20/11/2023 — 19:48 | ТЕТЯНА ФЕДОРКОВА

Захист 38-річного харків'янина Дениса Панікарова, засудженого до довічного позбавлення волі у справі про державну зраду, заперечення російської збройної агресії та незаконне поводження зі зброєю, оскаржуватиме вирок, підтвердив «МедіаПорту» адвокат Панікарова Володимир Канделакі. Найближчим часом він планує зустріч з підзахисним, щоб уточнити деталі. 13 листопада, вперше від початку повномасштабної війни, суд у Харкові виніс довічний вирок у справі за злочином проти основ національної безпеки. Охоронець гаражного кооперативу Панікаров, який в соцмережах ховався під ніком «Денис Гора», за даними слідства, передавав росіянам місця розміщення Збройних сил України. Серед них була і Харківська обласна адміністрація, де після ракетного удару 1 березня 2022 року, за інформацією прокуратури, загинула 31 людина. Подробиці справи та реакція на вирок — у сьомому епізоді подкасту «Особова справа», що виходить на «Радіо «Накипіло» та сайті «Накипіло». 

Колегія суддів запізнюється, і журналісти використовують затримку, щоб дізнатися думки сторін. Обвинувачений — високий чоловік у чорному, харків'янин. Жив на Салтівці, охороняв гаражний кооператив «Автомобіліст». Дітей не має, батьки померли. До оголошення вироку — неговіркий. Від питань про події в Україні переважно ухиляється.

— Вас обвинувачують у наведенні на об'єкти, де розташовувалися ЗСУ, в тому числі на будівлю обласної військової адміністрації. Ви до цього якось причетні? 

— Без коментарів. 

— Ви не передавали інформацію про ці об'єкти?

— Без коментарів. 

— Тобто ви не спростовуєте… 

— Без коментарів.

Лава для адвокатів порожня. Замість захисника, у кінці судової зали — дружина обвинуваченого. Сама відмовляється від інтерв'ю, але щоразу перебиває журналістів.

— Як ви можете прокоментувати події, які почалися 24 лютого? — питаємо Панікарова. 

— Це війна.

— Хто її розв'язав?

— А як це стосується справи? — втручається дружина обвинуваченого. — Ви зараз нападаєте на мого чоловіка. Ставте питання іншим людям. І по факту.

— Ми всім поставимо, не переживайте. Вас запитували, ви відмовилися. 

Це повторюється і під час спілкування з Олександром Асєєвим. 70-річний учасник оборони Харкова прийшов на засідання, щоб «глянути обвинуваченому в очі». Від російського ракетного удару в обласній адміністрації загинули п'ятеро його побратимів. 

«Чому я прийшов? По-перше, побачити цю падлюку. Таких ходить по Харкову, знаєте скільки? Хотілося подивитися на нелюда», — говорить Асєєв. 

Коли росія вдарила по Харківській ОВА першою ракетою, у загоні тероборони Шевченківського району мали змінити караул. 

«Наш загін охороняв внутрішній і зовнішній периметр будівлі адміністрації. У загоні було 12 людей. Ми перебували у кімнаті на першому поверсі, куди безпосередньо вдарила перша ракета. Після першої ракети в моєму загоні загинув один чоловік, Богданчик Бідило, 33 роки, вік Ісуса Христа», — розповідає Асєєв. 

Він згадує, як за день до того, ввечері, Богдан розмовляв телефоном з дітьми. 

«А о восьмій ранку його не стало... Спали ми три-чотири години. Що цікаво, ніхто не відчував ніякої втоми. Я відійшов поїсти, там був буфет, годували дівчата, волонтерська допомога. Відійшов взяти чашку чаю, коли відбувся перший удар. Внаслідок нього я впав під колону. Потім зайшов до кімнати, бачу лежить хлопець, один з моїх. У нього було сильно посічене обличчя, бордове від крові, проломлена голова. Якийсь елемент тяжкої конструкції впав на голову, проломив череп. Ми його відтягнули у вільне місце в коридорі, але він загинув одразу», — каже Асєєв. 

