Велорекордсмен відкидає вину: у справі про держзраду в Харкові досліджують докази
Шевченківський районний суд Харкова продовжує розгляд справи харків’янина Андрія Нечепоренка. 63-річного велосипедиста обвинувачують у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану. За версією обвинувачення, Нечепоренко передавав агресору інформацію про місця дислокації ЗСУ та результати уражень. Обвинувачений цього не визнає. На якій стадії справа — у матеріалі «МедіаПорта».
Хто такий Нечепоренко і як його затримали
5 лютого 2023 року близько 08:20 російська армія завдала ракетних ударів по Харкову.
«Дві ракети типу С-300 влучили в Київському районі. Одна з ракет влучила в один з університетів, інша ракета влучила в чотириповерховий житловий будинок. Травми дістали чотири особи. Попередньо, ракети запустили з території бєлгородської області», — прокоментували того дня у прокуратурі.
7 лютого працівники Служби безпеки України затримали чоловіка, а наступного дня опублікували у соцмережах його фото. Чоловік у червоній куртці з велоокулярами в руці — харків’янин Андрій Нечепоренко, відомий у колах велотуристів. У 2015 році після веломаратону, що тривав понад добу, про нього писали на сайті міськради:
«Черговий рекорд Андрія Нечепоренка — харківського ветерана спорту, інваліда 3-ї групи, зареєстрували сьогодні, 2 грудня, біля пам’ятника Велосипедистові в Харкові».
За вісім років він з’явиться вже у пресрелізах СБУ:
«Зрадник приховано фіксував місця дислокації військовослужбовців ЗСУ, блокпостів та об’єктів критичної інфраструктури на території харківського регіону й передавав їх представникам агресора. Рашисти використовували вказані локації як потенційні цілі для ракетних атак. Після ударів вони ставили цьому-таки агентові завдання зафіксувати й передати їм результати влучань. Працівники СБУ задокументували факти розвідувальної підривної діяльності ворожого агента, його причетність до нещодавніх ракетних атак на житловий будинок та вищий навчальний заклад міста Харкова, а також установили його російських кураторів».
З судових ухвал відома версія слідства: Нечепоренко передавав інформацію агресору протягом трьох місяців, з 10 листопада 2022 по 7 лютого 2023-го. До ракетного обстрілу 5 лютого за фігурантом стежили — у Єдиному державному реєстрі судових рішень є ухвала про дозвіл на проведення негласних слідчих дій.
«Як з’ясувало слідство, ворожий агент вів комунікацію з куратором через електронні канали зв’язку із суворим дотриманням усіх заходів конспірації. На «завдання» зрадник вирушав без мобільних телефонів, намагаючись, як він думав, уникнути відстеження. Проте це не стало на заваді для його виявлення контррозвідниками СБУ», — коментували в Службі безпеки.
Нечепоренко був методистом Харківської академії безперервної освіти, у різні часи співпрацював з медіа, вів власний YouTube-канал — викладав як архівні записи, так і свіжіші ролики зі змагань та велопробігів. Продовжував створювати контент і після початку повномасштабної війни. Останній запис вийшов 5 лютого 2023, якраз у день чергового російського ракетного удару. На тому відео — Харків 8 січня. Нечепоренко їде центром міста: через сад Шевченка, Оперний театр, майдан Конституції, сквер Стрілка до залізниці у Новобаварському районі.
Антивоєнних дописів, засудження держави-агресора у дописах Нечепоренка не знайшлося. В одному з коментарів у YouTube він написав про Харків (в оригіналі — російською):
«Харків — це моя Батьківщина! Я народився й виріс у цьому місті, дожив до шістдесятиріччя, люблю свій Харків і його історію. Ми приходимо та йдемо, а місто живе, зростає, стає красивішим завдяки турботі та праці людей. Історія держави, майбутнє — це окрема тема для розмови».
Суд: дослідження доказів
Справу Нечепоренка розглядають у суді понад два роки. Її передали до Шевченківського райсуду Харкова у липні 2023-го. Щодва місяці прокуратура клопоче про продовження строку запобіжного заходу. Захист заперечує, посилаючись на необґрунтованість ризиків. Суд указує на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому (15 років позбавлення волі або довічне), ризик переховування від суду тощо:
«Крім того, обвинувачений є інвалідом 3-ї групи, тобто є особою, якій діючим законодавством не встановлено обмеження щодо перетину кордону України під час дії воєнного стану, введеного на території України. А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховування від суду. […] Окрім того, колегія суддів враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, останній може зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого».
«Даних щодо неможливості продовження дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров’я суду не надано», — зазначається в ухвалі, якою запобіжний захід продовжили до 7 грудня 2025-го.
«МедіаПорт» періодично відвідує засідання Шевченківського райсуду у справі. Нині розгляд перебуває на стадії дослідження доказів, а саме — телефонних дзвінків Нечепоренка. Учасники процесу слухають навіть те, що безпосередньо не стосується інкримінованого злочину. Наприклад, 15 квітня суддям довелося зупиняти прослуховування аудіофайлів, на яких Нечепоренко записувався до стоматолога і детально розповідав співрозмовнику, що у нього болить: «Зуб серйозно тривожить. Я можу не дожити до десятого числа…».
