Вігвам від Харківської міськради: як перебудували сквер Вічного вогню Відео
Нове покриття, ліхтарі, лавки та несподівана інсталяція з видом на Благовіщенський собор. У Харкові завершують капітальний ремонт скверу Вічного вогню. З бюджету міста, за даними Prozorro, на проєкт та його втілення витратили понад 35 млн грн. Обговорення змін історичного місця не було. Роботи почали до завершення тендеру. А що означає нова інсталяція, міська влада вирішила пояснити за два тижні до відкриття. І не сама, а словами гіда.
Зсув ґрунту як привід для ремонту
Капітальний ремонт скверу біля Успенського собору в міськраді обґрунтували зсувом на тлі обстрілів міста. 20 червня пресслужба мерії процитувала заступника міського голови Дмитра Липового:
«Детонація спричинила зсув на схилі. Якби ми не вжили термінових заходів, це могло б призвести до трагедії: внизу розташовані вулиця Клочківська та узвіз, і є реальна загроза для життя людей».
-
-
-
-
-
Те, що подавалося невідкладним ремонтом, перетворилося на справжню реконструкцію. Обіцяли «зменшити навантаження на схил», натомість збудували на ньому оглядовий майданчик з лавами.
11 серпня, за два тижні до запланованого відкриття скверу, міська влада заговорила голосом Максима Розенфельда:
«Відомий гід Максим Розенфельд зазначив, що це місце має особливе історичне значення: саме там, на Університетській гірці, в XVII сторіччі була побудована Харківська фортеця, і з цього місця починається чимало екскурсій містом. За його словами, нова інсталяція Вічного вогню відходить від радянського трактування та пов’язана з давньою історією місця. Зокрема, нагадує про сигнальні вогнища. Їх запалювали у козацьких фортецях для попередження про небезпеку. Також він підкреслив, що під час реконструкції у сквері не було знищено жодного дерева».
Гроші та проєкт
Проєкт капітального ремонту скверу за 1,4 млн грн розробила компанія «РС ІНЖЕНЕРІНГ». Цей тендер відбувся у лютому. Коли у травні в сквері вже кипіла робота, комунальне підприємство «Харківзеленбуд» оголосило торги на 37,8 млн грн на капітальний ремонт та благоустрій прилеглої території. Фірма-переможець взялася виконати роботи за 35 млн грн.
Про плани й суми на широкий загал стало відомо завдяки моніторингам тендерних закупівель членами громадської організації «Харківський антикорупційний центр» та захопленню урбаністикою Павла Храмова, програміста, засновника спільноти «Харків для людей». Він випадково отримав «сирий проєкт» реконструкції, першим розмістив його у Telegram-каналі та висловив свою думку.
«Що це за капище? Я думаю, що це неадекватно. Ми не розуміємо взагалі ідеї цього простору. Вирішувати одноосібно без консультації з громадою — це ненормальна історія, — коментує Павло Храмов. — Наче це чийсь город. Вони вирішили і зробили. Людям по барабану. Можна було розказати ідею проєкту і показати його громаді. Але нічого не показали. Тепер ремонт йде до свого завершення. І нам починають постфактум придумувати якісь смисли. Це серце міста Харкова! Тут взагалі Харків починався».
«Де всі історики?»
Почувши, як пояснюють суть інсталяції у міськраді, не витримав і дослідник історії Слобідської України Андрій Парамонов. Автор книг та збірок документів з історії Харкова, який готує нове видання про Харківську фортецю, обурений експертизою мерії та Максима Розенфельда.
«Це дійсно для Харкова унікальне місце. Це територія фортеці, цитаделі фортеці. І тому дуже важливо ставитися до нього якомога з більшою повагою, адже це недосліджене місце. Де взагалі в такій ситуації всі історики? У нас три історичні факультети, безліч фахових спеціалістів по історії, археології. У нас є історичний музей, який теж має своїх спеціалістів в цих галузях. Де вони всі? Чому їх не запрошують?» — питає Парамонов.