Другий удар пробив шість поверхів обладміністрації. 

«По тих же координатах били, різниця у 3-5 метри. Ракета прошиває шість поверхів будинку, з шостого до підвалу, де була їдальня. У цьому завалі загинуло, як потім виявилося, 29 людей. Спочатку було відомо про одного загиблого у нашому загоні і, як я потім дізнався, ще четверо хлопців загинуло», — продовжує чоловік. 

Він бажає обвинуваченому найсуворішого покарання — пожиттєвого позбавлення волі.   

«Жодна ракета просто так не прилітає. Вона прилітає по координатах. Координати дають люди, які ходять разом з нами, п'ють, жеруть, гуляють, відпочивають, отримують гроші за те, що нас вбивають», — говорить Олександр Асєєв. 

Дениса Панікарова затримали на початку липня 2022 року. Перша офіційна інформація про фігуранта з’явилася у серпні. СБУ назвала його «законсервованим» агентом російської ФСБ, завербованим під час поїздки до росії 2019 року. Під час обшуку вдома у Панікарова знайшли міни, вогнепальну зброю та радіостанції, а на комп'ютері та в телефонах — підтвердження зв'язків з російськими кураторами, повідомив речник СБУ Артем Дехтяренко. 

«Після отримання оперативного псевдоніму та проходження інструктажу, зокрема щодо заходів конспірації, зловмисник був переведений в режим очікування. Після початку повномасштабного вторгнення рф на зв'язок з ворожим агентом вийшов його російський куратор і поставив завдання щодо проведення розвідувально-підривної діяльності на сході України. Саме за його наводкою агресори здійснили ракетні удари по будівлі Харківської обласної державної адміністрації та ще сімох цивільних об'єктах. Розвіддані переправляв у вигляді текстових файлів з детальним описом об'єктів та інформацією щодо перебування в них людей», — повідомив Дехтяренко торік у серпні. 

На сайті СБУ вказано, що затриманий — колишній працівник правоохоронних органів. Проте в матеріалах справи таких даних немає, розповів прокурор, обвинувачений проходить як охоронець гаражного кооперативу. У соцмережах писав під ніком «Денис Гора», підтримував російську агресію та висловлював образи у бік ЗСУ. Ці дії потягнули на статтю «виправдовування, визнання правомірною та заперечення збройної агресії російської федерації проти України». 

Крім емоцій, були факти розголошення інформації про ЗСУ. За словами речника прокуратури Харківщини Дмитра Чубенка, загалом у справі до десяти епізодів передачі даних. 

Прокурор показує роздруківки з листуванням і зачитує повідомлення, які Панікаров завбачливо видаляв. 

«Він передавав адреси, де перебували ЗСУ, Національна гвардія, ТРО, а також склади з боєприпасами. Дослівно: «База харківського «Нацкорпусу». Поки вони ще там, але можуть «зригнути», — цитує Панікарова прокурор. — Повідомлення були видалені, але ми їх поновили, витягнули».

«Перший епізод — ХОВА, 28 лютого він повідомив, а 1 березня, наступного дня, прилетіло. Ще є адреса компанії «ХАДО», далі — база «Нацкорпусу», а також вул. Валентинівська, 64, в районі Салтівки, де він мешкає. На перехресті з Тракторобудівників стояв опорний пункт», — перераховує прокурор. 

Затриманий спершу визнав роботу на агресора. На оперативному відео СБУ є фрагмент допиту.

«До мене VKontakte додалися два профілі, які сказали: ми працівники ФСБ, цитую дослівно: «Тепер ти будеш дути у наш бік». Вказали інструкції: ми будемо писати, потім видаляти листування», — говорить на відео Панікаров. 

Після затримання він стояв перед слідчим у футболці з написом «Valhalla». У міфології до Вальгалли після смерті потрапляють найвідважніші воїни. Захищати ж Харків від російського агресора обвинувачений наміру не мав. 