— Прокуроре, до вас питання: чи відноситься це до справи? — запитав суддя у сторони обвинувачення.
— Ні, це не відноситься.
— А нащо ми їх досліджуємо? — звернувся суддя вже до обвинуваченого.
— А я ж не знаю! Я взагалі вперше чую… Я не знаю, що там є, — відповів Нечепоренко.
Секретарка знову увімкнула запис.
— А що саме тривожить? Покусувати боляче?
— Там пломба…
— Ну витягни її та прополощи. На холодну, на гарячу болить?
— Ну так… Тривожить.
Судді зрештою перервали запис:
— Є пропозиція. Задля того, щоб економити процесуальний час…, — сказав головуючий.
— І не перетворювати суд у цирк, — додав інший суддя.
— … досліджувати саме у тій частині, що відносяться до доказової бази.
— Які конкретно файли з боку сторони обвинувачення? Незрозуміло, нащо був увесь масив дзвінків долучений до справи, які не відносяться. Зараз дві поспіль розмови. Сам прокурор повідомив, що вони не відносяться, але ми витрачаємо час на їх дослідження.
Суд пообіцяв надати можливість захисту та обвинуваченому ознайомитися з усіма доказами, щоб у суді не довелося слухати зайве.
Після затримання Нечепоренка Служба безпеки України публікувала скриншот, в якому [ймовірно, Нечипоренка] просять «уточнити, чи є ураження об’єкта за адресою…».
Обвинувачений каже: один з телефонів, який в нього вилучили, нібито підкинули. Усе це Нечепоренко пояснює суду, періодично зупиняючи аудіозаписи. Суд водночас постійно нагадує обвинуваченому: пояснення на цій стадії непотрібні, Нечепоренко матиме змогу сказати про все згодом на допиті в суді.
З аудіофайлів, які слухають у суді, стає зрозуміло, що Андрій Нечепоренко мав не одну телефонну картку і постійно створював нові акаунти в месенджерах, про що розповідав своєму співрозмовнику. Обвинувачений каже, що змінював мобільні пакети на ті, що мали дешевший тариф, а нові акаунти створював із цікавості.
«По речових доказах — у мене вилучили «лайфівські», недавно придбані, корпоративні картки. Але вони ніякого стосунку до кримінальної справи не мають. Те, що ми й чули. А чому придбано? Тому що оплата абонентська, корпоративна, набагато дешевша… І користувались як — місяць, два, три покористувався — таке. Пояснення цьому. У мене було три телефони, один був зламаний. Четвертий — це підкинутий, те що я постійно кажу. І були картки різні. Щось влаштовувало, щось не влаштовувало. Спосіб життя викладача — не настільки я багата людина, щоб мати якісь кошти», — сказав Нечепоренко на засіданні 13 листопада.
«Навіщо вам два-три акаунти? — питає сам себе обвинувачений — Я, по-перше, вчився, і мені це цікаво було… Я ніколи не використовував, я з людиною поспілкувався, ділився досвідом».
Нечепоренко намагається переконати колегію суддів: його підставили.
«Зараз у мене трохи мізки почали працювати, порівняно з 2023 роком, я більш-менш готовий захищати себе. Але як це вийде, у державі, у системі, те що мені накидали — спілкування з людиною, передачу інформації, щоб погіршити і мене можна було посадити — ці факти можна розвінчати, якщо є хороший адвокат, верховенство права виконується, але час зараз інший. І як себе захищати — це складно», — сказав суду Нечепоренко 13 листопада.
— Ви зараз показів не надаєте. Ви будете наприкінці їх надавати. Там у своїх показах усе це зазначите, — наголосив головуючий.
Як коментує свої дії обвинувачений
До журналістів Нечепоренко ставиться з упередженням. На перших засіданнях, які відвідував «МедіаПорт», відмовився від спілкування, звинувачуючи медіа у брехні й перекручуванні, та заборонив говорити із пресою адвокату.
— «Брешуть» у якому плані? Те, що їм дають, те вони й кажуть. Воно не потрібно, — інструктував обвинувачений захисника.
На пряме питання, чи працював на росію, Нечепоренко відповів запитанням:
— А хто сказав, що я працював на росію?
— Ну збір інформації…
— Хто сказав? Мене не засудили ще! Хто сказав? Ви чого? Припиніть брехати, — сказав «МедіаПорту» обвинувачений.
Після іншого засідання Нечепоренко був лояльнішим до преси. Переказував те, що не раз вже говорив суду. Без відповіді залишив питання, чи претендує на обмін з росією:
— Писали заяву на обмін?
— Я вам не відповім. Чому? Тому що багато є різних кривотолків, неправильної інформації.
— А що тут може бути кривотолком? Так чи ні?
— …Йде з цього приводу перекручування, накручування. Я як чесна людина вам сказав би, враховуючи, що мені за 60 років… Я не хочу це озвучувати. Є дуже багато несправедливості. І щоб воно проти мене не повернулось. Зараз дуже складний час.
У грудні суд продовжить досліджувати докази у справі.