Останнім часом йому доводиться спростовувати байки з міськради — спочатку про «катакомби» на «Стрілці», тепер — про сигнальні вогні у фортеці.
«Ну це дурня повна! Як можна було таке вигадати? У фортеці не дозволялось навіть затоплювати піч. Ходили караули, які стежили, щоб не горіло навіть вогнисько, тому що дуже боялися пожежі. Пожежа знищила б усю фортецю одразу. А тут сигнальне вогнище! Історія міста — все-таки це не казкарство», — коментує він.
Перш ніж починати перебудову, місту варто було замовити археологічні дослідження, продовжує Парамонов:
«Поки йдуть архітектурні дослідження, складають проєкти на конкурс, як переобладнати це місце. Якщо археологи щось знаходять — а вони там дуже багато чого знайдуть — це можуть бути експонати музею історії Харкова, тому що його у нас немає. А так — це імперські замашки [відсутність досліджень, конкурсу]. «Я імператор Харкова, що хочу, то і роблю». Місто не повинно страждати від невдалих рішень. У нас дуже багато цікавих людей, які можуть внести свої пропозиції і своє бачення того, як облаштовувати Харків. З імперськістю пора закінчувати. Не ті часи».
Харків’яни, які зустрілися «МедіаПорту» 12 серпня у сквері, поділяють ідею залучення фахівців до реконструкцій.
«Тут було доволі страшненько. Паркан, який стояв, косився, земля рухалася. З точки зору безпеки, так, щоб не було травм, реконструкцію я цілком підтримую. Однак, якщо ми говоримо про якісь культурні пам’ятники, то громадськість має бути більш доєднана до цього, як на мене», — каже Дмитро Бурма.
Він часто приходить у сквер на заході сонця.
Неповторний оригінал чи бюджетна копія?
Харківська архітекторка Ольга Клейтман, авторка проєкту реконструкції Саржиного Яру, впізнала в інсталяції роботу компанії зі США.
«Це американська фірма, яка з 2009 року виробляє такі вогнища. Такі вогнища стоять у Флориді, у Вашингтоні. Це на потоці робиться з 2009 року. Розумієте? Ми боремось з провінційністю… Підробляти якусь продукцію у сучасному світі — взагалі не ок», — сказала Клейтман в інтерв’ю Радіо «Накипіло».
Що буде з пам’ятним знаком на місці старого Вічного вогню, у міськраді не пояснювали. Володимир Чистилін, дотичний до питань меморіалізації як представник харківського Євромайдану, згадує, що за часів Кернеса у сквері планували встановити Алею Героїв.
«Існує проєкт і розуміння, як це повинно було бути. Але все залежить від оптики сприйняття війни. Погляд на неї міської влади відображають світлини 2022 і 2025 років. Після архітектурного вігваму в історичній частині Харкова не вистачає тільки кіоску шаурми для захопленої публіки», — висловився Чистилін.
Павло Храмов говорить і про доцільність використання газу для Вічного вогню. Наводить приклад Полтави, де від цієї традиції відмовились у 2023 році з метою економії. В середньому для роботи вогню там спалювали 1,5 тисячі кубометрів газу на місяць — на той час понад 300 тисяч гривень.
«І тут просто в повітря вогонь незрозуміло для чого, для кого», — каже Храмов.
Редакція «МедіаПорта» намагалася зв’язатися з розробниками проєкту капремонту скверу. Доступний в мережі телефон не відповідає.
«МедіаПорт» також намагався поставити Ігорю Терехову низку «міських» питань, у тому числі щодо реконструкції скверу, після обстрілу Шевченківського району 24 липня. Мер відмахнувся, захищаючись пресслужбою. Речники міського голови Юрій Сидоренко та Мар’ям Сатуєва апелювали до совісті — мовляв, не час і не місце. Умов, які б сприяли розмові з різних питань, пресслужба мерії не організувала. Остання пресконференція міського голови була у 2023 році.