— Від чого і від кого? — коментує Панікаров. 

У процесі розслідування затриманий перестав співпрацювати зі слідством.

«Під час досудового розслідування він визнавав, що спілкувався з Людмилою Грішиною... «Грішина Людмила Володимирівна, 21.03.1968 року. Перебуває в агентурному апараті органів розвідки ФСБ». Вона з Донецької області, має «нагороду» «Доброволець Донбасу». На фото — з автоматом… На початку у нього була версія, що він піклувався про своїх рідних, які нібито мешкають у Москві. Він вважав, якщо він не буде передавати інформацію, то, можливо, їм буде щось за це. Ми з’ясували, що він з рідними не спілкувався», — розповів прокурор.  

У суді обвинувачений змінив версію подій. 

«У суді він пояснив, що він дійсно спілкувався, але не вважав, що він передає якісь контакти. А потім зазначив, що ні з ким не спілкувався, нікого не знає», — сказав прокурор.

Перший від початку російського повномасштабного вторгнення довічний вирок за держзраду в Харкові виносить суд на Салтівці. 

«Відповідно до частини 1 статті 70 КК України призначити Панікарову Денису Євгенійовичу остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскації всього майна, що є власністю засудженого […] Речові докази — тканина чорно-оранжевого кольору, помаранчевого кольору георгіївська стрічка, металевий значок із зображенням червоного прапора та червоної зірки з написом «Гвардія», патрон…, гільзи, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів […] — знищити», — оголосила головуюча Тетяна Бобко. 

Обвинувачений з рішенням суду не згоден. Заявляє про свою політичну позицію. Каже, що хоче в росію.

«Я не хочу залишатися в цій країні, просто хочу в росію», — говорить Панікаров. 

— Ми бачили в матеріалах скриншоти ваших коментарів, в яких ви підтримуєте росію. Також знаємо, що були повідомлення з місцями, де розміщується ЗСУ, які ви видалили. Розкажіть, чому це робили? 

— Політична позиція. 

— Яка? 

— Я не вважаю, що в Україні при владі перебувають ті люди, які відповідають справжнім інтересам України та її громадян. 

— Ви знаєте про наслідки прильотів по адміністрації, скільки людей загинуло?

— Точно — ні.

— Вам не цікаво, що сталося після ваших повідомлень? 

— Питання не в цьому. Я не знаю точно. 

— Ви як ставитеся до того, що загинуло понад 30 людей? 

— Завжди погано, коли люди гинуть.

— Ви відчуваєте провину за це? 

— Ні.

— Росіяни ж обстрілюють Салтівку? І по обладміністрації ракети запустили. 

— Без коментарів. Це ваша думка… 

— Ви теж мешканець Салтівки. Які ваші думки і почуття були, коли її обстрілювали? На вас самих летіли ракети!

— І що, ракети летіли тільки по Салтівці? 

— Вас ніяк не бентежило, що гинуть люди, що на Ужвій, 82 повністю зруйнована 16-типоверхівка?

— Я знаю, ні. 

Оформлення російського паспорта було одним з мотивів дій Панікарова, стверджує речник прокурора Харківщини Дмитро Чубенко: «Він передавав цю інформацію для того, аби йому оформили паспорт російської федерації і в подальшому допомогли з переїздом до рф».

Володимир Рисенко — адвокат і юрист громадської організації «Харківський  антикорупційний центр» — у своїй роботі відстежує вироки за колабораціонізм, державну зраду та іншими статтями. На його думку, доказів провини Панікарова достатньо. 

«Я вважаю вирок абсолютно справедливим. Його звинувачували у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану. Дві альтернативи передбачені санкцією статті: або 15 років позбавлення волі, або довічне ув'язнення. На мій погляд, суд обрав адекватне покарання відповідно до тяжкості вчиненого правопорушення», — коментує Рисенко. 

— Довічне — для нашої судової практики рідкість? 

