За рік бойових дій від Вовчанська залишилися самі руїни.

Відео міста з висоти, зняте у квітні 2025 року, опублікував 34 окремий мотопіхотний батальйон 57 ОМПБр «Вовкодави». 

Під час повторного російського наступу 10 травня 2024 року цей підрозділ прийняв бій на східній околиці міста й відтоді понад 10 місяців боронить Вовчанськ.

«За цей час ми не втратили позицій, батальйон тримає свій район оборони. Далі була масштабна операція зі звільнення Агрегатного заводу у Вовчанську. Після звільнення заводу ми провели зачистку, і він також перейшов у нашу смугу відповідальності», — розповідає «Фартовий», командир батальйону.

Захисники обороняють місто на руїнах.

«Від будинків залишилась цегла, уламки бетону. Під ним — нори. Це війна в норах. Ми в норах, окупанти в норах. Бачимо рух противника, піхота виходить і розстрілює їх. От і вся тактика. Все просто і складно водночас», — коментує комбат.

За його словами, техніка в місто не заїжджає, робота артилерії обмежена, працює піхота.

«Де немає піхотинця — там немає фронту. Тут працює піхота, всі інші підрозділи працюють на неї. Ти можеш бути супер класним дронщиком, але якщо перед тобою немає піхотинців, які будуть тримати противника, то який з того толк, що ти класно літаєш чи стріляєш з «Джавеліна». Акцент на піхоті, найбільше уваги піхоті, тому що піхота переносить найбільший тягар війни», — каже «Фартовий».

Російська армія щодня штурмує і тисне на оборону. За підрахунками підрозділу, за чотири місяці «вовкодавам» вдалося знешкодити понад 500 окупантів.

«Я думаю, це в них така свідома тактика. Сидить, наприклад, на нашій позиції, три бійця. Вони роблять накати. Перший — подохли, другий — подохли… І так продовжують і з розрахунку на те, що якийсь кацап таки дійде і застрибне. Все одно ж йде якась стрілянина, перекидання гранатами, самі бійці виснажуються. А інколи російські командири своїх начальників дурять, що хтось зайшов, і просять людей на закріплення з розрахунку, що ще когось дадуть, щоб спробувати «дотиснути», — розповідає комбат.

«Поки ми їх тут тримаємо — ми захищаємо наступні населені пункти. Ми «затягуємо» на себе сили окупантів, які намагаються нас вибити. Цим вони десь ослаблюють фронт, і інші підрозділи — штурмові, десантні, десь просуваються на інших напрямках. А ми тут стоїмо. Така у нас робота», — додає «Фартовий».

Юрій на псевдо «Гот» з «Вовкодавів» провів 112 днів на позиції. Він виходив по снігу, в січні, а повернувся, коли все квітнуло.

«Ще доганяє. Якось йдеш, слухаєш небо, слухаєш небо… 6 січня зайшов, а повернувся, по днях, десь 110+ пробули на позиціях. Заходив по снігу, виходиш — вже трава зелена і на деревах листя. Я такий: нічого собі!» — згадує «Гот».

«Руїни, цегла, випалена земля, — описує Вовчанськ захисник України. — І ландшафт змінюється по 10 разів на день. Сьогодні ям не було, через 5 хвилин — там ями. Там все розбирають просто, розбирають на щіпки».

Дивіться також: «Пекло зробили з Вовчі»