Від фотографа до оператора дронів: історія захисника з Харкова Відео
Олексій Калінін до 2022 року був фотографом, жив у Харкові, знімав весілля. З початком повномасштабної війни долучився до війська і пройшов шлях від піхотинця до оператора дронів. В інтерв’ю MediaPort він поділився досвідом, розказав про трансформацію посад у війську та виклики для військових та цивільних. Розповідаємо історію Олексія до Дня Збройних сил України.
«Війна у мене вдома»
Олексій готувався до повномасштабного вторгнення заздалегідь, вивіз родину на захід України, а сам думав, як потрапити до лав ЗСУ. Тоді у військкоматі йому запропонували долучитися до тероборони Мукачева на Закарпатті, Олексій не хотів перебувати в тилу, повернувся до Харкова, щоб захищати рідні місця.
«Я сказав: «Та ні, хлопці, це все чудово, але… ви тут, війна в мене вдома… Я поїхав додому». Я для себе проаналізував, що мені простіше буде перебувати та воювати там, де я знаю місцевість хоч трохи, людей, споруди, якісь хитрі ходи через подвір’я», — пояснює військовий.
Так Олексій приєднався до 120-го батальйону 113-ї окремої бригади територіальної оборони на Харківщині.
«Ми стояли на блокпосту який був розташований в районі станції метро «Київська». Потім у квітні нас перекинули на стримування ворога у місто Барвінкове. Потім нас перекинули у місто Словʼянськ Донецької області для стримування ворога зі сторони міста Ізюм і потім Ізюмської операції».
Трансформація ролі «замполіта»
У 113-й бригаді Олексій прослужив до серпня 2023 року, тимчасово звільнився, щоб доглядати за батьком. Після недовгої перерви повернувся до війська, але вже в 54 окрему механізовану бригаду імені Гетьмана Івана Мазепи на посаду заступника командира роти з психологічної підтримки. Раніше цю посаду називали «замполіт».
«Стінгазети намалювати, прочитати, які там вони всі красавчики, молодці… Зараз сенсу немає взагалі, і ця посада трансформувалась у більш психологічну підтримку самих людей», — говорить Олексій.
На його переконання, боєць без натхнення не може бути ефективним, тож морально-психологічна підтримка побратимів у підрозділах — украй важлива.
Проблеми мобілізації та волонтерства
Відсутність належної мотивації у мобілізованих — одна з ключових проблем в армії, вважає Олексій. Це призводить до випадків самовільного залишення частини (СЗЧ). Військовослужбовець переконаний, що державі необхідно працювати над прозорістю роботи ТЦК, покращенням «менеджменту та реклами» служби в ЗСУ.
Водночас важлива і волонтерська підтримка, адже бюрократичні процедури можуть затримувати забезпечення. Ремонт автівки може тривати від двох тижнів до кількох місяців.
«Кожному підрозділу потрібна допомога людей, донати, збори. Зламався пікап. Держава нам може допомогти, але на це все йде якийсь час, а пікап потрібен зараз», — продовжує Олексій.
Сучасна війна та роль цивільних
Для відеоінтерв’ю Олексій поділився з MediaPort архівом, як він прямує на позицію у грудні 2022 року.
«Ми їдемо на позиції стримування ворога у місті Курдюмівка під Бахмутом. Їдемо звичайним бусіком, позаду мене в автівці ще інші побратими, з якими ми міняли людей на позиціях. Звісно, було страшно», — згадує Олексій.
Сьогоднішня війна — «дронова». Ворога прагнуть знищити до того, як він дійде до позицій. За спостереженнями Олексія, молодь, яка має ігровий досвід, швидше опановує управління дронами, але головне — мати бажання вчитися.
«Коли я прийшов до нас в батальйон, мене питали: «А ти граєш в комп’ютерні ігри?»… І коли я відповів, що ні, мені сказали: «Найімовірніше, тобі не вдасться літати». Але нічого, все зробив. Є мотивація, ти хочеш навчитись — все буде добре», — ділиться він.
Олексій звертає увагу на підготовку цивільних. Наголошує: важливо мати аптечку, бути готовим надати домедичну допомогу, особливо у прифронтових містах.
«Якщо вийти на вулицю, у скількох людей зі ста ми знайдемо аптечку або взагалі хоч щось, що може допомогти, якщо зараз буде десь приліт? — запитує він. — Я думаю, десь в одного зі ста приблизно. Це каца*ська дурня — сподіватись на «авось».
Нещодавно Олексій перевівся на бойову посаду у батальйоні та продовжує службу на Донеччині.
Читайте також колонки військовослужбовців на сайті MediaPort: Про плани та невизначеність — колонка Руслани Богдан. Про те, чому потрібно будувати сильну армію без «бусифікації» — колонка «Маямі».