«Розумієте, довічне ув'язнення, якщо дивитися у минуле, це фактично альтернатива розстрілу, який був за часів Радянського Союзу і в перші роки, поки не змінили українське законодавство. Але ця міра була виключною, вона дуже рідко застосовувалась. Довічне утримання в Україні є найвища мірою покарання тільки за певні склади злочинів. На мій погляд, не може бути багато вироків з довічним ув'язненням», — каже юрист. 

Поведінка обвинуваченого під час слідства та судового розгляду Володимира Рисенка не дивує. 

«Його затримали у липні 2022 року, тобто він певний час, чотири місяці, відчував себе абсолютно безкарним. Він вважав себе супергероєм, який зміг надати росіянам координати і не понести жодної відповідальності. Він вважав, що на нього ніхто не звертає уваги. Тому [після затримання] в нього був певний шок. Саме тому, я думаю, спочатку він надавав свідчення, які відповідали дійсності. А потім оговтався, заспокоївся, подумав, що його можуть обміняти, що від визнання нічого не залежить. І обрав позицію, якою навіть хизувався. Що це його «політичні погляди», «в Україні громадянський конфлікт», «немає справедливості», він «хоче в росію» і таке інше», — коментує Рисенко. 

За спостереженнями юриста, мотивом державних зрадників не завжди є гроші. 

«На перше місце я ставлю ідеологію, тому що жодні гроші особу, яка має певну систему цінностей, повагу до своєї держави, не спокусять», — вважає юрист. 

Володимир Рисенко теж мешкає на Салтівці, днями під час підготовки однієї з публікацій їздив по Північній Салтівці. 

«І коли ти їдеш велосипедом і бачиш, як у 16-поверхівці люди живуть, і тут же на четвертому поверсі досі дірка від танкового снаряда — я не уявляю, як у цих умовах особа могла підтримувати росію, сидячи під цими самими снарядами», — говорить юрист.

Вирок Денису Панікарову ще не набрав законної сили. Він має місяць на оскарження.

«Чи оскаржуватиму, я ще не вирішив», — сказав він після оголошення.

Захисник обвинуваченого Володимир Канделакі телефоном повідомив, що готуватиме апеляцію, але ще має зустрітися із підзахисним. Панікаров визнає провину тільки за статтею про незаконне поводження зі зброєю, каже адвокат.

Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов задоволений вироком. 

«Слідчим та прокурорам, що займалися цією справою залишається тільки подякувати за блискуче проведену операцію з виявлення, затримання та доведення вини зрадника. Наразі запит суспільства на справедливість щодо людей, які співпрацють або співпрацювали з ворогом під час окупації, дуже високий. Робота правоохоронців в цьому напрямку триває постійно», — йдеться у коментарі Синєгубова, який «МедіаПорту» надала пресслужба ОВА. 

Учасника оборони Харкова Олександра Асєєва контузило під час повторних ударів по центру Харкова у перші дні березня 2022-го. Він більше не зміг перебувати в теробороні і нині добивається належного перепоховання загиблих побратимів. Частину з тих, хто загинув в ОВА, ритуальники поховали у траншеях на 18-му цвинтарі. 

«Там була [частина] кладовища, де ховали тварин. Додумалися поховати людей, які були неопізнані, в мішках. Довелося підключати ЗМІ, щоб дати цій проблемі розголос. Зараз там якась робота проводиться», — сказав Асєєв.  

Панікаров претендує на обмін. «Він є у списках з нашої сторони, — підтвердив прокурор у справі. — Але, наскільки мені відомо, росія його не запитувала».

Держава-агресор сповільнила процес обмінів утримуваними особами. 

«Вони не те що не включають нових осіб, вони у тих, що раніше заявлялися, не зацікавлені. Україна вимушена будувати нове місце для утримання російських військовополонених, засуджених. Можливо, вони попросять його на обмін, а, можливо, й ні», — коментує юрист Володимир Рисенко.

20 листопада стало відомо про перший обмін за понад три місяці: Україні вдалося повернути на Батьківщину тіла 94 загиблих захисників в обмін на знищених окупантів.