Удари по рф, ситуація під Куп’янськом, «Порцелянова війна» у США: Харків у фокусі іноземних медіа
В огляді іноземних медіа за тиждень — новини про дозвіл на використання далекобійної зброї по росії, реакції харків’ян на 1000-й день повномасштабного російського вторгнення, опис ситуації під Куп’янськом та рев’ю документального фільму «Порцелянова війна».
Президент США Джо Байден дозволив Україні використати надані США ракети великої дальності для ударів по території росії, написало видання The New York Times із посиланням на американських посадовців. Зброя, ймовірно, спочатку використовуватиметься проти російських та північнокорейських військ для захисту української армії на Курщині. У цьому контексті згадується Харків:
«Пан Байден почав послаблювати обмеження щодо використання зброї, наданої США, на території росії після того, як росія у травні здійснила напад через кордон у напрямку Харкова, другого за величиною міста України. Щоб допомогти українцям захистити Харків, Байден дозволив їм використовувати високомобільні артилерійські ракетні системи (HIMARS), які мають радіус дії близько 50 миль (80 км), проти російських сил безпосередньо через кордон. Однак Байден не дозволив використовувати українцям ракети дальнього радіусу дії ATACMS, які мають радіус дії близько 300 км, для оборони Харкова. Хоча офіційні особи зазначають, що ця зміна навряд чи кардинально змінить перебіг війни, одна з цілей цієї політики, за їхніми словами, — послати сигнал північнокорейцям про те, що їхні сили є вразливими і що їм не варто надсилати підкріплення».
В інший статті видання коментує нові удари по росії британськими ракетами Storm Shadow:
«Велика Британія дозволила українцям використовувати ракети Storm Shadow через тиждень після того, як президент Байден дозволив застосування американських ракет на території росії, що свідчить про відхід від більш обережної військової стратегії. Ракети Storm Shadow мають радіус дії понад 150 миль (понад 240 км), що надає Києву можливість вражати цілі глибше на території Росії. На Даунінґ-стріт відмовилися коментувати це питання в середу, заявивши, що не можуть розголошувати оперативні деталі. Відповідаючи на це в Парламенті, міністр оборони Великої Британії Джон Гілі сказав: «Ми спостерігаємо останніми тижнями значну зміну як у діях, так і в риториці щодо України, а дії України на полі бою говорять самі за себе. Як нація та уряд, ми посилюємо нашу підтримку України і налаштовані зробити ще більше».
Associated Press публікує відео з життя Харкова до 1000 дня повномасштабної війни. На цих кадрах — учні підземної школи, будівельники, які відновлюють житло після обстрілів, жителі міста.
«Звісно є страх, але не відчувається, бо життя іде далі і щоб ми не робили, ми його не можемо зупинити», — каже школярка Софія Табака.
«Мені тут дуже класно і насправді дуже спокійно, тому що я розумію, що це місто — це моє, я за нього відповідальна, я ним живу, і з ним живу», — говорить жителька Поліна Холодочко.
Тамара Микитіна з Північної Салтівки чує вибухи у Липцях: «Що ж тут, 20 км. Звісно, буде чутно. Якщо танк вистрілить, може, не так буде чутно, а якщо ці ФАБи чи як вони називаються… Гучно».
The Independent повідомляє, що просування росіян на Куп’янськ було невдалим. Українські військові заявляють, що повністю контролюють місто, але визнають, що російські сили ненадовго прорвалися на його околиці:
«Куп’янськ є важливим залізничним вузлом із довоєнним населенням у 26 тисяч осіб. Місто, яке розташоване лише за 1,5 милі від лінії фронту, перебуває під постійними обстрілами, а його населення скоротилося до 3 тисяч осіб. Людей закликають евакуюватися».
Про відсіч агресору на Куп’янському напрямку пише і Newsweek у репортажі, присвяченому підготовці української бригади у Франції «у критичний момент війни»:
«Бригада «Анни Київської» названа на честь середньовічної української принцеси, яка стала королевою Франції, щойно завершила понад два місяці інтенсивної підготовки з французькими військовими силами на сході та півдні Франції. Військові проходили навчання під керівництвом французької армійської групи «Шампань», створеної для підготовки союзників країни. 2000 українських військових, які пройшли навчання у Франції, повернуться на фронт із французькими танками, артилерією та важким озброєнням, тоді як інші війська продовжать навчання в Україні. Це об’єднане формування може стати потужним новим підрозділом для Києва, здатним протистояти російському наступу на Сході України. <…> На тлі зростаючих загроз з боку росії Україна продовжує просуватися на декількох фронтах. Українські сили нещодавно відбили спроби російських військ взяти під контроль ключові райони навколо міста Куп’янськ у Харківській області, де росія посилила свої зусилля».
Видання також посилається на аналітиків Інститут вивчення війни (ISW), які вказують на важливість Куп’янська як логістичного вузла.
«Тим часом українські солдати, яких тренують у Франції, готуються до умов, з якими, ймовірно, зіткнуться, коли повернуться додому. Вони відпрацьовують складні бойові маневри на полі бою в умовах, що імітують реальні бойові дії, включаючи тактику оборони в окопах і штурмові операції. Для створення реалістичного середовища у французьких військових таборах використовуються розвідувальні дрони та бойові набої».
The New York Times публікує огляд на український документальний фільм «Порцелянова війна», дія якого відбувається у розбомбленому Харкові. Фільм створений Славою Леонтьєвим, художником-керамістом з Харкова і співрежисером стрічки разом з американським кінематографістом Бренданом Белломо та розповідає про митців у воєнний час — як на полі бою, так і поза ним. Майже всі кадри зняті героями документального фільму:
«Слава, який з’являється у фільмі, є одночасно керамістом і членом спецпідрозділу України, що проводить навчання з використання зброї для цивільних, які стали солдатами. Його партнерка Аня розписує химерні фігурки, які він створює, ця непохитна пара переживає війну в розбомбленому Харкові разом із їх стурбованим другом Андрієм, художником і оператором. Аня та Слава знаходять певний прихисток у своєму будинку, а солодкуваті сцени демонструють спокійні поля та їхню милу собаку. Деякі чудові анімовані епізоди оживляють витончені розписи Ані на фарфорових виробах, а саундтреком звучить спів українського квартету DakhaBrakha».
Фільм про харків’ян, що отримав гран-прі на кінофестивалі Sundance, показують у США.
Чільне фото: Anya Stasenko and Slava Leontyev/Facebook