам по кишенях. Показав все, витяг усе з кишень».
«Я нікого не ображав, стояв мовчки. Далі Сергій Павлович Воловик розгнівався, що я не надав телефон, оскільки його у мене не було з собою і, подивившись по сторонах, завдав різкий удар, який я не очікував. Десь у район живота. Потім завдав одразу другий удар. Я стояв мовчки, на відео це все видно, не чинив опір, не тікав, чекав, коли це все завершиться і можна далі продовжувати свій шлях. Далі Сергій Павлович Воловик забрав в особи, яка з самого початку тримала мій документ. Документи були в їхніх руках постійно. Він забрав ці документи і сказав: «Ходімо зі мною». І повів мене по Примерівській до автомобіля… Ще йшли дві-три особи в балаклавах. Я виконував їхню вказівку, ми підійшли до автомобіля, потім побачили, що на пасажирському сидінні, на передньому, лежить мій телефон. Він побачив це і завдав мені ще один удар по обличчю», — згадує Юрій Федяй.
За його словами, свідками ударів стали хлопець та дівчина, які зробили Воловику зауваження: «Навіщо ви б’єте?».
«Сергій Павлович сказав: «Ми можемо перевірити і у вас документи». Ті молодята пішли далі. Далі він мені дав документи, і вони [військові] пішли до бусів. Я пішов за ними в напрямку метро».
Суддя уточнила у потерпілого, що робили інші працівники ТЦК, коли поруч з ним стояв Воловик.
«Вони сміялися з його жартів, їх це захоплювало, мабуть. Вони не зупиняли свого колегу. Сергій Павлович Воловик, якщо дослівно, я це пам’ятаю, сказав мені (вони з’ясували, що я вчитель історії): «Історії будеш в окопі розказувати», — відповів Федяй.
Що просив захист
Захисник Сергія Воловика Сергій Курило питав у потерпілого, де саме вони зустрілися зі знайомим, яким був їхній шлях та чи бачив він військових до подій на Примерівській. Федяй сказав, що було кілька адрес, на Примерівській вони зі знайомим розійшлися, військових до того не бачив.
— В Олександра були справи, — сказав потерпілий.
— А ви саме чогось там вийшли? На Примерівській, — запитав Курило.
— Тому що в нього справи, він запропонував два варіанти: почекати або піти на метро, тому що може затриматись.
— І ви пішли на метро?
— Так.
Представниця потерпілого просила суд зняти питання про Олександра, оскільки вони не стосувалися суті розгляду — побиття. Суддя Наталя Новіченко погодилась, але дала можливість захиснику переформулювати питання.
Курило наполягав на допиті Олександра та звернувся з цим до судді — просив розшукати свідка.
— Я дуже прошу встановити особу та викликати його до суду для дачі показань, — сказав захисник.
— Яким чином, якою нормою Кримінального процесуального кодексу ви керуєтеся? — уточнила суддя.
— Зараз я не керуюся нормами, але взагалі у нас виходить, що декілька свідків дають покази, що був чоловік, який може нам доложити об’єктивну істину по цій справі.
— Яким чином суд може встановити особу, місцезнаходження цієї особи?
— Добре, Ваша честь, я тоді взагалі по КПК буду готувати клопотання до вас та до прокуратури.
Юрій Федяй каже, що з Олександром, з яким їздив того дня, спілкується нечасто і не знає його ставлення до виконання військового обов’язку. За годину-півтори після спілкування з працівниками ТЦК Олександр привіз йому телефон.
Подробиці дивіться згодом на MediaPort в YouTube.
Читайте також: «Наговорили на дві кримінальні справи»: свідки з ТЦК у справі про побиття вчителя в Харкові змінили покази